Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №595/1855/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №595/1855/21

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 595/1855/21

провадження № 61-7647св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року

у складі судді Тхорик І. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 30 червня 2022 року у складі колегії суддів: Бершадська Г. В.,

Гірський Б. О., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» (далі -

ТОВ «Бучачагрохлібпром») про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими та повернення земельних ділянок.

Позовну заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652. 23 липня 2014 року між позивачем

та ТОВ «Бучачагрохлібпром» укладено два договори оренди вказаних земельних ділянок, строк дії яких становив 5 років. Реєстрація договорів оренди була проведена 05 лютого 2016 року.

Позивач зазначав, що ще до закінчення терміну оренди земельних ділянок,

а також і після його закінчення він, не маючи наміру в подальшому продовжувати договори оренди земельних ділянок із

ТОВ «Бучачагрохлібпром» неодноразово звертався до керівника підприємства, щоб останній не проводив на його земельних ділянках

будь-яких робіт у зв`язку із тим, що він не бажає продовжувати строк дії договору оренди з цим орендарем, а виявив бажання обробляти свої земельні ділянки сам.

Не отримавши від керівництва ТОВ «Бучачагрохлібпром» жодної відповіді

на його усні звернення, позивач 31 березня 2021 року та 07 квітня 2021 року звертався із письмовими заявами до керівника ТОВ «Бучачагрохлібпром» про небажання продовжувати строк оренди земельних ділянок. Також,

на адресу ТОВ «Бучачагрохлібпром» позивач направляв електронні листи

від 22 квітня 2021 року, 25 квітня 2021 року та 11 травня 2021 року, проте

на жодне його звернення товариство не відреагувало та жодної відповіді

не дало, при цьому товариство земельними ділянками користуватись так

і не припинило.

На думку ОСОБА_1 , оскільки зі сторони орендаря

ТОВ «Бучачагрохлібпром» на його адресу не надходило жодних листів щодо бажання продовжувати договори оренди земельних ділянок, тому договори оренди землі від 23 липня 2014 року, укладені між ними на строк 5 років втратили свою чинність, а відповідач у свою чергу, немаючи жодних правових підстав, всупереч вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі» та статті 319 ЦК України, перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядженню своїм майном й в незаконний спосіб продовжує використовувати його земельні ділянки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд припинити дію договорів оренди землі укладених 23 липня 2014 року між ним

та ТОВ «Бучачагрохлібпром» щодо земельної ділянки площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та земельної ділянки площею 3,3267 га кадастровий номер 6121287400:01:002:0652 та повернути вказані земельні ділянки йому, як власникові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано договір оренди земельної ділянки, площею 2,9246 га, яка розташована в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649), укладений 23 липня 2014 року між

ОСОБА_1 та ТОВ «Бучачагрохлібпром», зареєстрований

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року за № 13131157, припиненим.

Визнано договір оренди земельної ділянки, площею 3,3267 га, яка розташована в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0652), укладений 23 липня 2014 року між

ОСОБА_1 та ТОВ «Бучачагрохлібпром», зареєстрований

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05 лютого 2016 року за № 13130726, припиненим.

Зобов`язано ТОВ «Бучачагрохлібпром» повернути земельні ділянки, площею 2,9246 га та 3,3267 га, які розташовані в межах Старопетликівської сільської ради (кадастровий номер 6121287400:01:002:0649 та кадастровий номер 6121287400:01:002:0652) власнику - ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки відповідачем недотримано процедуру поновлення договорів на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», зокрема: орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, тому на думку суду першої інстанції, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Бучачагрохлібпром» задоволено частково. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання договорів оренди

від 23 липня 2014 року, укладених між ОСОБА_1

та ТОВ «Бучачагрохлібпром» про оренду земельних ділянок, площею

2,9246 га та 3,3267 га, які розташовані в межах Старопетликівської сільської ради Бучацького району тернопільської області з кадастровими номерами 61211287400:01:002:0649 та 6121287400:01:002:0652 відповідно, припиненими, скасовано та постановлено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недотримання відповідачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої

статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою

статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди,

що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, у зв`язку із цим правильне прийняв рішення про зобов`язання ТОВ «Бучачагрохлібпром» повернути позивачу спірні земельні ділянки.

Разом із цим, на думку суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції щодо визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими є безпідставним та підлягає скасуванню у цій частині, оскільки така позовна вимога не є ефективним способом захисту прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду,

ТОВ «Бучачагрохлібпром» просить скасувати рішення судів першої

та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення про відмову

у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення

є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

На думку ТОВ «Бучачагрохлібпром», відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування приписів статті 126-1 ЗК України та

статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень» при поновленні договорів оренди землі, укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у випадках укладення договору оренди земельної ділянки, у якому сторони погодилися з умовою договору про те, що сторони, крім умов передбачених

статтею 33 Закону України «Про оренду землі», встановлюють додаткову умову щодо поновлення строку дії договору, відповідно до якої «… якщо протягом 30 денного строку до закінчення договору жодна із сторін

не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той

же строк на тих же умовах», тобто «автоматичну пролонгацію договору

за мовчазної згоди сторін».

Погодження сторонами в договорах умов щодо їх поновлення, на думку

ТОВ «Бучачагрохлібпром», відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України, а також приписам статей 13-19 Закону України «Про оренду землі». У зв`язку із цим, спірні договори оренди земельних ділянок, які укладені 23 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бучачагрохлібпром», поновлено на той же строк та на тих же умовах.

На думку заявника, оскільки орендар продовжує користуватися спірними земельними ділянками, відсутні належним чином оформлені заперечення орендодавця про закінчення строку дії договорів, земельні ділянки

не повертались за актом приймання-передачі, орендодавець отримав орендну плату за 2021 рік, чим останній висловив своє волевиявлення щодо поновлення договору на той же самий строк.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року поновлено

ТОВ «Бучачагрохлібпром» строк касаційного оскарження рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із Бучацького районного суду Тернопільської області.

У вересні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу у якому зазначено,

що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу призначено

до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НАА 146996 та серії НАА 146997, виданих державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори 12 червня 2014 року, на підставі заповіту посвідченого секретарем Старопетликівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області 27 лютого 2000 року, зареєстрованого в реєстрі

за № 41, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видані свідоцтва, складалася

із земельних ділянок, площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652, та площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Старопетликівської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, державна реєстрація яких проведена 05 лютого 2002 року Старопетликівською сільською радою Бучацького району Тернопільської області.

Згідно інформації із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12 червня 2014 року, індексний номер витягів 22903735 та 22905523, земельні ділянки площею 3,3267 га

та 2,9246 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастрові номери 6121287400:01:002:0652 та 6121287400:01:002:0649

на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер 657 та 659,

що видані 12 червня 2014 року державним нотаріусом Бучацької державної нотаріальної контори Тернопільської області Максимович Л. В., перебувають у приватній власності ОСОБА_1

23 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бучачагрохлібпром» укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, та площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ «Строк дії договору» вказаних договорів оренди землі, сторони погодили строк його дії на 5 років, з урахуванням ротації культур. Якщо протягом 30 денного строку закінчення договору жодна із сторін не заявила про його припинення договір вважається продовжений на той же строк, на тих же умовах.

Розділом ІV «Орендна плата» цих договорів сторони погодили розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, порядок її виплати

та форму оплати, зокрема: орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі, у розмірі, що становить 1 158,79 грн на рік, 3 %

від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється

з урахуванням індексації; оренда плата вноситься у такі строки з 20 жовтня по 25 грудня кожного року з каси орендаря; у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до розділу VІI «Умови повернення земельної ділянки» договорів оренди, орендар взяв на себе зобов`язання, серед іншого повернути орендодавцю земельну ділянку після припинення дії договору.

Розділом XIІ «Зміна умов договору і припинення його дії» договорів оренди передбачено, що дія договору припиняється у разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку

не допускається.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Тернопільської області Максимович С. В. 05 лютого 2016 року, індексний номер документа - 52680135 та 52682278 наявний запис про оренду земельних ділянок з кадастровим номером 6121287400:01:002:0652 та з кадастровим номером 6121287400:01:002:0649, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, дата державної реєстрації 05 лютого 2016 року, строком на 5 років з правом пролонгації. Орендар - ТОВ «Бучачагрохлібпром», орендодавець - ОСОБА_1 .

Згідно із заявами від 31 березня 2021 року № 1706/10 та № 1707/10 ОСОБА_1 звертався до директора ТОВ «Бучачагрохлібпром»

ОСОБА_4 з проханнями не обробляти земельні ділянки, площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652, та площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, оскільки буде обробляти такі одноосібно.

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою до директора

ТОВ «Бучачагрохлібпром» Попіля К. Я. в якій просив договори від 23 липня 2014 року про оренду землі площею 2,9246 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0649, та площею 3,3267 га, кадастровий номер 6121287400:01:002:0652, вважати припиненими; укласти договір про припинення оренди та акт прийому-передачі вказаної ділянки.

20 травня 2021 року ОСОБА_1 повторно звертався до керівництва ТОВ «Бучачагрохлібпром» із листом, згідно якого вказував про те, що ним направлено на адресу ТОВ «Бучачагрохлібпром» дві заяви (31 березня

2021 року та 07 квітня 2021 року) про припинення договору оренди земельних паїв. Також, він три рази направляв на адресу товариства електронні листи-нагадування (22 квітня 2021 року, 25 квітня 2021 року та 11 травня 2021 року). У зв`язку із цим, просив припинити ігнорування його звернень.

Відповідно до адвокатського запиту від 25 жовтня 2021 року вихідний номер 35-ц/з, адвокат Кметик Я. С., з метою підготовки документів для звернення ОСОБА_1 до суду у зв`язку із порушенням його права користування своєю власністю, у відповідності до вимог статей 20-24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», звернувся до

ТОВ «Бучачагрохлібпром» із проханням надати наступну інформацію та копії документів, а саме: інформацію на підставі чого у період з 05 лютого

2021 року по час звернення підприємство користується земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (пай), за кадастровими номерами 6121287400:01:002:0649

та 6121287400:01:002:0652, які належать на праві власності

ОСОБА_1 ; чи проводилась товариством перереєстрація договору оренди зазначених вище ділянок, якщо так, то коли, та надати копії таких документів; чи надавались товариством відповіді на заяви

ОСОБА_1 від 20 травня 2021року, 31 березня 2021 року та 07 квітня 2021 року, якщо так, просив повідомити коли та надати копії таких листів.

Згідно історії по картковому рахунку ОСОБА_1 у акціонерному товаристві «Райффайзен Банк» № НОМЕР_1 за період з 01 листопада

2021 року по 30 листопада 2021 року, 11 листопада 2021 року на зарплатну картку ОСОБА_1 відбулось зарахування коштів у сумі 22 000,00 грн. Деталі транзакції: інші платежі на з/п картки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1

частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,

що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права

чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися

і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку,

а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними

в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору

з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк,

а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно

до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема: закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 126-1 ЗК України встановлено, що договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися

в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення

в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення

не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору. У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Згідно абзацу 4 розділу ІХ Закону України «Про оренду землі» правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами,

за правилами чинними на момент їх укладення.

Вказані норми законодавства набрали чинності 16 січня 2020 року згідно

із Законом України № 340-Х від 05 грудня 2019 року «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Встановивши, що спірні договори оренди земельних ділянок між сторонами укладені у 2014 році, державна реєстрація яких проведена 05 лютого

2016 року, суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми статті 32-2 Закону України «Про оренду землі»

та статті 126-1 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати

та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень

статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX,

що діяла на час укладення договорів оренди, яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк

з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»)

та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі

на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але

не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і,

за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає

з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення

у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення

на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору

із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах, (частини перша-п`ята

статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий

строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки

за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або

не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626 777 ЦК України

та частин другої-шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому

не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц зазначено, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши недотримання відповідачем процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: орендар не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, дійшов правильного висновку про визнання спірних договорів оренди земельних ділянок припиненими та зобов`язання

ТОВ «Бучачагрохлібпром» повернути позивачу спірні земельні ділянки.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання

ТОВ «Бучачагрохлібпром» повернути позивачу спірні земельні ділянки, оскільки строк дії спірних договорів оренди земельних ділянок не поновлено і вони припинилися.

Доводи касаційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість судових рішень, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене, та перевіряючи законність і обґрунтованість судових рішень у межах доводів касаційної скарги відповідача у справі, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права

та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його

не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законне

й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року в незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович