Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2019 року у справі №203/3072/18

Постанова

Іменем України

15лютого 2021 року

м. Київ

справа № 203/3072/18

провадження № 61-8518св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дніпровська міська рада,

третя особа - Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скаргу - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року у складі суддів Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради, про визнання права на приватизацію.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 19 червня 2012 року він зареєстрований та проживає у кімнаті № 108 гуртожитку на АДРЕСА_1, є відповідальним (основним) квартиронаймачем та на його ім'я відкрито особовий рахунок, що свідчить про укладання з ним договору найму житлового приміщення.

У вказане приміщення він був вселений на підставі ордера, виданого на підставі протоколу засідання адміністрації та профкому Державного підприємства "Укрдіпромез".

Будинок на АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради.

У липні 2018 року, з метою реалізації права на приватизацію займаного житлового приміщення, він звернувся з відповідною заявою до Дніпровської міської ради.

Проте, листом від 19 липня 2018 року йому відмовлено у підготовці проекту рішення виконкому Дніпровської міської ради щодо передачі житлового приміщення в гуртожитку у власність з посиланням на відсутність у нього законного права на приватизацію, оскільки згідно з довідкою Комунального підприємства "ДМБТІ" від 14 липня 2018 року № 9270 ним використано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2.

Із такою відмовою він не згоден, оскільки на законних підставах проживає у кімнаті гуртожитку та лише частково використав свій житловий чек при здійсненні приватизації за адресою: АДРЕСА_2.

На думку позивача, він частково скористався своїм правом на приватизацію, у зв'язку з чим просив суд визнати за ним право на приватизацію житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року, залишеним без задоволення постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року, позов задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при приватизації в 1997 році квартири АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_1 і кожного члена його сім'ї було передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма. Тому позивач не позбавлений права на приватизацію займаної ним кімнати у гуртожитку в межах санітарної норми безоплатно, а в решті - із використанням житлового чеку або з частковою доплатою.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У квітні 2019 року Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 року, у якій просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач вже використав своє право на приватизацію житла. Для приватизації кімнати № 108 у будинку АДРЕСА_1, загальною площею 17,7 кв. м позивач не може використовувати свій залишок 3,6 кв. м житлового чека, навіть з доплатою, так як це буде вважатися повторною приватизацією. Житлові чеки, що залишаються таким чином можуть використовуватись лише для приватизації частки майна державних підприємств та земельного фонду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 19 червня 2012 року зареєстрований та постійно проживає в кімнаті № 108 гуртожитку на АДРЕСА_1, на його ім'я відкрито особовий рахунок.

У вказане приміщення позивач вселений згідно з ордером, виданим на підставі протоколу засідання адміністрації та профкому Державного підприємства "Укрдіпромез" від 27 квітня 2012 року № 31.

Гуртожиток на АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради та на балансі Комунального підприємства "Жилсервіс-5" Дніпровської міської ради.

У липні 2018 року з метою реалізації права на приватизацію займаного житлового приміщення позивач звернувся з відповідною заявою до Дніпровської міської ради.

Листом від 19 липня 2018 року йому було відмовлено у підготовці проекту рішення виконкому Дніпровської міської ради щодо передачі житлового приміщення в гуртожитку у власність з посиланням на відсутність у нього права на приватизацію, оскільки згідно довідки КП "ДМБТІ" від 14 липня 2018 року № 9270 ним використано право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з копією свідоцтва про право власності на житло від 29 жовтня 1997 року відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" позивачу, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3 у власність було передано квартиру АДРЕСА_5, яка надалі була відчужена за договором купівлі-продажу.

Позивач під час приватизації у 1997 році квартири АДРЕСА_5 у складі сім'ї з трьох осіб використав право на приватизацію житла в обсязі 20,73 кв. м при нормі, яка відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" становить 21 кв. м загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю, тобто в даному випадку 24,33 кв. м (10 кв. м / 3 + 21 кв. м).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" сфера дії частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання в гуртожитках та фактично проживають у них.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" громадяни, на яких поширюється дія частиною 1 статті 4 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" з урахуванням особливостей, визначених Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

У статті 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим пунктів 1, 2, 3 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім'ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім'я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що враховуючи, що при приватизації в 1997 році квартири АДРЕСА_4 у власність ОСОБА_1 і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, позивач не позбавлений права на приватизацію займаної ним кімнати в гуртожитку в межах санітарної норми, а в решті із використанням житлового чеку або з часткової доплатою.

Доводи касаційної скарги, що для приватизація кімнати АДРЕСА_1 загальною площею 17,7 кв. м позивач не може використовувати свій залишок 3,6 кв. м житлового чека, навіть з доплатою, так як це буде вважатися повторною приватизацією, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з статтею 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державнихпідприємств, земельного фонду.

Номінальна вартість житлового чеку визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна - 10, прийнятого для розрахунків в Державній програмі приватизації державного майна (606 млрд. крб. за станом на 1 липня 1992 року), з розрахунку на кожного громадянина України - 12 тис. карбованців. Ця сума підлягає періодичній індексації відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

У статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

У рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року надано офіційне тлумачення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла), згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо: - громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; - у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла; - у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду; - весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Встановивши, що позивач при приватизації в 1997 році вказаної вище квартири, загальною площею 62,2 кв. м, у складі сім'ї з трьох осіб, використав право на приватизацію житла у меншому від норми обсязі (20,73 кв. м, при нормі в даному випадку 24,33 кв. м (10 кв. м / 3 + 21 кв. м)), суди дійшли обґрунтованого висновку, що він має право на приватизацію житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржені судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401,416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової

палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат