Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2020 року у справі №204/5898/15

Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 204/5898/15-ц

провадження № 61-14916св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його прабабі ОСОБА_5 та прадіду ОСОБА_6 на підставі рішення Народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 22 листопада 1965 року належало

по 1/2 частині домоволодіння на

АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину зазначеного нерухомого майна.

Після смерті ОСОБА_6 його онук ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину від 27 липня 1982 року реєстраційний № 1-3129.

Проте з часу прийняття спадщини у зазначеному домоволодінні не проживає та не цікавиться ним, тому він вважав, що зазначене домоволодіння по праву належить прабабі, дружині померлого -

ОСОБА_5, оскільки вона самостійно доглядала будинок та утримувала його у належному стані.

Йому не відомо місцезнаходження ОСОБА_3.

Частина домоволодіння, яка перейшла у спадок до ОСОБА_3, перебувала у занедбаному стані, тому він після повернення із армії у

2002 році за власний рахунок відремонтував його та привів у задовільний стан.

Фактично з того часу 1/2 частину домоволодіння, яка належить

ОСОБА_3, він використовував для власних потреб, зберігав там дрова та свої особисті речі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його прабаба ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину зазначеного домоволодіння.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його баба ОСОБА_7, яка 17 листопада 2012 року подарувала йому 1/2 частину домоволодіння.

Після цього він продовжував відкрито, безперервно та добросовісно користуватися частиною домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, оскільки вона знаходиться у вкрай занедбаному стані, змушений витрачати свої кошти на її утримання та ремонт, оскільки існує загроза руйнації всього будинку.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є недобросовісним володільцем, а тому підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю немає. Сам по собі факт користування майном не може бути підставою визнання безперервності володіння та застосування набувальної давності.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 1 065,00 кв. м, по фактичному користуванню, яке складається з: А-1 - житловий будинок,

шл. бетон, загальною площею 47,5 кв. м, Б - сарай, шл. бетон, Е - сарай, шл. бетон, Ж - гараж, шл. блок, Г - сарай, шл. бетон, З - вбиральня, дер., І, 1-11 - споруди.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 спірною частиною будинку не опікується тривалий час, у зв'язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але, як вбачається з довідки Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_3 був оголошений у розшук у 2007 році та місцезнаходження його не встановлено. Доводи позивача про те, що він з 2002 року, коли повернувся зі служби в армії та до часу звернення до суду з позовом, добросовісно, відкрито для всіх осіб, у тому числі для органів місцевого самоврядування, та безперервно володіє спірною частиною будинку, яка належала його бабі, матеріалами справи не спростовуються. За таких обставин, з метою збереження майна та захисту права власності позивача на частину домоволодіння вирішити спір в інший спосіб, ніж визнати за позивачем право власності на спірну частину за набувальною давністю за рішенням суду неможливо.

Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, в якій посилався на те, що в судовому рішенні апеляційного суду зазначено, що він спірною частиною будинку не опікується тривалий час, у зв'язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але, як вбачається з довідки Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_3 був оголошений у розшук у 2007 році та місцезнаходження якого не встановлено.

Проте, на запит ОСОБА_3 надано інформацію, що за даними Національної поліції України відомості щодо фактів звернення осіб в період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3 відсутні. Доводи позивача про те, що він з 2002 року добросовісно та відкрито для всіх осіб безпосередньо володіє спірною частиною будинку є безпідставними та фактично вводять суд в оману.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року задоволено.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня

2016 року скасовано, рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 26 квітня 2016 року залишено в силі.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що довідка Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 16 квітня 2019 року, згідно з якою за даними автоматизованих обліків Національної поліції України відомості щодо фактів звернення осіб у період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3,1963 року народження, відсутні, є новим доказом у справі, видана вже після ухвалення судового рішення та стосується періоду з

01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року.

Отже, обставини, які вказані ОСОБА_3, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заявник посилається на на встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що інформація, яка міститься в довідці Красногвардійського ВП ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, спростовується довідкою Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України

від 16 квітня 2019 року, згідно з якою відомості щодо фактів звернення осіб у період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3,1963 року народження, відсутні. Станом на 15 квітня

2019 року ОСОБА_3 у державному розшуку не перебуває. Аналогічна інформація міститься у відповіді Чечелівського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 23 квітня 2020 року № 45.6/Б-14.

Таким чином, на переконання заявника, позивач фактично ввів суд в оману, надавши підроблену довідку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із районного суду цивільну справу.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником ОСОБА_2, на касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, у якому він просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з рішенням Народного суду Красногвардійського району

м. Дніпропетровська від 22 листопада 1965 року у справі № 2-2131 встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, кожному по 1/2 частині.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 30 грудня 1981 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану

м. Дніпропетровська.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28 листопада

1989 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану

м. Дніпропетровська.

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 жовтня

1990 року серії ВРК № 365734, виданим старшим державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К. Г., спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_7.

Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна зареєструвала у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП "ДМБТІ" 30 серпня 2011 року № 31124892.

Згідно з договором дарування від 17 листопада 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком С. М., 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, була подарована ОСОБА_7 ОСОБА_1.

Після укладення договору ОСОБА_1 зареєстрував право власності на

1/2 частину зазначеного нерухомого майна у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП "ДМБТІ" 07 грудня 2012 року № 36615285.

Згідно з листом КП "ДМБТІ" від 15 жовтня 2015 року № 12358 встановлено, що інша 1/2 частина домоволодіння зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 27 липня 1982 року, виданого Третьою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстр № 1-3128, зареєстровано БТІ в реєстрову книгу № 196 за реєстровим № 87.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, допитаних судом під присягою, ОСОБА_3 у домоволодінні

АДРЕСА_1 з того часу, як там став проживати ОСОБА_1, вони ніколи не бачили, останній не тільки безперешкодно користувався всім будинком, а і опікувався ним.

Згідно із довідкою Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року ОСОБА_3 було оголошено у розшук в 2007 році, місцезнаходження його не встановлено

(а. с. 103).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_3, подана представником ОСОБА_4, задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з частиною 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Відповідно до частини 5 статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об'єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини, на які посилається ОСОБА_3, не є нововиявленими, оскільки довідка Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 16 квітня 2019 року була видана після прийняття апеляційним судом постанови.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що обставини, на які заявник посилався у заяві про перегляд судового рішення, не є нововиявленими. Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області

від 26 квітня 2016 року є обґрунтованим. Також судом апеляційної інстанції було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові

від 25 березня 2020 року у цій справі.

При вирішенні справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович