ПОСТАНОВАІМЕНЕМ УКРАЇНИ17 жовтня 2018 рокум. Київсправа № 2-6533/11провадження № 61-12727св18Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Стрільчука В. А.,суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,
учасники справи:позивач за первісним позовом - Харківська міська рада,відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Управління Держкомзему у місті Харкові,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за первісним позовом: Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_6,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом: Головне Управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_6,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради, подану її представником Маринушкіною Ларисою Володимирівною, та касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року, постановлену колегію у складі суддів: Пилипчук Н. П., Колтунової А. І., Кругової С. С.,ВСТАНОВИВ:У серпні 2011 року заступник прокурора м. Харкова в інтересах Харківської міської ради звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними: державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1179 га, розташовану у АДРЕСА_1, виданий 7 листопада 2001 року ОСОБА_5; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2001 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку, виданий 10 грудня 2001 року ОСОБА_8, а також зобов'язати ОСОБА_8 повернути зазначену земельну ділянку у власність територіальної громади м. Харкова.18 січня 2012 року Харківська міська рада самостійно звернулась з позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_5, Управління Держкомзему у місті Харкові, в якому просила визнати недійсними:- державний акт на право приватної власності на землю площею 0,1179 га, розташовану у АДРЕСА_1, виданий 7 листопада 2001 року ОСОБА_5;
- договір купівлі-продажу цієї земельної ділянки, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4;- державний акт на право приватної власності на зазначену земельну ділянку, виданий 10 грудня 2001 року ОСОБА_4;- рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м.Харкова від 20 березня 1997 року про надання дозволу ОСОБА_4 на будівництво гаража на земельній ділянці, наданій для садівництва, розташованій у АДРЕСА_2;- державний акт на право приватної власності на землю у АДРЕСА_2, виданий 5 грудня 1996 року ОСОБА_4;
- свідоцтво про право власності на гараж від 22 лютого 1999 року № 8, видане виконавчим комітетом Дзержинської районної ради м. Харкова ОСОБА_9Крім того, Харківська міська рада просила зобов'язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку, розташовану у АДРЕСА_1, у власність територіальної громади, звільнити земельну ділянку площею 0,1189 га, розташовану у АДРЕСА_2, демонтувати гараж та інше нерухоме майно, розміщене на зазначеній земельній ділянці, і привести земельну ділянку у попередній стан.25 січня 2012 року прокуратура м. Харкова подала заяву про відмову від позову і відмова від позову прийнята судом.ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати таким, що не відповідає чинному законодавству, рішення Харківської міської ради від 6 липня 2011 року № 324/11 "Про розгляд протестів прокурора м. Харкова", яким протести прокурора задоволено й скасовано такі рішення: 1) рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 жовтня 2001 року № 1925 "Про передачу громадянину України ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва"; 2) рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 квітня 1994 року № 167 "Про надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2"; 3) рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 9 жовтня 1996 року № 1004 "Про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення садівництва".Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області 18 березня 2013 року, позов Харківської міської ради задоволено.
Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 7 листопада 2001 року, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,11792 га по АДРЕСА_1.Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 29 листопада 2001 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю, виданий 10 грудня 2001 року ОСОБА_4 на земельну ділянку 0,11792 га по АДРЕСА_1.Визнано недійсним рішення виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 20 березня 1997 року № 54/6 про надання дозволу ОСОБА_4 на будівництво гаража розміром 7x6 м на земельній ділянці, наданій під садівництво, по АДРЕСА_2.Визнано недійсним державний акт від 5 грудня 1996 року на право приватної власності на землю площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 для ведення садівництва.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 22 лютого 1999 року № 8, видане виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова ОСОБА_4 на право приватної власності на гараж, розташований на садовій ділянці по АДРЕСА_2.Повернуто земельні ділянки по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1189 га Харківській міській раді з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.Судові витрати покладені на сторони у розмірах, фактично понесених кожною стороною.Задовольняючи позов Харківської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що під час передачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у постійне користування, а потім й у власність земельних ділянок для ведення садівництва порушені вимоги чинного на той час земельного законодавства, а саме: орган, який ухвалив рішення про передачу земельних ділянок у користування, не мав відповідних для цього повноважень; не була виготовлена технічна документація для передачі земельних ділянок у користування; землі знаходились в охоронній зоні високовольтної лінії; земельна ділянка в межах міста використовувалась не за цільовим призначенням, що є підставою для визнання зазначених рішень державних органів, державних актів на право приватної власності на землю та договору купівлі-продажу недійсними.
Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд виходив із того, що Харківська міська рада пред'явила позов, не пропустивши цей строк, обраховуючи його від дня, коли вона довідалася з протеста прокурора про порушення свого права.Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суди виходили з його необґрунтованості, пославшись на те, що позов по суті є запереченнями на позов Харківської міської ради.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області 18 березня 2013 року залишено без змін.Постановою Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року на підставі пункту
1 частини
1 статті
355, частини
1 статті
3602, пункту
1 частини
1 статті
3603, частини
1 статті
3604 ЦПК України задоволено заяву ОСОБА_4, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.Скасовуючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року, Верховний Суд України вказав, що у разі встановлення судом неправомірного отримання особою земельної ділянки або отримання її з непередбачених законом підстав, особа не набуває права власності на неї, тому ненабуте право власності не може бути припинено відповідно до статті
140 ЗК України 2001 року. Передбачені статтями
140,
141,
142,
143,
144,
145,
146,
147,
148,
149 ЗК України 2001 року та статтею
152 ЗК України 2001 року, статтями
215,
216,
387,
388 ЦК України способи захисту прав є різними за своєю суттю й характером, тому їх обов'язкове одночасне застосування законом не передбачено.
Разом з тим, Верховний Суд України дійшов висновку, що у даній справі для правильного застосування частини
1 статті
261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.Оскільки Харківська міська рада як юридична особа набуває та здійснює права і обов'язки через свої органи, то обізнаність про порушення прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності її органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.У даній справі, вирішуючи позов Харківської міської ради, суд зазначені правила не врахував, тому не погодився з його висновком про дотримання позивачем позовної давності та відсутності підстав для застосування наслідків її спливу (стаття
267 ЦК України).Отже, Верховний Суд України дійшов висновку про неправильне застосування судом норм статей
261,
267 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного рішення (постанова від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс14).Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційна скарга ОСОБА_4, до якої приєдналася ОСОБА_6, задоволена частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 18 березня 2013 року скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.Під час нового розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_4 звернувся до суду з уточненими позовними заявами, клопотаннями про застосування позовної давності, заявою про збільшення розміру відшкодування майнової шкоди, клопотанням про стягнення з Харківської міської ради понесених ним судових витрат, заявою про поворот виконання, в яких просив суд:- застосувати позовну давність до уточнених позовних вимог Харківської міської ради і повністю відмовити Харківській міські раді у їх задоволенні;- підтвердити, що він, ОСОБА_4, є законним власником садової ділянки площею 0,1189 га по АДРЕСА_2 та садової ділянки площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 у м.Харкові, визнавши законним укладений між ним і ОСОБА_5 договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1179 га по АДРЕСА_1 у м.
Харкові та всі прийняті органами місцевого самоврядування і органами землевпорядкування рішення, на підставі яких він набув права власності на земельні ділянки і збудований гараж;- визнати незаконними рішення Харківської міської ради в порядку задоволення протеста прокурора про скасування рішення виконкому Харківської міської ради "Про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва", рішень про задоволення протеста прокурора і скасування рішення виконкому Харківської міської ради "Про надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_2", про скасування рішень виконкому Харківської міської ради "Про передачу гр. ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення садівництва" від 9 жовтня 1996 року № 1004.- посилаючись на статтю
56 Конституції України та статті
1173 і
1174 ЦК України, статтю
152 ЗК України, просив відшкодувати за рахунок Харківської міської ради майнову шкоду в розмірі 10 730 гривень та моральну шкоду в розмірі
10 730гривень, завдані йому у зв'язку з безпідставними судовими позовами Харківської міської ради, включаючи судові збори, поїздки до судів та інших установ, у тому числі до м. Києва, канцелярські витрати, застереживши, що до цих сум не входить вартість земельної ділянки та гаража.- стягнути з Харківської міської ради 1 890,82 гривень судових витрат, які складають оплачені ним судові збори за подання зустрічних позовів, заяв про забезпечення доказів, за виготовлення процесуальних документів, за подання апеляційних та касаційних скарг, виготовлення аудіо записів, оплату послуг поштового зв'язку за відправлення поштової кореспонденції до ВССУ та ВСУ, за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2015 року, постановленим суддею Грищенко І. О., позовні вимоги Харківської міської ради залишені без задоволення.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково.Визнано незаконним та скасовано рішення Харківської міської ради від 6 липня 2011 року № 324/11 в частині п. п. 6 та 6.1 про задоволення протеста прокурора м.Харкова від 1 липня 2011 року № 04-34-1981 та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24 жовтня 2001 року № 1925 "Про передачу ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення садівництва".Визнано незаконним та скасовано рішення 8 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 6 липня 2011 року № 324/11 в частині п. п.7 та 7.1 про задоволення протеста прокурора м. Харкова від 1 липня 2011 року № 04-34-1982 та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 квітня 1994 № 167 "Про надання в користування земельної ділянки по АДРЕСА_2".Визнано незаконним та скасовано рішення 8 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 6 липня 2011 року № 324/11 в частині п. п. 8 та 8.1 про задоволення протеста прокурора м. Харкова від 1 липня 2011 року № 04-34-1983 та скасування рішення виконавчого комітету Харківської міської ради "Про передачу ОСОБА_5 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_2 для ведення садівництва" від 9 жовтня 1996 року № 1004.
Стягнено з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію майнової шкоди в розмірі 18 330 гривень.Стягнено з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 730 гривень та понесені ним судові витрати в сумі
1702,82 гривень.Рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року, описки у якому виправлені ухвалою цього суду від 10 лютого 2016 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року змінено. В частині задоволення вимог ОСОБА_4 до Харківської міської ради про стягнення на його користь майнової шкоди в розмірі 18 330 гривень рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року скасовано і у задоволенні вказаних вимог відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.Стягнено з Харківської міської ради на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 641,37 гривень.
Крім того, в ході апеляційного перегляду справи ОСОБА_4 звернувся із заявами про поворот виконання, які неодноразово уточнював, і просив ухвалити судове рішення, яким зобов'язати Харківську міську раду виплатити йому за процедурою повороту виконання завдану майнову шкоду в розмірі 1 476 495 гривень, демонтувати паркан по АДРЕСА_1 у м. Харкові і перевстановити його.Цим же рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року заява ОСОБА_4 про поворот виконання шляхом покладення на Харківську міську раду обов'язку виплатити йому 1 476 495 гривень, демонтувати паркан по АДРЕСА_1 у м.Харкові і перевстановити його залишена без задоволення, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів не узгоджується зі змістом статті
380 ЦПК України (у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом). Апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі не приймалося судове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь Харківської міської ради майна, не відбувалася його реалізація в порядку виконання рішення, яке скасоване. За таких обставин справи та змісту вимог, зазначених ОСОБА_4 в обґрунтування заяви про поворот виконання, апеляційний суд встановив, що фактично він ставить питання про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями (рішеннями) Харківської міської ради та її органів, яке вирішується у порядку позовного провадження, а не в порядку, передбаченому статті
380 ЦПК України у тій же редакції Кодексу.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_4 відхилена, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року залишені без змін.10 березня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м.
Харкова із заявою про поворот виконання, в якій просив суд зобов'язати Харківську міську раду:- відшкодувати ринкову вартість зруйнованих гаража та огорожі двох садових ділянок у розмірі 461 225 грн;- відшкодувати вартість 13,57% садової ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові у розмірі 860 800 грн, яка стала непридатною для садівництва;- демонтувати паркан, який встановлений комунальними службами посеред його садової ділянки, і перевстановити його на іншому місці;- відшкодувати ринкову вартість знищеної частини саду на садовій ділянці у розмірі 50 000 грн;
- відшкодувати упущену вигоду у зв'язку з незаконним зруйнуванням гаража у розмірі 104 470 грн.У разі неможливості покладення на Харківську міську раду обов'язку з відшкодування вартості знищеного майна, просив зобов'язати Харківську міську раду:- повернути його майно до стану, який був до скасування судових рішень, тобто до 18 березня 2013 року;- відбудувати гараж згідно з його техпаспортом;- відбудувати огорожу двох ділянок;
- ліквідувати заасфальтовану дорогу площею 160 кв. м і засипати її чорноземом на глибину до 2-х метрів до одного рівня з іншою частиною земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові, повернути йому повністю цю частину земельної ділянки;- демонтувати бетонний паркан, побудований посеред земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові, повернувши йому незаконно утримувану частину цієї ділянки;- відновити сад на садовій ділянці по АДРЕСА_1 у м. Харкові до стану, який був до початку його знищення, а саме до 22 березня 2013 року.Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року, постановленою суддею Грищенко О. О., у задоволенні заяви відмовлено.Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання судового рішення з вимогами, що викладені у цій заяві, суд першої інстанції зазначив наступне.
Скасованим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року (справа № 26533/2011) визнано недійсним державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 29 листопада 2001 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, та визнано недійсним державний акт на право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів від 20 березня 1997 року № 54/6 про надання дозволу ОСОБА_4 на будівництво гаража і визнано недійсним державний акт від 5 грудня 1996 року на право приватної власності на землю для ведення садівництва і повернено земельні ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,11792 га та по АДРЕСА_2 загальною площею 0,1189 га у м. Харкові Харківській міській раді з приведенням їх у придатний для подальшого використання стан.З матеріалів справи № 26533/2011 встановлено і учасниками справи не спростовано, що виконавчий лист у справі № 26533/2011 не видавався, виконавче провадження на виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року у справі № 26533/2011 (головуючий суддя Омельченко К. О.) не відкривалося і це рішення у порядку, визначеному розділом VI
ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судами судових рішень, не виконувалося.Оскільки у розумінні рішення Конституційного Суду України (справа № 1 25/2011 від 2 листопада 2011 року № 13 рп/2011) можливість вирішити питання про поворот виконання рішення суду допускається лише у процедурі виконання судового рішення в порядку
Закону України "Про виконавче провадження", правові підстави для вирішення питання про поворот виконання рішення у розумінні частини
2 статті
380 ЦПК України у тій же редакції Кодексу у даній справі відсутні.Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання, апеляційний суд Харківської області в ухвалі від 21 червня 2017 року вважав помилковим висновок суду першої інстанції про те, що вирішення питання про поворот виконання рішення суду допускається лише в процедурі виконання судового рішення в порядку
Закону України "Про виконавче провадження" та дійшов наступних висновків.Позовні вимоги, які були задоволені судовим рішенням, скасованим у подальшому, стосувались демонтажу гаража та іншого нерухомого майна, розташованого на ділянці, та приведення її у стан, придатний для подальшого використання; у подальшому ці вимоги залишені без задоволення.
Закон України "Про виконавче провадження" регламентує виконання рішень в примусовому порядку, однак рішення суду може бути виконано боржником і не в примусовому порядку до вирішення питання про відкриття виконавчого провадження, що також не виключає застосування повороту виконання рішення суду у разі його подальшого скасування.Із обставин цієї справи апеляційний суд встановив, що 20 березня 2013 року виконкомом Харківської міської ради ухвалено рішення № 152 "Про відновлення, належне утримання та приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан".Вказаним рішенням Департаменту комунального господарства разом із КП "Харківські теплові мережі", КП "Харківводоканал", КП "Міськсвітло"
СКП "Харківзеленбуд", КП "Харківблагоустрій" доручено забезпечити звільнення територій від безхазяйного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, механізмів, тощо згідно додатку, актів перевірки Інспекції з благоустрою та екології міста Харкова Управління екології та благоустрою Департаменту комунального господарства Харківської міської ради. У разі незвільнення територій у добровільному порядку, доручено провести звільнення територій від самовільно збудованих об'єктів та розміщеного майна згідно додатку шляхом їх демонтажу.На підставі вказаного рішення виконкому Харківської міської ради згідно з актами від 22 березня 2013 року вчинені дії з демонтажу капітального гаража та огорожі з металевими воротами та дверима на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_4Разом з тим, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2015 року визнано незаконним рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 березня 2013 року № 152 "Про відновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині п. п. 22 та 23 додатку та скасовано його у частині включення огорож садових ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2, капітального гаражного боксу на два гаражі до переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія м. Харкова з ціллю відновлення, належного утримання та приведення в придатний для використання територіальною громадою міста стан.
Визнано неправомірними дії посадових осіб та комунальних служб Харківської міської ради, які мали місце 22 березня 2013 року при виконанні рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 березня 2013 року № 152 "Про відновлення, належне утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині звільнення земельних ділянок по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 від розміщених на них об'єктів.Стягнено з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_6 завдану майнову шкоду в розмірі 11 470 грн.Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що Харківською міською радою фактично були вчинені дії щодо примусового виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 березня 2012 року, тому заява ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь грошових коштів у розмірі
419 513грн.У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні його вимог про:стягнення ринкової вартості садової земельної ділянки площею 1 179 кв. м у розмірі 6 382 000 грн;
стягнення вартості огорожі ділянок у розмірі 419 513 грн;стягнення додаткової вартості огорожі двох садових ділянок у розмірі 24 991 грн.Просить ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення його вимог та видати виконавчий лист.Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 просить після отримання повного відшкодування вартості земельних ділянок та огорожі зобов'язати його подати заяву про відмову від земельної ділянки на користь Харківської міської ради.В обґрунтування касаційної скарги посилається на неправильну оцінку апеляційним судом поданих ним на підтвердження розміру майнової шкоди доказів, неправильне застосування норма матеріального права і порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі Харківська міська рада просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року та залишити в силі ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 березня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання.У касаційній скарзі Харківська міська рада посилається на те, що роботи з демонтажу гаража та знесення об'єктів, що належали ОСОБА_4, виконані комунальними підприємствами, рішення суду не виконувалось в примусовому порядку, а питання щодо відшкодування ОСОБА_4 збитків має вирішуватись на підставі статті
22 ЦК України, а не в порядку повороту виконання рішення.Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами і ухвалою цього суду від 22 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.Відповідно до статті
388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Справу передано до Верховного Суду у березні 2018 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Згідно з частиною
3 статті
3 ЦПК України у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.Відповідно до частини
2 статті
389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина
1 статті
400 ЦПК України).Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини
3 статті
406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційних скарг, суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.Перевіркою справи у межах касаційних скарг встановлено, що при повторному перегляді справи рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2015 року, постановленим суддею Грищенко І. О., позовні вимоги Харківської міської ради залишені без задоволення, а позов ОСОБА_8 задоволено частково. Зокрема, стягнено з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 18 330 грн, грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 10 730 грн і понесені ним судові витрати в сумі
1702,82 грн.Рішенням апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2016 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року змінено. В частині стягнення з Харківської міської ради на користь ОСОБА_4 майнової шкоди у розмірі 18 330 грн рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2015 року скасовано і у задоволенні вказаних вимог відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.Стягнено з Харківської міської ради на користь держави недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 486,17 грн.
Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання рішення.Питання про поворот виконання рішення вирішувалось за окремою заявою ОСОБА_4Так, відповідно до частини
1 статті
380 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду заяви, питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.Поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попередній стан через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.Тобто за змістом положень закону, вирішення питання про поворот виконання рішення в порядку цивільного судочинства можливий за будь-якими справами, але за наявності таких умов: 1) позивач отримав від відповідача в порядку виконання рішення майно чи гроші; 2) виконане рішення скасовано вищестоящим судом повністю чи змінено із задоволенням позовних вимог у меншому розмірі.
Таким чином, поворот виконання рішення є способом захисту прав сторони, що можуть мати майновий вираз, але у межах, що були визначені судовим рішенням, а у разі відсутності порушень права, яке може мати майновий вираз, розгляд питань про повернення стягненого в порядку цивільного судочинства відбуватися не може.У даній справі предметом позовних вимог були як немайнові права (визнання недійсними: державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова про надання дозволу на будівництво гаража і свідоцтва про право власності на гараж), так і майнові права (повернення земельної ділянки у власність територіальної громади, звільнення земельної ділянки; демонтаж гаража та іншого нерухомого майна, розміщеного на зазначеній земельній ділянці, і приведення її до попереднього стану).У рішенні суду, про поворот якого ставить питання ОСОБА_4, майнові позовні вимоги не містили грошового вираження, яке б давало можливість встановити, в якому розмірі ОСОБА_4 повинен отримати від іншої сторони в порядку повороту виконання за скасованим судовим рішенням майнове відшкодування, оскільки вимоги були визначені у вигляді певних дій (повернути земельну ділянку у власність територіальної громади; звільнити земельну ділянку; демонтувати гараж та інше нерухоме майно, що розміщене на зазначеній земельній ділянці, і привести її до попереднього стану).Проте у заяві про поворот виконання рішення суду ОСОБА_4 порушував питання як щодо виконання дій, так і щодо майнового відшкодування у грошовому вираженні.Отже, у такому разі дія інституту повороту виконання рішення має бути спрямована на поновлення порушених самостійним виконанням скасованого рішення прав ОСОБА_4 та захист цих прав у такий же спосіб, в який їх порушено - шляхом виконання певних дій з боку Харківської міської ради; задоволення конкретних майнових вимог у межах такої процедури повороту виконання судового рішення є помилковим.
При цьому правило, встановлене статтею
380 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про те, що у разі неможливості повернути майно у рішенні, ухвалі, постанові передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації, не може бути застосовано у даній справі, адже у цій справі суд питання про конкретне майно, яке реалізоване за відповідні кошти, не вирішував.Встановивши, що Харківська міська рада демонтаж капітального гаража та огорожі з металевими воротами і дверима на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належать ОСОБА_4, вчинила на виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 30 березня 2012 року, апеляційний суд помилково способом захисту права ОСОБА_4 у порядку повороту виконання судового рішення обрав відшкодування їх вартості (за вирахуванням стягненої вартості будівельних матеріалів), що не узгоджується із умовами, за яких відшкодовується вартість майна у разі неможливості його повернення, визначених статтею
380 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.Колегія суддів звертає увагу, що захист порушеного права особи на відшкодування шкоди може бути реалізований у порядку позовного провадження, під час якого сторони зможуть подати відповідні докази щодо розміру такого відшкодування і саме такий спосіб захисту порушених прав заявника є ефективним.Послання ОСОБА_4 на неправильну оцінку наданих ним доказів і неправильне застосовування норм матеріального права фактично підтверджують позовний характер вимог, викладених ним у заяві про поворот виконання рішення.
З доводами касаційної скарги ОСОБА_4 про надання ним доказів на підтвердження вартості нерухомого майна суд касаційної інстанції погоджується, проте таке обґрунтування не є підставою для скасування судового рішення, оскільки ефективним способом поновлення порушених прав заявника є звернення з відповідним позовом.Крім того, не можуть бути задоволені вимоги ОСОБА_4 щодо вжиття заходів з повороту виконання рішення саме судом касаційної інстанції, оскільки при повторному перегляді судових рішень в касаційному порядку ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 28 липня 2016 року у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовлено і судові рішення залишені без змін, тобто у даній справі судом касаційної інстанції не було ухвалено нове рішення у справі по суті позовних вимог, ухвалені у справі судові рішення не скасовано та не змінено.З наведених підстав суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг ОСОБА_4 і Харківської міської ради.Згідно з частиною
4 статті
406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина
4 статті
411 ЦПК України).
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки постановлене з такими порушеннями норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного її вирішення.Керуючись статтями
406,
409,
411,
416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Харківської міської ради, подану її представником Маринушкіною Ларисою Володимирівною, та касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року задовольнити частково.Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2017 року скасувати з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийВ. А. СтрільчукСудді: С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний Г. І. Усик