Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.09.2018 року у справі №417/4991/17

Постанова

Іменем України

19 червня 2020 року

м. Київ

справа № 417/4991/17

провадження № 61-43419св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Марківська районна державна адміністрація Луганської області;

орган досудового розслідування Марківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 травня 2018 року у складі судді Логвіненка Т. Г. та на постанову Апеляційного суду Луганської області від 07 серпня 2018 рокуу складі колегії суддів: Назарової М. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із уточненим під час розгляду справи позовом до органу досудового розслідування Марківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області (далі - орган досудового розслідування Марківського ВП ГУНП) та Марківської районної державної адміністраціїЛуганської області (далі - Марківської РДА) про відшкодування матеріальної шкоди.

У обґрунтування позову вказували, що 13 травня 2016 року вони продали ОСОБА_3 21 340 кг насіння соняшника на суму 160 050,00 грн. За умовами домовленості останній зобов`язався половину коштів віддати одразу після відвантаження насіння соняшника, а решту - протягом десяти днів. У подальшому ОСОБА_3 свої зобов`язання у повному обсязі не виконав та сплатив позивачам за отримане насіння соняшнику на момент подання позову лише 33 000,00 грн.

Позивачі звернулися до органу досудового розслідування Марківського ВП ГУНП із заявою про скоєння ОСОБА_3 злочину та 19 вересня 2016 року за результатом розгляду заяви було відкрите кримінальне провадження № 12016130480000269 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України. Досудове слідство за кримінальним провадженням на час звернення до суду з цим позовом триває.

За доводами позивачів, злочинними діями ОСОБА_3 , посадових осіб Марківської РДА, голова якої не зупинив злочинних дій ОСОБА_3 і використав ситуацію для власного збагачення, та інших осіб, а також бездіяльністю органу досудового розслідування Марківського ВП ГУНП позивачам нанесено збитків на суму 1 239 000,00 грн, які складаються з вартості неодержаних доходів та збитків, які виникнуть через те, що за три роки вони не мають змоги вкласти в землю приблизно 450 000,00 грн.

Із посиланням на вимоги статті 56 Конституції України та вказуючи на протиправність дій органу досудового розслідування ВП Марківського ГУНП щодо неналежного проведення досудового розслідування, порушення розумних термінів досудового розслідування позивачі просили зобов`язати відповідачів відшкодувати вказану суму заподіяної матеріальної шкоди у солідарному порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Марківського районного суду Луганської області від 14 травня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не надано належних та допустимих доказів вчинення посадовими особами Марківської РДА незаконних рішень, дій чи бездіяльності, внаслідок яких позивачам завдана майнова шкода. До того ж, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються відповідними положеннями Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України з відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, отже й завдання такої шкоди повинне доводитись іншим шляхом та розглядатись в іншому порядку.

Щодо відповідача Марківського ВП ГУНП, то суд першої інстанції зазначив, що цей відповідач не є юридичною особою, дані про реєстрацію щодо нього у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відсутні. Позивачі підтвердили свою обізнаність про цей факт, але клопотання про заміну відповідача на належного не подавали. Подання позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову до нього.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 травня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до органу досудового розслідування Марківського ВП ГУНП про відшкодування матеріальної шкоди скасовано та закрито провадження у справі в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Закриваючи провадження у справі щодо позову до органу досудового розслідування Марківського ВП ГУНП, апеляційний суд зазначив, що цей відповідач не є юридичною особою, і вказане підтверджується відсутністю відомостей про нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому не має цивільної процесуальної дієздатності і не може бути учасником справи і наведене

є підставою для закриття провадження у справі, передбаченою і пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у серпні 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року й ухвалити у справі нове рішення, яким зобов`язати Державу Україна відшкодувати їм збитки у розмірі 1 239 000 грн, завдані внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , голови Марківської РДА та бездіяльності органу досудового розслідування Марківського ВП ГУНП.

В обґрунтування касаційної скарги вказують, що суди не врахували тривалість досудового слідства та відсутність результатів такого розслідування і своїм рішенням про відмову у позові порушили їх право на відшкодування державою збитків у разі, коли злочин не розкрито тривалий час, гарантоване Конституцією України; суди безпідставно відхилили докази, які були частиною матеріалів досудового провадження у кримінальній справі, оскільки, на думку осіб, які звернулись із касаційною скаргою, ці докази, що підтверджують завдання шкоди, є належними та допустимими; до того ж суддя безпідставно не залучив до участі у справі органи державного казначейства.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 417/4991/17 з Марківського районного суду Луганської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що з 20 вересня 2016 року органом досудового розслідування Марківського ВП ГУНП проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016130480000269 за частиною першою статті 190 КК України за заявою ОСОБА_1 .

На час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій будь-яке судове рішення, згідно з яким будь-яка особа, вказана у заяві про злочин та у позовній заяві, була б визнана винною за вказаним кримінальним провадженням

та яке б набрало законної сили відсутнє, і сторони цього не заперечували.

Вказана обставина визнана сторонами у своїх заявах та поясненнях, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вона не підлягає доказуванню.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційний суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову до Марківської РДА через недоведеність позовних вимог.

Так, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим

або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Установивши відсутність відповідних доказів, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у позові у цій частині.

Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права, вони містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, який належним чином їх спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням вимог процесуального й матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Марківського районного суду Луганської області від 14 травня 2018 року та на постанову апеляційного суду Луганської області від 07 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська