Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.11.2025 року у справі №2-2830/10
Постанова КЦС ВП від 09.10.2025 року у справі №2-2830/10
Постанова КЦС ВП від 22.10.2025 року у справі №2-2830/10
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №2-2830/10
Постанова КЦС ВП від 29.06.2022 року у справі №2-2830/10
Постанова КЦС ВП від 18.09.2025 року у справі №2-2830/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 2-2830/10

провадження № 61-17158св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

суб'єкт, дії якого оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький Ігор Миронович,

стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року в складі судді Мартинишин М. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги, заяви про ухвалення додаткового рішення та судових рішень у справі

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М., в якій просили скасувати постанови приватного виконавця від 20 серпня 2021 року про опис та арешт майна боржника та від 26 серпня 2021 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, винесені в межах виконавчого провадження № 66514224, та зобов`язати приватного виконавця повернути виконавчі листи стягувачу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. відмовлено.

У грудні 2021 року представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. - Гринів Т. В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив а саме, стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На обґрунтування заяви зазначав, що у зв`язку з розглядом скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. В судовому засіданні він зробив відповідну заяву, зазначивши, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня постановлення ухвали суду за результатами розгляду скарги.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року заяву задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І. М. поніс витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню із заявників в розмірі 5 000,00 грн, зважаючи на складність справи, обсяг наданих послуг та витрачений адвокатом час на їх надання.

Постановою Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 1 250,00 грн з кожного.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в договорі про надання правничої допомоги №70/1 від 01 жовтня 2021 року передбачений фіксований гонорар адвоката в розмірі 10 000,00 грн, однак в попередньому (орієнтовному) розрахунку очікуваних витрат на правничу допомогу зазначено, що приватний виконавець очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 141 ЦПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Оскільки сума витрат, заявлена до відшкодування, вчетверо перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. понесених ним витрат на правничу допомогу, однак на підставі частини четвертої статті 141 ЦПК України зменшила розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 500,00 грн, тобто по 1 250,00 грн з кожного із заявників.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року й відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І. М. про ухвалення додаткового рішення у справі.

На обґрунтування касаційної скарги зазначали, щовідсутність документально підтверджених витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В матеріалах справи відсутні докази оплати Білецьким І. М. витрат на правничу допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Представник приватного виконавця звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення на шостий день після постановлення Франківським районним судом м. Львова ухвали за результатами розгляду скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Франківського районного суду м. Львова.

В подальшому справа № 2-2830/10 неодноразово витребовувалась з суду першої інстанції та 07 травня 2025 року надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів

та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного

провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або

апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може

встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були

встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність

або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над

іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Урахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та об`єм виконаних адвокатом робіт, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, прийнявши до уваги заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І. М. витрат на професійну правничу допомогу, а також про наявність правових підстав для зменшення понесених ним витрат до 2 500,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність доказів оплати приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І. М. витрат на правничу допомогу, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Безпідставними є посилання у касаційній скарзі на пропуск представником приватного виконавця строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки Франківський районний суд м. Львова постановив ухвали за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 07 грудня 2021 року. Із заявою про ухвалення додаткового рішення представник заявника звернувся 13 грудня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Оскільки закінчення 5-денного строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі припало на 12 грудня 2021 року (неділю), то за таких обставин останнім днем на подання до суду вищевказаної заяви є 13 грудня 2021 року (понеділок), що є першим робочим днем.

Інші аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності

переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза

межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень,

касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Львівського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко