Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2021 року у справі №2-1616/11

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-1616/11

провадження № 61-12833св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року у складі колегії суддів:

Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позову

У лютому 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ КБ "Надра", банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2008 року № ПК175/08-15 у розмірі 111 795,84 дол. США, що еквівалентно 891
376,91 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позову, банк посилалася на те, що згідно з умовами кредитного договору від 24 липня 2008 року № ПК175/08-15 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 88 060,00 дол. США зі сплатою 14,49 % річних строком до 10 липня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки від 24 липня 2008 року № ПК175/08-15/1, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й позичальник.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість у сумі 111 795,84 дол. США, що еквівалентно 891 376,91 грн.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 16 вересня 2011 року позов задовольнив. Стягнув у солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість за кредитом у розмірі 111 795,84 дол. США, що еквівалентно 891 376,91 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у позичальника виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку в солідарному порядку з боржника і поручителя.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 01 липня 2021 року заочне рішення Шевченківського районного суду залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 28 липня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року і направити справу на новий розгляд до належного суду.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 761/19619/14-ц; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини 1 статті 411 ЦПК України); судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Унаслідок порушення судом першої інстанції правил підсудності ОСОБА_2 не міг отримувати будь-які судові повістки у справі, в результаті чого суд порушив право відповідача на володіння інформацією про стан розгляду справи та про суть заявлених до нього вимог; порушив його право захищатися від висунених проти нього вимог цивільного характеру у спосіб, який би він міг обрати самостійно, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи суду апеляційної інстанції про правильність висновків суду першої інстанції про дію поруки ОСОБА_2 на час звернення позивача із позовом є такими, шо не відповідають нормам матеріального права та правовим висновкам Верховного Суду. Право пред'явлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 виникло у кредитора у другій половині 2008 року, однак протягом шести місяців банк не пред'явив до нього відповідної вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 просив апеляційний суд скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва в частині заявлених до нього позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, адже він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, що є порушенням статті 6 Конвенції.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною 1 статті 158 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини 1 , 2 статті 74 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції).

Відповідно до частини 5 статті 74 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених частини 5 статті 74 ЦПК України, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування. У разі відсутності адресата особа, що доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (стаття 76 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 169 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених пунктом 1 частини 1 статті 169 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, зробленому в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18), у пунктах 47, 48 вказано, що "приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи".

Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE ( № 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання".

Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25,27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення судом першої інстанції відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи у суді першої інстанції, призначений на 04 червня, 24 вересня, 14 грудня 2010 року, 08 квітня, 27 червня, 16 вересня 2011 року, оскільки або немає доказів направлення судових повісток на адресу відповідача, або згідно з довідками поштових установ конверти поверталися до суду із позначкою "за закінченням терміну зберігання", що відповідно до частини 3 статті 74 ЦПК України в чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції редакції не може свідчити про належне його повідомлення.

Отже, доказів належного і завчасного повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_2 про дату та час судових засідань немає. Заочне рішення

суду першої інстанції ухвалене за його відсутності.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку 01 липня 2021 року та залишаючи заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2011 року без змін, апеляційний суд не надав жодної правової оцінки аргументам апеляційної скарги, що суд першої інстанції порушив статтю 6 Конвенції, розглянувши справу за відсутності відповідача, без доказів належного його повідомлення про розгляд справи, у зв'язку з чим він був позбавлений прав, передбачених процесуальним законом.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення без змін, як помилково вирішив суд апеляційної інстанції.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Однак, апеляційний суд усупереч вимог частини 1 статті 367 ЦПК України вийшов за межі вимог апеляційної скарги, переглянув рішення суду першої інстанції і щодо боржника ОСОБА_1, яка не оскаржувала судове рішення.

У частині 4 статті 411 ЦПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення частини 1 статті 367 ЦПК України, пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 01 липня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М.

Ю. Тітов