Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.03.2018 року у справі №766/4061/17

Постанова

Іменем України

17 травня 2018 року

м. Київ

справа № 766/4061/17

провадження № 61-14098св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року, у складі судді Прохоренко В. В., та постанову апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Пузанової Л. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про звільнення від сплати аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 травня 2001 року з ОСОБА_4 стягуються аліменти на утримання його непрацездатної колишньої дружини ОСОБА_5 в розмірі ј частини всіх видів заробітку. Позивач вказував на істотну зміну його матеріального становища, пов'язану із суттєвим погіршенням стану його здоров'я, що потребує значних матеріальних втрат, та призначенням йому 2 групи інвалідності по загальному захворюванню, звільненням його з роботи та відсутністю додаткових доходів, крім пенсії, розмір якої становить 2 180,47 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд звільнити його від обов'язку по сплаті аліментів.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року, із урахуванням ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 28 листопада 2017 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 на її утримання, до 1/6 частини від усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і довічно. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку зі зміною матеріального стану, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, та, відповідно до приписів СК України, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.

Постановою апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Припинено з 25 січня 2018 року стягнення аліментів з ОСОБА_4, стягнутих рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 травня 2001 року на утримання ОСОБА_5 у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу).

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевим судом не враховано, що розмір отримуваної відповідачем пенсії по інвалідності, є більшим від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, а тому її не можна вважати такою, яка потребує матеріальної допомоги. Судом першої інстанції також залишено поза увагою положення частини третьої статті 82 СК України, відповідно до якої неспроможність платника аліментів надавати матеріальну допомогу є підставою для припинення їх стягнення.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані рішення, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ту обставину, що розмір отримуваної відповідачем пенсії по інвалідності, із вирахуванням витрат, пов'язаних із оплатою послуг соціального працівника є меншим від законодавчо встановленого прожиткового мінімуму та не дозволяє їй належним чином забезпечити потреби у лікуванні та харчуванні. Інших джерел доходу, окрім пенсії по інвалідності та аліментів, які вона отримувала від позивача, відповідач не має.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направив.

Касаційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до положень частин другої-четвертої статі 75 СК України, право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, встановив, що відповідач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1 522, 72 грн та її доходи забезпечували їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що відповідача не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини четвертої статті 75 СК України.

Можливість звільнення особи від сплати аліментів, у випадку зміни її матеріального або сімейного стану, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, передбачена нормою статті 273 СК України.

Водночас, пунктом 2 частини третьої статті 82 СК України встановлено, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, зокрема, що платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Застосовуючи вказані норми закону, апеляційний суд, виходив із того, що позивач є інвалідом другої групи загального захворювання, у зв'язку із станом здоров'я періодично проходить лікування та інших доходів, крім пенсії, не має, та дійшов вірного висновку, що сукупність вказаних обставин дає право на звільнення від сплати аліментів.

Судом апеляційної інстанції правильно визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами та норми матеріального права, що підялгаж застосування, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, якою скасоване рішення суду першої інстанції, оцінка законності і обґрунтованості рішення місцевого суду, колегією суддів не надається.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Херсонської області від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська