Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №317/532/16

Постанова

Іменем України

18 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 317/532/16-ц

провадження № 61-35808св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", яке діє через представника Ременюк Тетяну Олександрівну, на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року у складі судді Нікітіна В. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 04 квітня 2007 року між ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та відповідачем було укладено кредитний договір № 66-07квф, відповідно до якого відповідачу було надано кредит на суму 24 337,00
доларів США.

17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого відбулась заміна кредитора в зобов'язанні ОСОБА_1 перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на ТОВ "Кредитні ініціативи".

Відповідач свої обов'язки за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 31 липня 2015 року утворилась заборгованість: за кредитом - в сумі 6 330,42 долари США, що становить 136 811,61 грн. за курсом НБУ на дату розрахунку; за відсотками - в сумі 1 115,28 доларів США, що становить 24 103,18 грн. за курсом НБУ на дату розрахунку; за пенею - 2 790,98
доларів США, що становить 60 318,02 гривні за курсом НБУ на дату розрахунку (за останні 12 місяців, що передували зверненню до суду з цим позовом).

Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 221 232,81 грн та судові витрати по справі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року позов залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" відхилено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 було виконано зобов'язання за кредитним договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року, тобто був погашений повний обсяг заборгованості, стягнутий з нього на користь Первинного кредитора.

Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі

У квітні 2017 року ТОВ "Кредитні ініціативи" через засоби поштового зв'язку подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення відсотків, пені і збитків та інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку). Виконавши рішення суду на первинного кредитора, правовідносини між сторонами не припинилися, відбувалося нарахування процентів за договором відповідно до умов та порядок визначеного кредитним договором. Фактично виконання рішення суду відбувалося протягом 3 років: в період з 31 серпня 2011 року по 31 серпня 2014 року. Окрім того, сплата кредитних коштів позичальником відбувалась добровільно шляхом внесення щомісячних платежів через касу банку, про що свідчить виписка по особистому рахунку, долучена до матеріалів справи, а також копіями квитанції про сплату. Суди належним чином не дослідили усі матеріали справи та не взяли до уваги доводи позивача ухваливши необґрунтоване рішення.

Аргументи учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" відхилити, а рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року матеріали цивільної справи № 317/532/16-ц надійшли до Верховного Суду.

07 червня 2019 року матеріали справи передано судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" надав ОСОБА_1 кредит відповідного до кредитного договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року, на суму 24 337 доларів США під 12 % річних з терміном остаточного погашення кредиту та процентів до 02 квітня 2014 року.

З копії видаткового касового ордера № 85 від 04 квітня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 отримав вказану вище суму кредитних коштів.

Згідно з договором відступлення права вимоги б/н від 17 грудня 2012 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступив право вимоги до своїх позичальників позивачу - ТОВ "Кредитні ініціативи".

31 серпня 2011 року рішенням Запорізького районного суду Запорізької області у справі № 2-493 було частково задоволено позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1 та стягнуто з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року у розмірі 189 886,10 грн та судові витрати.

23 грудня 2011 року Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від у справі № 6-91/11 було розстрочено виконання судового рішення, ухваленого 31 серпня 2011 року у справі № 2-493 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором терміном на три роки (36 місяців) з виплатою остаточної заборгованості щомісячно рівними частками.

Встановлено, що відповідно до копії квитанцій, на яких містяться відтиски печаток ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та підписи відповідальних осіб банку, ОСОБА_1 оплачена заборгованість за кредитним договором, яку стягнуто з нього судовим рішенням.

Разом з цим встановлено, що після відступлення права вимоги (17 грудня 2012 року) відповідачем ОСОБА_1 здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року на користь нового кредитора в зобов'язанні - позивача ТОВ "Кредитні ініціативи", що підтверджено платіжними документами.

Отже, відповідач протягом періоду часу з грудня 2012 року по січень 2014 року сплатив на користь Нового кредитора ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року на загальну суму 76 919,56 коп.

Загальна сума, сплачена ОСОБА_1 за кредитним договором № 66-07квф від 04 квітня 2007 року на користь Первинного та Нового кредиторів становить 191 706,36 коп.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, після рішення суду, яким стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором, банк мав право на стягнення з відповідача тільки сум, передбачених положенням частини 2 статті 625 ЦК України.

У статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Встановивши, що рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 31 серпня 2011 року виконано, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, безпідставним є посилання у касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-1412цс16.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", яке діє через представника Ременюк Тетяну Олександрівну залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат