Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.10.2020 року у справі №200/7407/19
Постанова КЦС ВП від 17.01.2024 року у справі №200/7407/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

справа № 200/7407/19

провадження № 61-12112св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за первісним позовом: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, ОСОБА_4

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за зустрічним позовом:Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник Олександр Іванович, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П.,

Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи, до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О. І., ОСОБА_4 , про визнання електронних торгів, свідоцтва про придбання майна, протоколу та акту про проведення електронних торгів недійсними і їх скасування, витребування майна з чужого незаконного володіння

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року визнано договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1 , укладений 05 квітня 2002 року між ОСОБА_5 , що діяла від імені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_1 удаваним в частині покупця. Змінено в договорі купівлі-продажу квартири сторону договору, а саме покупця квартири з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ; усунуто перешкоди ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири та знято її з реєстраційного обліку за цією адресою.

3. Про зазначене судове рішення вона обізнана не була та дізналась про його наявність лише 31 жовтня 2018 року під час виселення її та її дитини з квартири, яка їй належала на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є. В.

4. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня

2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 .

5. З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості, отриманої ОСОБА_1 12 квітня 2019 року, вона дізналась, що ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на спірну квартиру 02 липня 2018 року, а 21 серпня 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельник О. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1 , де іпотекодержателем значився ОСОБА_4 , іпотекодавцем - ОСОБА_3 , з розміром основного зобов`язання забезпеченого іпотекою у 800 000,00 грн та зі строком виконання зобов`язання з 21 серпня 2018 року по 21 жовтня 2018 року.

6. Вимоги стягувача ОСОБА_4 задоволені 02 листопада 2018 року та право власності на спірну квартиру від ОСОБА_3 перейшло до ОСОБА_4 .

7. Задля уникнення подальшого переходу права власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 05 травня 2019 року подала до Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська заяву про забезпечення позову до подання позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно спірної квартири, окрім відновлення або реєстрації права власності за нею, яка ухвалою суду від 07 травня 2019 року задоволена, а вже 15 травня 2019 року вона звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 на предмет витребування майна з чужого незаконного володіння, що розглядався судом у цій справі до уточнення ОСОБА_1 кола учасників справи та позовних вимог.

8. Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

04 листопада 2019 року заяву позивачки ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду, скасування ухвали про забезпечення позову від 07 травня 2019 року та повернення судового збору задоволено частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мельник О. І., про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без розгляду.

Роз`яснено позивачу, що він має право звернутись до суду повторно.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 травня 2019, щодо заборони вчинення будь - яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно суб`єктами державної реєстрації стосовно квартири АДРЕСА_2 .

У задоволенні клопотання про повернення судового збору відмовлено.

9. Посилаючись на те, що вона заяви про залишення її позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову не писала, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду.

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2020 року ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

11. Разом з тим, 23 серпня 2019 року Соборним ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_4 , а стягувачем - ОСОБА_8 , та в рамках цього виконавчого провадження 31 жовтня 2019 року на електронних прилюдних торгах спірну квартиру було продано з внесенням до 04 листопада 2019 року переможцем торгів, яким є ОСОБА_2 , суми в розмірі 1 092 533,25 грн на рахунок продавця ДП «Сетам».

12. Позивач вважає, що приватний нотаріус ДМНО Мельник О. І., яким внесено запис про іпотеку щодо спірної квартири, був обізнаний про скасування рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року, на підставі якого право власності на спірну квартиру незаконно перейшло до ОСОБА_3 , який, в свою чергу, незаконно передав його ОСОБА_4 , як і був обізнаний про незаконність переходу права власності на квартиру до ОСОБА_2 , хоча б і внаслідок реалізації спірної квартири з торгів, оскільки саме він видавав свідоцтво про придбання майна з електронних торгів та реєстрував за останнім право власності на квартиру.

АДРЕСА_3 . Уточнивши позовні вимоги, позивачка просила:

- визнати недійсними електронні торги, що відбулись 31 жовтня 2019 року щодо продажу квартири

АДРЕСА_1 (номер лота 377800), переможцем яких був ОСОБА_2 ;

- визнати недійсними та скасувати свідоцтво про придбання вказаної квартири з електронних торгів № 830 від 19 листопада 2019 року, видане приватним нотаріусом ДМНО Мельник О. І.;

- визнати недійсними та скасувати акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, складений старшим державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 18 листопада 2019 року щодо спірної квартири;

- визнати недійсними та скасувати протокол № 441320 проведення прилюдних торгів, складений ДП «Сетам» з приводу реалізації нерухомого майна - квартири

АДРЕСА_1 ;

- витребувати вказану квартиру з чужого незаконного володіння

ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .

14. У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 31 жовтня 2019 року він придбав на прилюдних електронних торгах спірну квартиру, яка була виставлена на продаж в межах процедури виконавчого провадження НОМЕР_1.

15. Після аналізу інформації про зазначене майно, що містилась на сайті електронних торгів, ОСОБА_2 вніс повну суму, що відповідала вартості квартири, та 19 листопада 2019 року отримав у приватного нотаріуса ДМНО Мельник О. І. свідоцтво про придбання майна з електронних торгів з проведенням тим же нотаріусом державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 , що в розумінні статей 650 656 ЦК України є договором купівлі-продажу.

16. При цьому в момент отримання ним правовстановлюючих документів та державної реєстрації його права власності на спірну квартиру будь-яких обмежень чи обтяжень не існувало, що перевірялось виконавчою службою при примусовій реалізації з електронних торгів нерухомого майна.

17. Зазначає, що він не знав та не міг знати, що квартира раніше належала ОСОБА_1 , від якої це майно вибуло без її на це волі, тому вважає себе добросовісним набувачем. Задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 на нього буде покладено невиправданий та надмірний тягар з пошуку шляхів щодо компенсації своїх втрат, що є неприйнятним для добросовісного набувача.

18. З огляду на вказане просив визнати його добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

19. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року у складі судді Кудрявцевої Т. О. у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

20. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містять речово-правового характеру, що унеможливлює застосування положень статей 387 388 ЦК України, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного майнового права не є ефективним та не відповідає характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

21. Суд дійшов висновку про відсутність ланцюгу правочинів в розумінні статей 387 388 ЦК України, які походять від скасованого рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року, за яким було визнано за ОСОБА_3 майнове право на спірну квартиру, дійсним власником якої є ОСОБА_1 , оскільки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наявні договірні відносини, зокрема, договір позики грошових коштів та договір іпотеки з предметом іпотеки спірної квартири, за невиконання умов якого ОСОБА_3 розрахувався спірною квартирою, як і між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 також існували аналогічні договірні відносини, а реалізація на прилюдних електронних торгах спірної квартири проводилась на підставі виконавчого документу, тобто виконавчого напису нотаріуса, а не на підставі судового рішення, яке в подальшому скасовано судом, що не є відносинами речово-правового характеру, до яких застосовується віндикація, як і не є зазначені відносини такими, що пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, враховуючи, що ані договір іпотеки від 21 серпня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ані договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 870, посвідчений 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О. І., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ані виконавчий напис №2389 від 20 серпня 2019 року, вчинений 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Кучмій Н. В., який перебував на примусовому виконанні в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 у зв`язку з невиконання умов договору позики, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , внаслідок яких відбувався перехід права власності на спірну квартиру, до якої

ОСОБА_1 має майновий інтерес, останньою не оскаржувались та не визнавались недійсними в порядку статей 203 215 ЦК України, щоб надавало правові підстави для встановлення судом в цій справі неправомірного набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_8 права власності на спірну квартиру та застосування реституції в порядку статті 216 ЦК України. До того ж, позивач не пред`являла в цьому позові таких вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які визначені нею в остаточній позовній заяві, поданій

31 березня 2021 року, третіми особами, окрім ОСОБА_8 , який взагалі не є учасником справи.

22. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 набув спірну квартиру правомірним шляхом у її законного власника, право власності якого не скасовано, та не в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, що встановлено судом у цій справі, тому зустрічний позивач не має в даному випадку статусу добросовісного набувача в розумінні статті 388 ЦК України, а є законним покупцем за договором купівлі-продажу, хоча б і укладеного шляхом проведення прилюдних електронних торгів в порядку реалізації нерухомого майна з виконання виконавчого документу, майнові права якого, до того ж, не порушені ОСОБА_1 , а спосіб їх захисту не відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України, що є окремою підставою для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

23. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 серпня

2022 року в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, у цій частині ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1588783012101).

В іншій оскаржуваній частині рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 16 серпня 2022 року залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

24. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, на підставі судового рішення, яке було скасоване, а тому наявні підстави для часткового задоволення позову та витребування від ОСОБА_2 на її користь квартири АДРЕСА_1 . Саме такий спосіб захисту прав позивачки є належним та ефективним і відповідає правовим позиціям касаційного суду.

25. Судом враховано, що первинною підставою набуття ОСОБА_3 права приватної власності на спірну квартиру було судове рішення у справі №200/19834/17, надалі скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року (провадження №22-ц/803/2241/19).

26. Вимоги про визнання недійсними електронних торгів від 31 жовтня

2019 року, визнання недійсними і скасування свідоцтва про придбання квартири з електронних торгів №830 від 19 листопада 2019 року, акту про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна від 18 листопада 2019 року, протоколу №441320 проведення прилюдних торгів з приводу реалізації квартири - є надмірними і неефективними для захисту порушеного права власності позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 шляхом витребування спірної квартири на користь власниці, а тому задоволенню не підлягають.

27. Використання процедури електронних торгів, у даному випадку не спростовує факту набуття відповідачем ОСОБА_2 спірної квартири з незаконних підстав, навіть враховуючи, що добросовісність вказаного відповідача презюмується.

28. Щодо вимог зустрічного позову, то апеляційний суд зазначив, що рішення місцевого суду згідно змісту апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 оскаржене лише в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 , тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не переглядав згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року.

30. Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

31. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

32. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

33. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі

№ 465/650/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі

№ 592/7963/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц. від 23 грудня 2020 року у справі

№ 639/7253/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

34. Підставою касаційного оскарження заявник також зазначає порушення норм процесуального права, оскільки справу розглянуто неповноважним складом апеляційного суду (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував вимоги частини другої статті 388 ЦК України, а саме, що спірне майно було придбано ним в порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому в силу приписів частини другої статті 388 ЦК України не може бути витребувано у нього як у добросовісного набувача.

36. Також суд не врахував, що застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.

37. Вважає, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що в разі якщо судове рішення було скасовано, тобто квартира вибула з володіння позивачки поза її волею, то в такому разі не є потрібним визнавати недійсними електронні торги, відповідні свідоцтва, акт та протокол, а є можливим та ефективним способом захисту її прав витребування даної квартири у її кінцевого набувача ОСОБА_2 .

38. Зазначав, що апеляційний суд не встановив недобросовісність набувача майна ОСОБА_2 , тому його добросовісність презюмується. Проте суд не врахував, що прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар.

39. Також зазначав, що по даній справі колегія суддів апеляційної інстанції мала була взяти самовідвід, оскільки ця ж сама колегія суддів ухвалювала судове рішення від 28 березня 2019 у справі № 200/19834/17 щодо спірного об`єкту нерухомого майна, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, заміну сторони у договорі купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою.

40. На переконання заявника та обставина, що колегія суддів апеляційного суду вже ухвалювала рішення по справі №200/19834/17, є об`єктивною обставиною, яка може викликати сумнів в неупередженості та/ або об`єктивності суддів.

41. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

42. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року серії АЕР №839182, реєстр 1921, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Рудкевичем Є. В., є власником квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку вона зареєструвала 17 травня 2005 року, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно №163309131 від 12 квітня 2019 року.

44. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року у справі №200/19834/17 за позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним, зміну сторони у договорі купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою, визнано договір купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року квартири

АДРЕСА_1 удаваним в частині покупця; змінено у договорі купівлі-продажу від 05 квітня 2002 року покупця квартири з

ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ; вирішено також усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 та знято її з реєстраційного обліку з цією адресою.

45. На підставі вказаного вище рішення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області 02 липня 2018 року зареєстроване право власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .

46. 21 серпня 2018 року до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис №27587255 про обтяження (іпотеку) згідно договору іпотеки

від 21 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО

Мельником О. І. за №716, відповідно до якого іпотекодавцем є ОСОБА_3 , іпотекодержателем - ОСОБА_4 , розмір основного зобов`язання - 800 000,00 грн, строк виконання основного зобов`язання - 21 жовтня 2018 року.

47. 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О. І. внесено запис №28722022 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 870, посвідченого 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О. І.

48. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року (провадження №22-ц/803/2241/19) рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 07 грудня 2017 року у справі №200/19834/17 скасовано і ухвалено нове про відмову в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про визнання правочину удаваним, зміну сторони у договорі купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою.

49. 20 серпня 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Кучмій Н. В. вчинено виконавчий напис №2389, яким запропоновано стягнути з боржника ОСОБА_4 на користь стягувача ОСОБА_8 100 000,00 грн. за договором позики

від 19 липня 2019 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 150,00 грн.

50. 23 серпня 2019 року зазначений вище виконавчий напис нотаріуса був пред`явлений на примусове виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області.

51. Постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 23 серпня 2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2389 від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 100 150,00 грн.

52. 17 вересня 2019 року постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

53. 25 вересня 2019 року начальником Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області складено заявку на реалізацію в СЕТАМ квартири АДРЕСА_1 .

54. 31 жовтня 2019 року було проведено електронні торги, оформлені протоколом №441320 проведення електронних торгів, де переможцем став ОСОБА_2 , про що 07 листопада 2019 року державним виконавцем складено Акт про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , а 08 листопада 2019 року постановою старшого державного виконавця Соборного ВДВС виконавче провадження НОМЕР_1 закінчено з підстав фактичного виконання виконавчого документу.

55. 19 листопада 2019 року приватним нотаріусом ДМНО Мельником О. І. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №34212327 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, відповідно до рішення індексний номер 49749570 від 19 листопада 2019 року, на підставі свідоцтва про придбання з електронних торгів №830 від 19 листопада 2019 року, що підтверджується витягом з вказаного реєстру №328812245

від 11 квітня 2023 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

56. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

57. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

58. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

59. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

60. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

61. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

62. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

63. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

64. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

65. Перевіряючи доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , суд касаційної інстанції враховує, що останній з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні його зустрічного позову не звертався, а тому суд апеляційної інстанції справу в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 не переглядав згідно з вимогами частини першої статті 367 ЦПК України, у зв`язку із чим суд касаційної інстанції рішення суду першої інстанції в цій частині також не переглядає відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.

66. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

67. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

68. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

69. Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

70. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

71. Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

72. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження

№ 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та№ 14-179цс18), та Верховним Судом у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 203/4579/17, від 01 березня 2023 року у справі № 367/3799/17.

73. Апеляційним судом установлено, що квартира АДРЕСА_1 вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, на підставі судового рішення у справі №200/19834/17, яке надалі було скасоване, проте було виконане шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірну квартиру за

ОСОБА_3 .

74. Отже, первинною підставою набуття ОСОБА_3 права приватної власності на спірну квартиру було судове рішення у справі №200/19834/17, надалі скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2019 року (провадження №22-ц/803/2241/19).

75. Таким чином, встановивши, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, а на підставі судового рішення, яке було скасоване, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та витребування спірної квартири від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

76. З огляду на вказане вище, вимоги про визнання недійсними електронних торгів від 31 жовтня 2019 року, визнання недійсними і скасування свідоцтва про придбання квартири з електронних торгів №830 від 19 листопада 2019 року, акту про проведення електронних торгів з реалізації нерухомого майна

від 18 листопада 2019 року, протоколу №441320 проведення прилюдних торгів з приводу реалізації квартири АДРЕСА_1 - є надмірними і неефективними для захисту порушеного права власності ОСОБА_1 , а тому задоволенню не підлягають.

77. Апеляційним судом правильно зазначено, що використання процедури електронних торгів, у даному випадку, не спростовує факту набуття відповідачем ОСОБА_2 спірної квартири з незаконних підстав.

78. Доводи касаційної скарги про те, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, в даному випадку висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

79. Так, правило частини другої статті 388 ЦК України виключає будь-яку можливість витребування власником свого майна від особи, яка придбала майно в порядку, встановленому для виконання судового рішення, а також від особи, якій таке майно згодом було відчужено. Отже, позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних (публічних) торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними.

80. Схожий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6425/17, від 17 травня 2022 року у справі № 640/14276/17, від 08 грудня 2022 року у справі № 352/1690/16-ц, від 15 лютого 2023 року у справі № 592/19484/18, від 01 березня 2023 року № 668/12003/15-ц.

81. Разом з тим, в даному випадку ОСОБА_2 придбав спірну квартиру на торгах, проведених з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №2389 від 20 серпня 2019 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 100 150,00 грн.

82. Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу.

83. Як зазначалося вище, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

84. Отже, апеляційний суд, встановивши, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_1 не з її волі, а на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, дійшов обґрунтованого висновку, що витребування квартири від добросовісного набувача є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачки.

85. При цьому апеляційний суд зазначив, що на захист своїх прав та законних інтересів ОСОБА_2 не позбавлений можливості ініціювати вирішення питання, зокрема і шляхом звернення до суду з відповідним позовом щодо повернення йому грошових коштів, які були витрачені на придбання спірної квартири.

86. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17, від 29 травня 2019 року у справі

№ 367/2022/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц. від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18, від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17, від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17, від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19, на які посилався заявник у касаційній скарзі.

87. Доводи касаційної скарги стосовно того, що по даній справі колегія суддів апеляційної інстанції мала заявити самовідвід, оскільки ця ж сама колегія суддів ухвалювала судове рішення від 28 березня 2019 у справі № 200/19834/17 щодо спірного об`єкту нерухомого майна, яким у задоволенні позовних вимог

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання правочину удаваним, заміну сторони у договорі купівлі-продажу, усунення перешкод у користуванні квартирою відмовлено, є безпідставними та зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями суду апеляційної інстанції в іншій справі, а тому не свідчать про існування обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.

88. Крім того, матеріали справи не містять заяв про відвід вказаній колегії суддів суду апеляційної інстанції.

89. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

90. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

91. Однакове застосування законузабезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед закономта правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

92. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

93. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович