Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2018 року у справі №753/12686/17

Постанова

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/12686/17

провадження № 61-37485св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Іванченка М. М., Рубан С. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Вимоги обґрунтовувала тим, що 14 серпня 2013 року сторони (за участю повіреного ОСОБА_3) уклали договір позики, відповідно до умов якого відповідач отримала в позику кошти в розмірі 2 400 000 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 31 липня 2015 року.

У подальшому, 28 липня 2014 року, 21 жовтня 2015 року, вони підписали додаткові угоди до вищевказаного договору, згідно з умовами яких був змінений графік платежів, строк повернення позики (до 01 жовтня 2017 року), а також уточнена сума боргу (2 725 000 доларів США).

Позичальник належним чином не виконала взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 04 липня 2017 року загальний розмір заборгованості становить 117 244 132 грн 87 коп., із яких: 70 850 000 грн - основна сума боргу, 3 738 550 грн 68 коп. - три відсотки річних і 42 655 582 грн 19 коп. - пеня.

Ураховуючи наведене, позивач просила її вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за договором позики в розмірі 117 244 132 грн 87 коп., із яких: 70 850 000 грн - основна сума боргу, 3 738 550 грн 68 коп. - три відсотки річних та 42 655 582 грн 19 коп. - пеня.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив із доведеності факту неналежного виконання зобов'язань за договором позики, наявності непогашеної заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника на користь позикодавця.

Короткий зміст уточнених позовних вимог

У лютому 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме: щодо стягнення пені в сумі 42 655 582 грн 19 коп. і трьох відсотків річних у розмірі 3 738 550 грн 68 коп., та закриття провадження у справі в цій частині позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 3 738
550 грн 68 коп. та пені в розмірі 42 655 528 грн 19 коп. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Визнано нечинним заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року в частині вирішення вимог про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 3 738 550 грн 68 коп. та пені в розмірі 42 655 528 грн 19 коп., а провадження у справі щодо вказаних вимог закрито.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Оскарженою постановою Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики в розмірі 70 850 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції на підставі пункту 3 частини 3 статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку з розглядом справи районним судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

По суті спору суд апеляційної інстанції визнав вимоги ОСОБА_1 про повернення основної суми боргу за договором позики обґрунтованими.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити позов ОСОБА_1 без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року ОСОБА_2 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2018 року зупинено виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник зазначає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів її апеляційної скарги про те, що позов підписаний та поданий представником, особу якого не встановлено та повноваження не перевірено, у зв'язку з чим позовна заява мала бути залишена без розгляду.

Вищевказані обставини також підтверджуються тим, що ОСОБА_5 подала до Подільського районного суду міста Києва позов, у якому просила визнати недійсними усну домовленість та договір доручення у вигляді довіреності від 25 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та її представниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л. А. за № 588. Саме цю ніким не посвідчену копію вищезазначеної довіреності було надано ОСОБА_7 при поданні позову у даній справі на підтвердження своїх повноважень.

Позивач не довела належними доказами розміру заборгованості.

Суд не з'ясував, які відносини фактично склалися між сторонами.

Короткий зміст відзиву

Від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Обставини справи

Суди встановили, що 14 серпня 2013 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) у присутності ОСОБА_3 (повіреного) уклали договір позики, відповідно до умов якого позичальнику надані кошти у розмірі 2 400 000 доларів США зі сплатою 12 % річних строком до 31 липня 2015 року.

Відповідно до пункту 2 цього договору виконання зобов'язання має бути здійснено згідно з погодженим графіком у період із 20-го до 30-31-го числа щомісяця готівкою через повіреного чи в місці визначеному позикодавцем.

Пунктом 3 договору позики передбачено, що позикодавець має право на дострокове повернення позики або її частини.

Того ж дня, 14 серпня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору позики, згідно з умовами якої встановлено графік повернення позики.

28 липня 2014 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладена додаткова угода № 2 до договору позики, якою змінений графік повернення грошових коштів.

21 жовтня 2015 року сторони підписали додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої визначено заборгованість відповідача станом на 21 жовтня 2015 року в розмірі 2 725 000 доларів США та встановлено графік повернення грошових коштів, визначено дату повернення - до 01 жовтня 2017 року.

Договір позики та додаткові угоди в установленому законом порядку не оспорені.

Позичальник належним чином своїх зобов'язань не виконала, коштів у вищевказаному розмірі не повернула, що стало підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Установивши, що відповідач не повернула позивачеві залишок боргу за договором позики, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Колегія відхиляє доводи касаційної скарги про недоведеність суми заборгованості, оскільки самі сторони в пункті 4 додаткової угоди № 3 від 21 жовтня 2015 року до договору позики від 14 серпня 2013 року дійшли згоди про те, що з урахуванням внесених позичальником платежів за період із 14 серпня 2013 року до 01 жовтня 2015 року залишок боргу становить 2 725 000 доларів США, стягнення яких і є предметом цього позову (позивач визначив еквівалент у розмірі 70 850 000 грн).

Що стосується посилань заявника про подання позовної заяви неуповноваженою особою, то такі аргументи були предметом дослідження апеляційного суду, який в оскарженій постанові виклав мотиви їх відхилення.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що в листопаді 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсними усної домовленості та договору доручення у вигляді довіреності від 25 липня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та вказаними представниками, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л. А. за № 588 (справа № 761/42499/18).

Вказана довіреність була надана також при поданні даного позову.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року у справі № 761/42499/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, у задоволенні вищевказаного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У зв'язку з наведеним підстав вважати, що при поданні позову ОСОБА_7 діяв відповідно до недійсної довіреності, як на це посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, немає.

Інші аргументи касаційної скарги на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду не впливають, його висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).

У зв'язку з наведеним касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. І. Журавель Н. О. Антоненко М. М. Русинчук