Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №146/318/20

Постанова

Іменем України

04 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 146/318/20

провадження № 61-11374св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року в складі судді Пилипчук О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду 11 червня 2020 року в складі колегії суддів: Оніщука В. В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця") та просив визнати період з 04 травня 2006 року по 19 травня 2006 року як період вимушеного прогулу та зобов'язати виплатити йому середній заробіток за цей час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що з жовтня 1973 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Наказом від 19 травня 2006 року він був звільнений з роботи.

Згідно з довідкою від 04 липня 2006 року, дні з 04 травня 2006 року по день звільнення йому не оплачені.

Посилаючись на те, що вказаний період є вимушеним прогулом, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду 11 червня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що питання про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, у тому числі за період з 04 травня 2006 року по 19 травня 2006 року, було предметом судового розгляду, доводи позовної заяви не є новими підставами для розгляду справи, а тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду 11 червня 2020 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що перешкоджають подальшому розгляду справи.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що питання про виплату коштів за вимушений прогул за період з 04 травня 2006 року по 19 травня 2006 року не вирішувалося ні одним судом, позовні вимоги, які були пред'явлені ним у 2006 та 2018 роках не є тотожними позовним вимогам у цій справі, а тому висновки судів про відмову у відкритті провадження є необґрунтованими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 листопада 2011 року справа № 146/318/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Суди встановили, що в липні 2006 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Вапнярської колійної машинної станції Одеської залізниці про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу й моральної шкоди. Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2006 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було відмовлено в поновленні строку на звернення до суду, відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди та змінено формулювання його звільнення з роботи.

Крім цього, у провадженні Томашпільського районного суду Вінницької області перебувала цивільна справа № 146/1349/18 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вимушений прогул.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 січня 2019 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Як убачається зі змісту вказаних судових рішень, позивач просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на незаконне звільнення 19 травня 2006 року. Тобто, предметом позову було, зокрема, стягнення середнього заробітку за вимушений прогул, який тривав з часу звільнення.

Питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04 травня 2006 року по 19 травня 2006 року (до часу звільнення) не було предметом розгляду у вищевказаних справах, а отже, такі справи не тотожні цій справі.

За викладених обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку із чим оскаржувані судові рішення не можуть вважатись законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною 4 статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду 11 червня 2020 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Томашпільського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду 11 червня 2020 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю.

Тітов