Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.09.2019 року у справі №466/203/17

Постанова

Іменем України

18 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 466/203/17

провадження № 61-30216св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С.

П.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересована особа - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт початку проходження ним військової служби у Збройних Силах України з 31 липня 2001 року.

Заява мотивована тим, що він проходить військову службу на посаді начальника відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень військової прокуратури Західного регіону України.

Після закінчення навчання на військово-юридичному факультеті № 6 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого його призначено на посаду помічника військового прокурора Львівського гарнізону.

Указом Президента України від 24 грудня 2010 року № 1194/2010 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 2213-Р здійснено реорганізацію Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого шляхом перетворення її в Національний університет "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", а відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 04 грудня 2013 року № 1697 Національний університет "Юридична академія імені Ярослава Мудрого" перейменовано у Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

Під час оформлення відповідних документів (особової справи), кадровим органом військово-юридичного факультету № 6 Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого безпосередньо перед закінченням зроблено запис до послужного списку стосовно початку військової служби та зараховано до вислуги років на військовій службі тільки з 30 липня 2005 року. Однак він вважає, що початком проходження ним військової служби має бути 31 липня 2001 року, оскільки відповідно до наказу № 215-С ректора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого його зараховано на 1 курс військово-юридичного факультету № 6 зазначеної академії за денною формою навчання.

Відповідно до Указу Президента України від 20 листопада 1996 року № 1105/96 "Про заходи щодо підготовки кадрів військової юстиції та організації науково-дослідної роботи у галузі військового законодавства", чітко зазначено, що військово-юридичний факультет (військової юстиції) утворений у складі Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, відноситься до системи військової освіти та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, тобто, має статус військово-навчального закладу.

Даний статус встановлено постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення військово-юридичного факультету Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого" від 22 січня 1998 року № 70 та постановою Кабінету Міністрів України "Про Перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти" від 15 грудня 1997 року № 1410, де також зазначено факультет військової юстиції Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Оскільки він в установленому порядку зарахований до військового навчального підрозділу вищого навчального закладу і не мав військового звання офіцерського складу, то початком проходження ним військової служби у Збройних Силах України має бути день зарахування за денною формою навчання на 1 курс військово-юридичного факультету № 6 Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року заяву задоволено. Встановлено факт початку перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на військовій службі у Збройних Силах України з 31 липня 2001 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрито.

Ухвала мотивована тим, що законодавством визначений позасудовий порядок вирішення питання щодо початку проходження військової служби, тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у нього не було інформації про оскарження рішення суду першої інстанції та призначення даної справи до розгляду апеляційним судом Львівської області, оскільки за адресою, на яку йому направлено судову повістку, він не зареєстрований та не проживає з 2006 року, що підтверджується матеріалами справи. 04 липня 2017 року ним до апеляційного суду Львівської області подано клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, направити копію апеляційної скарги за адресою: АДРЕСА_1, повідомити про час і місце судового засідання. 29 вересня 2017 року він повторно звернувся з вказаним клопотанням до суду апеляційної інстанції. Однак, жодних повідомлень від апеляційного суду Львівської області він не отримував. 10 жовтня 2017 року з Єдиного державного реєстру судових рішень він дізнався про оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції. Оскільки з апеляційною скаргою він не був ознайомлений, тому не міг захистити свої права під час розгляду справи та надати докази для спростування доводів Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, у зв'язку з чим судове рішення апеляційної інстанції є незаконним та підлягає скасуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шевченківського районного суду м.

Львова від 07 березня 2017 року заяву задоволено. Встановлено факт початку перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на військовій службі у Збройних Силах України з 31 липня 2001 року.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017 року оскаржив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 18 травня 2017 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 травня 2017 року розгляд справи призначено на 11 липня 2017 року на 11 год. 30 хв.

23 травня 2017 року повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_2.

Відповідно до рекомендованого повідомлення від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до суду з додатками до неї.

04 липня 2017 року ОСОБА_1 направив до Апеляційного суду Львівської області клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, направити копію апеляційної скарги за адресою: АДРЕСА_1, повідомити про час і місце судового засідання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2017 року відкладено розгляд справи на 03 жовтня 2017 року на 10 год. 45 хв.

14 липня 2017 року повістку про виклик до суду направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане поштове відправлення, направлене ОСОБА_1 з копією зазначеної ухвали, повернулось до апеляційного суду з відміткою на конверті "за закінченням терміну зберігання".

29 вересня 2017 року ОСОБА_1 повторно направив до Апеляційного суду Львівської області клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, направити копію апеляційної скарги за адресою: АДРЕСА_1, повідомити про час і місце судового засідання.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 07 березня 2017року скасовано.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, закрито.

Згідно з частиною 5 статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених частиною 5 статті 74 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України 2004 року судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що заявнику направлялись повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, а також копія апеляційної скарги на адреси заявника, які вказані в заяві, апеляційній скарзі та клопотаннях, дійшов обґрунтованого висновку, що заявник належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Доводи касаційної скарги про те, що у заявника не було інформації про оскарження рішення суду першої інстанції та призначення даної справи до розгляду апеляційним судом Львівської області є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 , пункту 5 частини 2 статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

При вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового навчального закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Отже, апеляційний суд, встановивши, що законодавством визначений позасудовий порядок вирішення питання щодо початку проходження військової служби, дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норми чинного законодавства України не передбачають право суду брати на себе повноваження інших державних органів. Суд може лише за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання. Разом з тим, вирішення питання про встановлення спірного факту не належить до компетенції суду.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, і про це свідчать матеріали справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. М. Сімоненко А. А. Калараш А. О. Лесько С. Ю. Мартєв С. П.

Штелик