Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №2-2062/10

Постанова

Іменем України

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-2062/10

провадження № 61-22301св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" на постанову апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2010 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 24 січня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03/07/840, за умовами якого відповідач отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 59 400,00 доларів США строком до 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних за користування кредитом.

25 жовтня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 03/07/840 від 24 січня 2007 року, згідно якої були внесені зміни до пункту 1.1. кредитного договору, а саме: банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 105 000,00 доларів США строком до 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних.

Згідно пункту 3.1.1. кредитного договору в редакції додаткової угоди, банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видав позичальнику в день підписання цієї додаткової угоди кредит в сумі 53 520,00 доларів США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ "Укргазбанк" на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ "Укргазбанк".

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно якого остання зобов'язувалася нести солідарну відповідальність з позивальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи та посилаючись на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 18 вересня 2017 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 172 900,56 доларів США та 3 083 031 грн 13 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 80 772
доларів США; заборгованості по процентам - 92 128,56 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 588 647 грн 08 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 494 384 грн 05 коп., банк просив позов задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року уточнені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ
АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 03/07/840 від 24 січня 2007 року станом на 18 вересня 2017 року у розмірі 172 900,56 дол. США та 3 083
031 грн 13 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього в межах заявлених банком уточнених позовних вимог. Відмовляючи у позові до поручителя ОСОБА_2, суд виходив з того, що укладенням додаткової угоди № 1 від 25 жовтня 2007 року банком було збільшено обсяг відповідальності поручителя без її згоди, визначеної в договорі поруки від 24 січня 2007 року, а також банком пропущено строк пред'явлення вимоги до поручителя відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 скасовано та прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 80 772,00 доларів США, з них: строкова заборгованість 52 506,00 доларів США та прострочена заборгованість 28 266,00
доларів США; заборгованості про процентах - 11 551,25 доларів США, з них: поточна заборгованість - 764,67 доларів США, прострочена заборгованість 10
786,58 доларів США, а всього 92 323,25 доларів США та пеню - 40 976 грн 15 коп., з них: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 29 967 грн 43 коп. та пеня за несвоєчасну сплату процентів - 11 008 грн 72 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд, частково задовольняючи позов до ОСОБА_1, виходив з того, що звертаючись до суду з цим позовом у квітні 2010 року банк змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому з цього часу припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом. Крім того судом застосовано річний строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У вересні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ПАТ
АБ "Укргазбанк", в якій банк, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування процентів за період від дня одержання кредитних коштів до дня їх повернення, тобто за весь період прострочення. Також строк позовної давності за цим договором встановлено сторонами в три роки, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин спеціальний строк позовної давності. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження від 26 червня 2018 року суд не навів причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, постанова апеляційного суду оскаржується банком тільки в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1, а тому в іншій частині на предмет законності й обґрунтованості судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У березні 2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що в даному випадку вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості є позовна заява позивача від 31 березня 2010 року, а тому позивач не має підстав для нарахування відсотків за кредитним договором після вступу в силу заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 вересня 2010 року. Також банк мав право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за підвищеною відсотковою ставкою в межах загального строку позовної давності - трьох років з дня виникнення такого права, а за пенею - в межах річного строку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-2062/10 з Вишгородського районного суду Київської області.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2018 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року справу № 2-2062/10 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 24 січня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 03/07/840, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 59400,00 доларів США на строк до 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних.

25 жовтня 2007 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору № 03/07/840 від 24 січня 2007 року, згідно якої були внесені зміни до пункту 1.1. кредитного договору, а саме банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 105 000,00 доларів США на строк з 25 жовтня 2007 року по 24 січня 2012 року зі сплатою 12 % річних.

Додатковою угодою також були внесені зміни до пункту 3.1.1. кредитного договору, згідно яких банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 та видав позивальнику 53 520,00 доларів США з позичкового рахунку № НОМЕР_1 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ "Укргазбанк" на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 в Оболонському відділенні № 52 ВАТ АБ "Укргазбанк".

Відповідно до пункту 3.2.8 кредитного договору банк зобов'язувався на залишок простроченої заборгованості за кредитом нараховувати проценти, виходячи із 13 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

За змістом частини 2 пункту 3.3.2. кредитного договору у разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачуються проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.8. договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до частини 1 пункту 5.3. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язувався сплатити банку суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню у розмірі 25 % річних від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності.

Строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.

Пунктом 5.8 кредитного договору сторони також погодили, що строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню: процентів за користування кредитом та суму заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір поруки від 24 січня 2007 року, згідно якого остання зобов'язувалася нести солідарну відповідальність з позивальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань за кредитним договором.

Звертаючись до суду у квітні 2010 року банк посилався на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, внаслідок чого станом на 28 грудня 2009 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 92 323,25 доларів США та 50 336 грн 78 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 80
772,00 доларів США, з них: строкова заборгованість 52 506,00 доларів США, прострочена заборгованість 28 266,00 доларів США; заборгованості по процентах - 11 551,25 доларів США, з них: поточна заборгованість - 764,67 доларів США, прострочена заборгованість - 10 786,58 доларів США; заборгованості по пені - 50
336 грн 78 коп., з них: пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 37 042 грн 60 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів - 13 294 грн 18 коп.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 вересня 2010 року позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 03/07/840 від 24 січня 2007 року у розмірі 92 323,25 доларів США та 50 336 грн 78 коп.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 03/07/840 від 24 січня 2007 року у розмірі 92 323,25 доларів США та 50 336 грн 78 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки: земельну ділянку площею 0,152 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить відповідачу ОСОБА_1 на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю, виданого 21 вересня 2002 року на підставі рішення Новопетрівської сільської ради від 21 серпня 2002 року № 139 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 1895. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В подальшому, за заявою ОСОБА_2, ухвалою Вишгородського районного суду від 13 липня 2017 року заочне рішення скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Під час нового розгляду справи, позивач 24 жовтня 2017 року збільшив позовні вимоги і остаточно просив стягнути заборгованість станом на 18 вересня 2017 року, яка становить 172 900,56 доларів США та пеню 3 083 031 грн 13 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту простроченої - 80 772,00 доларів США; заборгованості по процентам простроченої - 92 128,56 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 1 588 647 грн 08 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів - 1 494 384 грн 05 коп. Крім того, позивач подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина 2 статті 627 ЦК України у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина 3 статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті у відповідній редакції).

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зі змінами, передбаченими Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).

Наведені приписи дають підстави виснувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.

Установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, суд має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, в якій був встановлений обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19).

Отже, суди встановили, що у позичальника з позивачем виникли кредитні відносини, однак належно не дослідили зміст кредитного договору, не з'ясували, чи був дотриманий обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а отже, не з'ясували, які права й обов'язки мали сторони таких відносин при укладенні та виконанні умов кредитного договору.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили належно зібрані у справі докази, суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановити факти щодо споживчого характеру кредитування позичальника.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин 3 , 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 14 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 21 серпня 2018 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов