Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2018 року у справі №369/2991/15
Постанова КЦС ВП від 18.01.2018 року у справі №369/2991/15

Постанова

Іменем України

18 січня 2018 року

м. Київ

справа № 366/2991/15-ц

провадження № 61-74 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області у складі судді-доповідача ОСОБА_5 від 18 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ПАТ АБ «Укргазбанк» про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року, у позові відмовлено.

Позивач виявив намір оскаржити вищезгадане рішення місцевого суду в апеляційному порядку, подавши до апеляційного суду Київської області апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 24 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху, оскільки вона подана після закінчення строків на апеляційне оскарження, а підстави для поновлення цього строку, вказані скаржником у заяві, визнані неповажними.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2015 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2015 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тим самим, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 24 липня 2015 року недоліки в установлений строк не усунув.

07 вересня 2015 року ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2015 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Заявник вважає, що апеляційним судом не врахована, як поважна причина пропуску процесуального строку та обставина, що повний текст оскаржуваного рішення місцевого суду заявником отримано лише 30 червня 2015 року.

05 жовтня 2015 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 частини першої Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

02 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

10 січня 2018 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ПАТ АБ «Укргазбанк» про звільнення майна з-під арешту та визнання права власності призначено до судового розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 294 України ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до положень частини першої статті 73, частини третьої статті 294 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин цього строку.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду, має бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із частиною першою статті 218 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, рішення суду або його вступна та резолютивна частини проголошуються негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Головуючий роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення суд повідомляє, коли особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду.

Відповідно до статті 222 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги,копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 17 червня 2015 року під час проголошення оскаржуваного рішення місцевого був присутній представник ОСОБА_3 (а. с. 103-104).

Строк на апеляційне оскарження, передбачений частиною першою статті 294 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги закінчився 29 червня 2015 року.

Повний текст оскаржуваного рішення суду позивач отримав лише 30 червня 2015 року, що підтверджується підписом на довідковому листі справи.

Таким чином рішення суду першої інстанції було отримано ОСОБА_3 поза межами строку на апеляційне оскарження, встановленого частиною першою статті 294 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга подана 10 липня 2015 року.

Проте в разі, якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що з вини суду ОСОБА_3 не отримав повного тексту оскаржуваного судового рішення, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості визначити необхідність подання апеляційної скарги та мотивувати її, що є вимогою статті 295 ЦПК України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, в редакції від 07 липня 2010 року, яка була чинною на момент подачі апеляційної скарги, а тому апеляційний суд дійшов до передчасного висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження.

Ураховуючи вищезазначене, постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду апеляційним судом.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 серпня 2015 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В.Черняк