Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2019 року у справі №204/4514/17

Постанова

Іменем України

18 травня 2020 року

м. Київ

справа № 204/4514/17

провадження № 61-7491св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яка підписана представником Кочіним Геннадієм Івановичем, на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року в складі судді: Токар Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року в складі колегії суддів: Варенко О. П., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп» (далі - ТОВ «Макна-Груп») про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 20 липня 2007 року між банком та ТОВ «Макна-Груп» (позичальник) укладено кредитний договір № 11186494000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 400 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19 липня 2018 року і сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,8% річних; за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, процентна ставка встановлюється у розмірі 19,2% річних; погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором № 11186494000 між банком та ТОВ «Макна-Груп» укладено договір іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року. Одночасно з посвідченням договору іпотеки приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. було накладено заборону на відчуження майна, яке є предметом іпотеки та зареєстровано в реєстрі за № 327. Предмет іпотеки забезпечував в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань третьої особи перед позивачем за кредитним договором. Враховуючи, що третя особа свої зобов`язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту та сплаті нарахованих процентів за користування ним не виконує, позивач отримав право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

ПАТ «УкрСиббанк» просило:

в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Макна-Груп» перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11186494000 від 20 липня 2007 року за основним боргом і процентами в розмірі 541 323,02 доларів США, пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом в розмірі 1 644 206, 52 грн - звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року, а саме: на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в головному корпусі літ А-7, VII-му поверсі приміщення 4 - 17, на ІІ рівні VІІ-го поверху поз. 40, загальною площею 265, 9 кв.м у загальному користуванні: на І-му поверсі прим. поз. 1,34,36, І,ІІ, сходові клітини поз. ІІІ, ХІІ; ліфти поз. ІV, V, VІ, Х; на ІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, VІ; на ІІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на ІV-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на V-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ,ІІІ, ІV, V; на VІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V, прим. поз. 24, 24а, 1, 26 екстакада літ а, що належать на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2731 від 07 квітня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.;

встановити спосіб реалізації вказаного нерухомого майна - в межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку»;

встановити початкову ціну для реалізації предмета іпотеки у розмірі 2 525 000 грн;

сплачені судові витрати покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимога про дострокове повернення кредиту була направлена боржнику ТОВ «Макна-Груп» 02 березня 2012 року за вих. №26-52-437. Відповідно до умов договору, у разі порушення боржником умов договору, банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов`язковим до повернення з дати отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. Новий строк повернення кредиту та плати за кредит не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги позичальнику. Таким чином, направивши боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту 02 березня 2012 року, банк змінив строк виконання зобов`язання. Звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач пропустив позовну давність, оскільки банк мав можливість звернутися з такими вимогами до іпотекодавця протягом трьох років після отримання боржником вимоги про повне погашення заборгованості за кредитним договором, починаючи з 27 березня 2012 року, однак позовну заяву позивач подав до суду лише у липні 2017 року, при цьому, позивач не обґрунтував причини пропуску ним строку позовної давності, тоді як представник відповідача в судовому засіданні наголошував на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності. За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що направивши боржнику вимогу про дострокове повернення кредиту 02 березня 2012 року, банк змінив строк виконання зобов`язання. Позовну заяву позивач подав до суду лише у липні 2017 року. В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача ставив питання про застосування наслідків спливу позовної давності. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, відповідно до положень частини четвертої статі 267 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що позовна давність пропущена з поважних причин, оскільки в 2012 році банк з метою захисту своїх прав звертався з позовом про стягнення заборгованості до ТОВ «Макна-Груп» та поручителів, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки пред`явлення позову про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків за користування ним свідчить про настання строку виконання договору в повному обсязі та початок перебігу строку на захист кредитором своїх прав в судовому порядку, тому пред`явлення позову про стягнення заборгованості не може бути поважною причиною пропуску позовної давності для звернення стягнення на предмет забезпечення кредитного зобов`язання. З огляду на положення статті 257 ЦПК України, кредитор міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, однак з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся лише у липні 2017 року.

При відхиленні доводів апеляційної скарги про те, що в процесі розгляду справи про стягнення заборгованості кредитор дізнався, що рішенням Бабушкінського районного суду від 20 вересня 2011 року кредитний та іпотечний договори були визнанні недійсними, тому банк був вимушений скасовувати такі незаконні рішення, що зумовило пропуск позовної давності, апеляційний суд вказав, що такі обставини не можуть вважатися непереборними для подачі позову та не є поважними причинами пропуску строку.

Аргументи учасників справи

У квітні 2019 року ПАТ «УкрСиббанк» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просило оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. При цьому посилалося на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що зважаючи на відмову у позові з підстав пропуску позовної давності, про наслідки застосування якої заявлено відповідачем, судами констатовано наявність боргу та порушеного права. Суди допустилися помилки при застосуванні частини четвертої статті 267 ЦК України та мали захистити порушені права банку, оскільки позовна давність пропущена з поважних причин.

За наявності об`єктивних причин, які свідчать про неможливість подачі позову суд не мав підстав застосувати наслідки спливу позовної давності, а повинен був застосувати частину п`яту статті 267 ЦК України та захистити порушене право, адже якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причини пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Неможливість подачі позову в межах позовної давності пов`язана з існуванням рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року у справі № 2-6455/11 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, яке скасовано за межами позовної давності (06 червня 2017 року). Тобто, не подача позову в межах позовної давності пов`язана з тим, що судом винесено рішення (обов`язкове до застосування), за яким кредитний договір та договір іпотеки визнано недійсними.

Вказує, що позов у справі № 204/4514/17 пов`язаний з реалізацією банком своїх прав як іпотекодержателя на підставі договору іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року шляхом пред`явлення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки. В той же час, кредитний договір та договір іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року в період з 30 вересня 2011 року по 06 червня 2017 року вважався недійсним, оскільки існувало рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року в справі № 2-6455/11. Протягом з 30 вересня 2011 року по 06 червня 2017 року банк не міг

пред`явити вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки договір іпотеки вважався недійсним та не створював для сторін взаємних прав та обов`язків і, відповідно, у банку було відсутнє порушене право, що виключало можливість захисту такого права в судовому порядку. При цьому, право банку відновлено 06 червня 2017 року, а позов у справі № 204/4514/17 з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки подано у липні 2017 року, тобто протягом місяця з дня відновлення права іпотекодержателя. Таким чином, пропуск позовної давності пов`язаний з об`єктивними обставинами, які не залежали від волі банку (наявність відповідного судового рішення про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки), констатацією відсутності зобов`язання та відсутності права, що виключало можливість реалізації та захисту права як іпотекодержателя в судовому порядку.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 20 липня 2007 року між банком і ТОВ «Макна-Груп» (позичальник) укладено кредитний договір № 11186494000, відповідно до умов якого: банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 400 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 19 липня 2018 року, та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,8% річних; за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк, процентна ставка встановлюється у розмірі 19,2% річних; погашення нарахованих процентів згідно умов кредитного договору відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.

20 липня 2007 року між банком та ТОВ «Макна-Груп» укладено договір іпотеки № 11186494000/1, відповідно до якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 корпусі літ А -7, VII-му поверсі приміщення 4 - 17 , на ІІ рівні VІІ-го поверху поз. 40, загальною площею 265, 9 кв. м у загальному користуванні: на І-му поверсі прим. поз. 1, 34, 36, І,ІІ, сходові клітини поз. ІІІ, ХІІ; ліфти поз. ІV, V, VІ, Х; на ІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, VІ; на ІІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на ІV-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на V-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ,ІІІ, ІV, V; на VІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V, прим. поз. 24, 24а, 1, 26 екстакада літ а.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру іпотек № 22309919 від 16 січня 2009 року до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 головному корпусі літ А -7, VII-му поверсі приміщення 4 - 17 , на ІІ рівні VІІ-го поверху поз. 40, загальною площею 265, 9 кв.м у загальному користуванні: на І-му поверсі прим. поз. 1,34,36, І,ІІ, сходові клітини поз. ІІІ, ХІІ; ліфти поз. ІV, V, VІ, Х; на ІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, VІ; на ІІІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на ІV-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V; на V-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ,ІІІ, ІV, V; на VІ-му поверсі сходові клітини поз. І, VІ, ліфти поз. ІІ, ІІІ, ІV, V, прим. поз. 24,24а, 1,26 екстакада літ а, застосований тип обтяження - іпотека. Іпотекодавцем є ТОВ «Макна-Груп» (а.с.29-30).

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 91393334 від 07 липня 2017 року власником об`єкта загальною площею: 266, 2, опис в головному корпусі літ. А-7 на VІІ поверсі приміщення поз. 4-10,12-17, на ІІ рівні VІІ поверху поз 40, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 2731 від 07 квітня 2016 року є ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року в справі № 2-6455/11 позовну заяву ТОВ «Макна-Груп» задоволено частково. Визнано недійсним кредитний договір № 11186494000 від 20 липня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Макна-Груп». Визнано недійсним договір іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Макна-Груп». Зобов`язано Дніпропетровську філію Державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» зняти заборону відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в реєстрі заборон іпотек/ реєстраційний номер обтяження № 5337322/, 11334560 всіх реєстраторів: приватних нотаріусів, державних нотаріусів та ВДВС у Дніпропетровській області, а саме нежитлове приміщення № 72 , що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І. М.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 червня 2017 року в справі № 2-6455/11 апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог про визнання кредитного договору № 11186494000 від 20 липня 2007 року та договору іпотеки № 11186494000/1 від 20 липня 2007 року, укладених між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Макна-Груп», недійсними, та в частині зобов`язання Дніпропетровської філії Державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» зняти заборону відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в реєстрі заборон іпотек, реєстраційний номер обтяження № 5337322, 11334560 всіх реєстраторів: приватних нотаріусів, державних нотаріусів та ВДВС у Дніпропетровській області, а саме нежитлове приміщення № 72 , що розташоване за адресою : АДРЕСА_1 , накладену приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М., скасовано та провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Макна-Груп» до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними закрито.

Станом на 11 липня 2017 року загальна сума заборгованості ТОВ «Макна-Груп» становить 541 323,02 доларів США: 260 574,00 доларів США - кредитна заборгованість; 280 749,02 доларів США - заборгованість по процентам; заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 11 липня 2017 року складає 1 644 206,52 грн, у тому числі: 719 227,10 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 924 979,42 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості за кредитом ТОВ «Макна-Груп», останній платіж за кредитом здійснений 09 серпня 2011 року.

Вимога про дострокове повернення кредиту була направлена боржнику ТОВ «Макна-Груп» 02 березня 2012 року за вих. №26-52-437.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що «якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек. Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Тому ухвалення судом рішення про недійсність договору іпотеки, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек».

Згідно частини п`ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тлумачення частини п`ятої статті 267 ЦК України свідчить що під поважними причинами пропуску позовної давності слід розуміти такі обставини, що з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 вказано, що «формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) вказано, що «можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) зазначено, що «позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі».

Суди встановили, що направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту 02 березня 2012 року, банк змінив строк виконання зобов`язання. Позовну заяву позивач подав до суду лише у липні 2017 року. Суди не встановили і позивачем не доведено будь-яких обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яка підписана представником Кочіним Геннадієм Івановичем, залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков