Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.01.2019 року у справі №620/778/17

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 670/778/17-ц

провадження № 61-43137св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В.

В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зачепилівська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Бойко Г. В. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зачепилівська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Харківській області, про усунення від права на спадкування за законом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, з яким з 2000 року та по день його смерті вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках, але без реєстрації шлюбу.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 16 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, спільно проживала з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2005 року та по день смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказувала, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 - це діти померлого від першого шлюбу.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок розміром 4,7945 га та 0,37 га відповідно, які розташовані на території Чернещинської сільської ради Зачепилівського району Харківської області.

Зазначала, що і вона і ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.

Проте, вказувала, що відповідачі повинні бути усунуті від права на спадкування за законом з огляду на таке.

ОСОБА_4 протягом останніх 12-13 років страждав цілим рядом важких захворювань, у зв'язку з чим практично кожен рік перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Причиною смерті ОСОБА_4 стало онкологічне захворювання, яким він страждав тривалий час, хоча офіційно діагноз йому було встановлено незадовго до смерті.

Зазначала, що з липня 2008 року ОСОБА_4 не працював, пенсію не отримував у зв'язку із тим, що не досяг пенсійного віку, жодних соціальних виплат також не отримував. Належні йому земельні ділянки в оренду не здавав.

Вказувала, що наведене свідчить про те, що всі витрати на лікування та утримання померлого, витрати на поховання здійснювались лише виключно нею, як і догляд за ним у останні роки його життя.

Крім того, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не тільки не надавали допомогу батькові особисто, але і не надавали ніякої допомоги їй у догляді за останнім, хоча, зважаючи на їх молодий вік, стан здоров'я, близькість проживання, вони мали всі можливості це робити, але не вважали за потрібне.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Разом із тим, ОСОБА_1 не доведено факт ухилення відповідачів від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, а також факт перебування спадкодавця в безпорадному стані.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві Пророку В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року № 760/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судами встановлено, що покійний спадкодавець ОСОБА_4, з яким вона з 2000 року і до дня його смерті перебували у фактичних шлюбних стосунках, але без реєстрації шлюбу, останні кілька років свого життя часто та важко хворів, у зв'язку з чим потребував постійного лікування та стороннього догляду. Останні чотири-п'ять місяців свого життя ОСОБА_4 взагалі самостійно майже не міг пересуватися, доглядати за собою і потребував постійної та сторонньої допомоги.

Посилається на те, що з липня 2008 року ОСОБА_4 не працював, пенсію не отримував у зв'язку із тим, що не досяг пенсійного віку, жодних соціальних виплат також не мав. З урахуванням вказаних обставин останні шість місяців життя перебував не тільки у безпорадному стані у зв'язку із захворюванням, а і в тяжкому матеріальному стані внаслідок відсутності коштів на лікування та життєзабезпечення. Не маючи змоги самостійно утримувати хворого та забезпечувати його, вона змушена була постійно брати кошти у борг у своїх знайомих, сусідів, друзів.

Зазначає, що відповідачі не тільки не надавали допомогу батьку особисто, але і не надавали ніякої допомоги їй у догляді за батьком.

Вказує, що висновки судів про те, що нею не доведено, що ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані, спростовуються показаннями свідків у суді першої інстанції, якими підтверджено те, що його діти ухилялись від надання допомоги батькові. Ці показання свідків ніким і нічим не спростовано.

Посилання судів на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 не мали можливості надавати допомогу з різних причин, не можуть бути обґрунтованим, оскільки останні мають молодий вік, стан здоров'я, близькість проживання. Крім того, факт того, що вони не працюють, не може бути підставою для відмови батькові у матеріальній допомозі, а особливо фізичній та моральній. Вказує, що вона також є безробітною, хворою, але шукала і знаходила можливість для догляду за хворим.

Таким чином, вважає, що свідоме самоусунення спадкоємців від будь-якої допомоги батькові, який перебував у безпорадному стані, потребував допомоги та стороннього догляду, про що відповідачам було відомо, як і про те, що вона не має можливості ні матеріальної, ні фізичної забезпечити повністю догляд за батьком, свідчить про умисну бездіяльність, спрямовану на ухилення від свого обов'язку по забезпеченню та підтримки спадкодавця.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, який вказує, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 16 березня 2017 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрацію шлюбу задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, спільно проживала з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2005 року та по день смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 - це діти спадкодавця.

До нотаріальної контори про прийняття спадщини подали заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 5 статті 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що правило абзацу другого частини 3 статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Правило частини 5 статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про безпорадний стан ОСОБА_4, його потребу у допомозі та догляді саме від ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ухилення останніх від виконання обов'язку щодо надання спадкодавцю допомоги при можливості її надання, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування.

Посилання касаційної скарги на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки показам дев'яти свідків, не можуть бути прийняті судом, оскільки заявником не наведено обставин, які б свідчили про порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 89 ЦПК України під час оцінки доказів. Крім того, ОСОБА_1 також не наведено підстав, передбачених частиною 3 статті 411 ЦПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі мали змогу надавати таку допомогу, тому що вони молодого віку, мають належний стан здоров'я, близько проживають, є необґрунтованими, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_3 має на своєму утриманні чотирьох малолітніх дітей, ніде не працює, отримує допомогу на дітей, інших джерел доходів не має. В свою чергу, ОСОБА_2 має малолітню дитину, як на той, так і на теперішній час він та його дружина ніде не працюють, ніяких доходів крім соціальної допомоги на дитину не отримують. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Отже, зроблений судами попередніх інстанцій висновок щодо неможливості ОСОБА_3, ОСОБА_2 надавати матеріальну допомогу батькові, є обґрунтованим.

Посилання на те, що ОСОБА_3, ОСОБА_2 тривалий час не спілкувались із спадкодавцем ОСОБА_4 не свідчить про умисне ухилення відповідачів від надання допомоги своєму батькові.

Твердження заявника у касаційній скарзі щодо свідомого самоусунення ОСОБА_3, ОСОБА_2 від надання допомоги своєму батькові не підтверджене належними та допустимими доказами, а відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх необхідних умов для усунення від спадкування за законом, суди правомірно відмовили у задоволенні позову.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотриманням вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович