Історія справи

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 405/1526/17-ц

провадження № 61-28088св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О., (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2017 року у складі судді: Шевченко І. М. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»), Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про встановлення факту призначення на посаду, зобов`язання внести запис до трудової книжки, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивовано тим, що 02 листопада 2016 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України було видано наказ з особового складу «Про призначення ОСОБА_1 », яким його призначено виконуючим обов`язки директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 листопада 2016 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.

Починаючи з 19 січня 2017 року він продовжував виконувати обов`язки директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» більше ніж два місяці.

Вважав, якщо працівник виконує обов`язки більше двох місяців, то він автоматично затверджується на цій посаді без відповідного наказу.

20 березня 2017 року він звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з заявою у якій просив, внести запис до трудової книжки про призначення його директором ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 січня 2017 року та встановити посадовий оклад на рівні посадового окладу директора підприємства з 19 січня 2017 року.

До цього часу відповіді на вищевказану заяву він не отримав.

З сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України позивачу стало відомо про засідання постійно діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з заслуховування конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору на посаду керівника державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Комісія заслухала конкурсні пропозиції дев`яти учасників конкурсного відбору і за результатами обговорення та аналізу конкурсних пропозицій учасників конкурсного відбору, переможцем конкурсного відбору оголошено ОСОБА_2 .

Зі змінами та доповненнями до позову просив встановити факт призначення його на посаду директора ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації»; зобов`язати підприємство внести до його трудової книжки запис про призначення його директором вказаного підприємства; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 64-п «Про звільнення ОСОБА_1 .»; визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 65-п «Про призначення ОСОБА_2 », поновити його на посаді директора вищезазначеного підприємства з 21 березня 2017 року та стягнути з підприємства на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку торгівлі України від 15 червня 2017 року № 123-п «Про призначення ОСОБА_2 ».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що трудові відносини ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та ОСОБА_1 припинені відповідно до законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували, що після спливу місячного строку після призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки директора, пропозицій щодо призначення директором іншої особи, згідно до вимог пункту 2 вказаного роз`яснення не було внесено, питання про призначення іншої особи директором протягом двох місяців не було вирішено. Отже, на момент призначення позивача виконуючим обов`язки посада директора була вакантною, та після спливу двомісячного строку після його призначення інша особа не була призначена директором, фактично позивач працював на цій посаді майже півроку - з 02 листопада 2016 року до 21 березня 2017 року. А тому позивача було затверджено на посаді на постійну роботу, відповідно накази про звільнення позивача та призначення ОСОБА_2 директором мають бути визнані незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач має бути поновлений на займаній посаді.

Позиція інших учасників справи

У січні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

21 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 405/1526/17-ц надійшли до Верховного Суду.

06 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 405/1526/17-ц до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного судусправи № 654/941/17.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 405/1526/17-ц за вказаним позовом.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом встановлено, що 18 листопада 2013 року між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та ОСОБА_1 було укладено Контракт № 19 про призначення на посаду директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», засновником якого є Міністерство економічного розвитку, на термін з 18 листопада 2013 року по 18 листопада 2016 року.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2016 року № 149-п позивача з 18 листопада 2016 року було звільнено з посади директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 листопада 2016 року № 150-п позивача було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» з 19 листопада 2016 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27 грудня 2016 року № 2135 було оголошено конкурсний відбір керівника державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 21 березня 2017 року № 64-п позивача звільнено з посади виконуючого обов`язки директора державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строкового трудового договору.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України .

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що трудові відносини ДП «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та ОСОБА_1 припинені відповідно до законодавства.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що у період з 14 березня 2017 року по 31 березня 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності серія АДЕ № 811850 , виданого Кіровоградською обласною лікарнею (арк. спр. 106).

Трудове законодавство встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

В рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі 3-425/2018(6960/18) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

За змістом частини першої статті 303 ЦПК України, в редакції (чинній станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що наказ про його звільнення видано під час тимчасової непрацездатності.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини та норми матеріального права уваги не звернув, не з`ясував факт перебування позивача на лікарняному та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року скасувати.

Передати справу № 405/1526/17-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2017 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук