Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.05.2025 року у справі №2-2173/11
Постанова КЦС ВП від 17.01.2024 року у справі №2-2173/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 2-2173/11

провадження № 61-8606св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «МетаБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «МетаБанк» на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З. та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В 2011 року Публічне акціонерне товариство «МетаБанк» (далі - АТ «МетаБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2006 року Акціонерний банк «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 601900000828, згідно з яким відповідачеві було надано кредиту сумі 15 000 дол. США на споживчі цілі (поточні потреби) зі сплатою 18 % річних на строк по 27 вересня 2011 року включно.

Згідно з іпотечним договором № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року, предметом іпотеки є належна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності квартира АДРЕСА_1 . На підставі взаємної згоди сторін вартість предмета іпотеки складає 151 500,00 грн.

Свої зобов`язання за Кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала, регулярного щомісячного погашення частини кредиту та відсотків за користування кредитними коштами не здійснювала, внаслідок чого заборгованість за Кредитним договором станом на 16 листопада 2010 року склала 21 473,66 дол. США, що еквівалентно 170 344,09 грн, виходячи з курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 16 листопада 2010 року (793,27 грн за 100 доларів США), у т. ч.: заборгованість за кредитом - 10 093,52 дол. США, що еквівалентно 80 068,86 грн; заборгованість за відсотками - 1 545,76 дол. США, що еквівалентно 12 262,05 грн; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків - 7 134,38 дол. США, що еквівалентно 56 594,89 грн; штраф за порушення умов Кредитного договором - 2 700,00 дол. США, що еквівалентно 21 418,29 грн.

Просило суд:

звернути стягнення на предмет іпотеки (на підставі іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року) - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності шляхом визнання за АТ «МетаБанк» права власності на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 607600000155 від 15 грудня 2005 року у розмір 273 758,43 грн;

визнати за АТ «МетаБанк» право власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

встановити вартість предмету іпотеки - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до висновку експертної оцінки;

виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 , зі зняттям їх з реєстраційного обліку у Хортицькому секторі відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Запорізькій області;

стягнути з відповідачів суму сплачених судових витрат.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості у розмірі 21 473,66 дол. США, що еквівалентно 170 344,09 грн, виходячи з курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 16 листопада 2010 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 093,52 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 1 545,76 дол. США, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків у розмірі 7 134,38 дол. США, штрафу за порушення умов Кредитного договором у розмірі 2 700,00 дол. США, за укладеним АБ «Металург» з ОСОБА_1 кредитним договором № 601900000828 від 27 вересня 2006 року, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності, в рівних частках по 1/5 частки кожному, на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради 06 вересня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Вирішене питання про судові витрати.

Рішення суду мотивоване тим, що доводів щодо спростування наданого позивачем розрахунку, її розміру відповідачі не наводили, при цьому ніяких доказів щодо прийнятих ними заходів по погашенню зазначеної заборгованості за час розгляду справи суду не надали, умови укладених ним договорів кредиту та іпотеки не оспорювали. Тому позовні вимоги банку підлягають частковому задоволенню, а саме в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доказів того, що відповідачі отримали письмову вимогу про звільнення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , суду не надано. Оскільки дотримання позивачем встановленої законом процедури виселення мешканців квартири, на яку звернено стягнення як на предмет іпотеки, доведено не було, то за вказаних обставин підстави для задоволенні вимог Банку про виселення відповідачів із зазначеної квартири зі зняттям з реєстраційного обліку відсутні.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року, задоволенні заяви АТ «МетаБанк» про зміну способу і порядку виконання судового рішення ухваленого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2022 рокузаяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , зацікавлені особи - АТ «Метабанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С., про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишено без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 квітня 2022 рокузаяву ОСОБА_1 , зацікавлені особи - АТ «Метабанк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О. С., про заміну сторони у виконавчому провадженні, визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - залишити без задоволення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 червня 2022 року відновлено частково втрачене судове провадження в цивільній справі № 2-2173/11 за позовом АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в частині:

кредитного договору №601900000828 від 27 вересня 2006 року;

іпотечного договору № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року;

ухвали суду про відкриття провадження по справі 2-2173/11 від 26 травня 2011 року;

заочного рішення суду по справі № 2-2173/11 від 19 липня 2011 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 процесуальний строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у справі № 2-2173/11.

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у справі № 2-2173/11 залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що заяву про перегляд заочного рішення подано стороною відповідачів майже через одинадцять років після його ухвалення. Заявники посилались на те, що їм стало відомо про існування цивільної справи, за наслідками якої ухвалено заочне рішення, на початку грудня 2021 року. Але ж заявниками не надано суду належних і допустимих доказів цього твердження. Цей довід сторони не витримує критичної оцінки. Зі встановлених обставин неможливо встановити про вручення судових повісток відповідачам та повідомлення їх про дату та час судового розгляду. Тому доводи заявників про поважність причин їх неявки до судового засідання не можуть бути розцінені судом в якості достатньої підстави для скасування судового рішення. Заявником не надано доказів, які могли б істотно вплинути на вирішення спору, і які не були надані суду з причини відсутності сторони в судовому засіданні. Зважаючи на викладене суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Оскільки у суду відсутні відомості про те, що відповідачі отримували копії заочного рішення від 19 липня 2011 року у день його проголошення, тому суд вважає можливим поновити пропущений відповідачами строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року у цій справі скасовано і ухвалено нове рішення. Позов АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без задоволення.

Постанова мотивована тим, що один з іпотекодавців - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення оспорюваного судового рішення. Питання про правонаступництво не з`ясовувалося судом першої інстанції. Посилання позивача на те, що провадження втрачене, а відтак неможливо з`ясувати чи відбувалася зміна позовних вимог, не є переконливим, позаяк питання, встановлені судом мали бути відображені у судовому рішенні. Натомість у оскаржуваному судовому рішенні не зазначено розмір часток співвласників предмета іпотеки, не зазначено на яку частину іпотечного майна звернене стягнення. Оскаржуване судове рішення є суперечливим в частині того, що у ньому суд зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягнення має бути здійснене за рахунок продажу предмета іпотеки, належного серед інших співвласників ОСОБА_5 . Натомість на час ухвалення такого рішення її право власності було припинено та мали бути застосовані положення закону щодо спадкування. Натомість у судовому рішенні це питання не досліджувалося, хоча ОСОБА_5 не була залучена відповідачем. Разом з тим, на неї були покладені обов`язки судовим рішенням, звернене стягнення на майно, яке нібито належало їй на праві власності. Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 06 січня 2022 року (а. с. 59) ОСОБА_5 вказана боржником у виконавчому провадженні та від її імені було реалізоване майно на електронних торгах, спірна квартира набула нового власника.

Вирішення питання щодо законності здійснення стягнення на іпотечне майно потребує і залучення до участі в справі нового власника, відомості про якого відсутні. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

За таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Зазначене не перешкоджає позивачеві вирішувати питання щодо звернення стягнення на іпотечне майно з залученням до участі в справі належних осіб.

Додатковою постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено. Стягнено з АТ «МетаБанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 454,00 грн та на користь ОСОБА_1 - 2 730,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що судом при ухваленні постанови не було вирішено питання про стягнення судових витрат.

Аргументи особи, яка подала касаційну скаргу

У серпні 2022 року АТ «МетаБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати постанову та додаткову постанову апеляційного суду, залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «МетаБанк» суму сплаченого судового збору за подання касаційної скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили належності відповідачів й обґрунтованості позову, що є обов`язком суду. Обставини на які посилаються відповідачі не мають істотного значення для правильного вирішення справи, суду не надані докази, якими б спростовувалися вимоги позивача, а ЦПК України встановлює, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому суд апеляційної інстанції мав відмовляти відповідачам.

Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог, при тому, що судом навіть не було з`ясовано, які саме точно позовні вимоги заявлялись, чи уточнювались вони, та на які обставини позивач посилався і які докази подавав. В порушення норм законодавства апеляційним судом взагалі не розглядалось питання чи підлягали задоволенню вимоги АТ «МетаБанк», взагалі не перевірено чи є достатні докази, які б підтверджували незаконність винесеного заочного рішення. Судом апеляційної інстанції було порушено статті 228 229 263 ЦПК України. Усі обставини справи досліджувались під час судового процесу і їм була надана належна правова оцінка, виходячи з фактичної наявності рішення суду і ґрунтуючись на презумпції його правомірності. Фактично апеляційний суд, допускаючи можливість відсутності матеріалів справи в суді першої інстанції, безпідставно зробив висновок щодо можливості вирішення справи по суті, відмовляючи у повному обсязі іпотекодержателю. Виходячи з такої логіки у випадку втрати судового провадження усі негативні наслідки покладаються виключно на позивача, в якого теж відсутні документи через десятиріччя при повністю вирішеному спорі.

Судом апеляційної інстанції не були досліджені обставини справи і відповідно до цього не було підстав вирішувати справу по суті. Суд апеляційної інстанції вважав, що судове рішення є суперечливим в частині задоволення вимог стосовно звернення стягнення на частину майна «неналежного» ОСОБА_5 , однак це не свідчить, що під час судового розгляду таке питання не досліджувалось. В АТ «МетаБанк» відсутні відомості, щодо того чи померла ОСОБА_5 і якщо так, то коли саме, хто є спадкоємцем (відповідачі є близькими родичами ОСОБА_5 , які постійно з нею проживали) і, відповідно, відсутні підстави заперечувати або визнавати ці обставини. З апеляційною скаргою звертались не представники ОСОБА_5 , а інші іпотекодавці, які аргументували власну позицію інтересами ОСОБА_5 , при тому що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Жодних аргументів чи доказів неправомірності заочного рішення відносно скаржників у судовому процесі не встановлено.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення АТ «МетаБанк» зазначає, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 18 червня 2021 року у справі № 2-5256/11, від 19 серпня 2021 року у справі № 2-8/2010, та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

04 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Фактичні обставини

Суд першої інстанції встановив, що 27 вересня 2006 року між АБ «Металург», правонаступником якого є АТ «МетаБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 601900000828, за умовами якого ОСОБА_1 на строк до 27 вересня 2011 року включно був наданий кредит у сумі 15 000 доларів СІНА на споживчі цілі (поточні потреби) зі сплатою 18 % річних на строк.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вищезазначеним договором є застава нерухомого майна (іпотека).

Згідно з іпотечним договором № 9019000008201 від 27 вересня 2006 року, предметом іпотеки є належна ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності квартира АДРЕСА_1 .

Згідно з п. 1.1 Іпотечного договору іпотекою забезпечується виконання ОСОБА_1 всіх його зобов`язань за Кредитним договором, включаючи зобов`язання повернути суму наданого кредиту, сплатити відсотки за кредитом, суми комісій, неустойки, будь-яких інших платежів, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати у повному обсязі нанесені збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням Кредитного договору.

Відповідно до звичайних цін, що склалися на момент укладення Іпотечного договору, та на підставі взаємної згоди сторін вартість предмета іпотеки складає 151 500 грн.

Станом на 16 листопада 2010 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 21 473,66 доларів США, що еквівалентно 170 344,09 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 10 093,52 дол. США, що еквівалентно 80 068,86 грн; заборгованість за відсотками - 1 545,76 дол. США, що еквівалентно 12 262,05 грн; пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків - 7 134,38 дол. США, що еквівалентно 56 594,89 грн; штраф за порушення умов Кредитного договором - 2 700,00 дол. США, що еквівалентно 21418,29 грн.

Апеляційний суд також встановив, що один з іпотекодавців ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення оспорюваного судового рішення.

Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 6 січня 2022 року (а. с.59) ОСОБА_5 значиться боржником у виконавчому провадженні та від її імені було реалізоване майно на електронних торгах, спірна квартира відтак набула нового власника, відомості про якого відсутні.

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказала, що «за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21)).

У справі, що переглядається:

апеляційний суд зробив висновок, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права і не залучив до участі у справі спадкоємців ОСОБА_5 , проте не з`ясував та не вказав таку особу (осіб). Тому висновок суду в цій частині є передчасним;

апеляційний суд вказав, що в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено розмір часток співвласників предмета іпотеки, на яку частину іпотечного майна звернене стягнення, що не відповідає змісту рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року;

апеляційний суд уважав, що оскаржуване судове рішення є суперечливим в частині того, що у ньому суд зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а стягнення має бути здійснене за рахунок продажу предмета іпотеки, належного серед інших співвласників ОСОБА_5 . Проте суд не мотивував, як це свідчить про неправильне застосуванням норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, оскільки сама лише суперечливість судового рішення не є підставою його скасування (стаття 376 ЦПК України);

апеляційний суд не врахував, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції. При цьому така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів. Тому є помилковими при перегляді заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2011 року висновки апеляційного суду, що: вирішення питання щодо законності здійснення стягнення на іпотечне майно потребує залучення до участі в справі нового власника спірного майна; ОСОБА_5 вказана боржником у виконавчому провадженні та від її імені було реалізоване майно на електронних торгах.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про наявність підстав для скасування заочного рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Щодо додаткової постанови

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).

Оскільки постанова Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року підлягає скасуванню, то додаткова постанова цього суду від 16 серпня 2022 року, якою вирішено питання розподілу судових витрат, також підлягає скасуванню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову та додаткову постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «МетаБанк» задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року скасувати.

Справу № 2-2173/11 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 26 липня 2022 року та додаткова постанова Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року втрачають законну силута подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук