Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2019 року у справі №759/18982/18

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 759/18982/18

провадження № 61-18202св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, предмет якого у подальшому уточнила, в якому просила визнати протиправними дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі -

КП "Київблагоустрій") щодо знесення об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, який належить їй на праві приватної власності, зобов'язати КП "Київблагоустрій" відшкодувати їй збитки в розмірі

1 259 130,00 грн, зобов'язати КП "Київблагоустрій" і Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) не чинити їй перешкод у відновленні належного їй об'єкта нерухомості з метою приведення його у попередній стан відповідно

до технічного паспорта.

У березні 2019 року представник відповідача КП "Київблагоустрій" подав клопотання про закриття провадження у справі в частині зобов'язання

відповідачів не чинити ОСОБА_1 перешкод у відновленні зазначених нежитлових приміщень від 29 травня 2018 року (інвентарна справа № 1356) та визнання протиправними дій КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу об'єкта нерухомості. На думку заявника, справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір щодо визнання незаконними дій, пов'язаних з демонтажем об'єкта нерухомості, має характер публічно-правового.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року

провадження у справі закрито в частині вимог щодо зобов'язання КП "Київблагоустрій" і Департаменту не чинити перешкод у відновленні належних ОСОБА_1 приміщень та в частині визнання протиправними дій КП "Київблагоустрій" щодо демонтажу об'єкта нерухомості.

Закриваючи провадження у справі щодо частини вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично ОСОБА_1 оскаржує заходи, вчинені Департаментом відповідно до наданих йому владних управлінських функцій,

до виконання яких було залучено підпорядковане Департаменту

КП "Київблагоустрій", спір в частині визнання незаконними дій, пов'язаних

з демонтажем, має характер публічно-правового та не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України немає.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,

КП "Київблагоустрій", посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати

й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дав неправильну оцінку змісту позовних вимог, у зв'язку з чим неправильно застосував норми процесуального права, не врахував, що відповідно до Положення про Департамент, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94, до повноважень Департаменту належить, зокрема, здійснення контролю за станом благоустрою міста, а також контролю за дотриманням Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Правил благоустрою м. Києва.

Також апеляційний суд не взяв до уваги, що Департамент відповідно

до покладених на нього завдань вживає заходів щодо впорядкування об'єктів благоустрою міста від безхазяйного майна, зокрема, виявляє тимчасові споруди, що розміщені без відповідних документів, та застосовує до власників заходи впливу, передбачені законодавством України та Правилами благоустрою

м. Києва. Таким чином, спір в частині визнання незаконними дій, пов'язаних

з демонтажем, має характер публічно-правового та не підлягає розгляду

в порядку цивільного судочинства.

У додаткових поясненнях на касаційну скаргу КП "Київблагоустрій" вказує,

що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування збитків відмовлено,

а інші її вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить касаційну скаргу задовольнити, підтримуючи доводи про те, що між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу виконання Департаментом та КП "Київблагоустрій" делегованих владних функцій з нагляду за дотриманням Правил благоустрою міста й притягнення винних осіб до відповідальності за порушення цих Правил. Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, а помилково прийнята постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано зі Святошинського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С.

Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року справу призначено

до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з цим позовом, просила відшкодувати їй збитки в розмірі 1 259 130,00 грн, завдані діями КП "Київблагоустрій ", зобов'язати КП "Київблагоустрій" та Департамент не чинити їй перешкод у відновленні об'єкта нерухомості, який належить їй на праві приватної власності.

У липні 2019 року позивач змінила предмет позову та просила визнати протиправними дії КП "Київблагоустрій" щодо знесення належного їй об'єкта нерухомості, зобов'язати КП "Київблагоустрій" відшкодувати їй нанесені збитки

в розмірі 1 259 130,00 грн, зобов'язати КП "Київблагоустрій" не чинити їй перешкоди у відновленні об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 з метою приведення його у попередній стан.

Представник відповідача КП "Київблагоустрій" звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині зобов'язання КП "Київблагоустрій" не чинити перешкод у відновленні об'єкта нерухомості і визнання протиправними дій КП "Київблагоустрій" щодо знесення об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, належного на праві приватної власності позивачу, з тих підстав, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційну скаргу подано до Верховного Суду у жовтні 2019 року,

її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції,

що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено

порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії

чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено,

що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 802/506/16-а міститься висновок, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів

на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин

і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач обґрунтовував порушення своїх саме цивільних прав діями відповідачів. Сформульовані матеріально-правові вимоги відповідають цивільно-правовим способам захисту прав, тому підстав для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду,

який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених

у касаційній скарзі.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у справі рішення не змінюється та не ухвалюється нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених

у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити

без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В.

А. Стрільчук