Історія справи

Ухвала ВП ВС від 14.07.2020 року у справі №596/1922/18
Ухвала КЦС ВП від 10.06.2019 року у справі №596/1922/18

Постанова

Іменем України

16 червня 2020 року

м. Київ

справа № 596/1922/18

провадження № 61-5840св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі:Гусятинська районна державна адміністрація Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Хоми М. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якому просив:

- скасувати рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії;

- зобов?язати Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області призначити та нарахувати йому житлові субсидії з розрахунку 30 % від соціальної норми житла на одну особу;

- стягнути з місцевого бюджету в особі Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області на його користь 1 млн грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову посилався на те, що 09 жовтня 2018 року він звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області з проханням призначити йому субсидію на опалювальний сезон, надав всі необхідні для призначення субсидії документи.

У призначення субсидії йому було відмовлено з посиланням на пункт 9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 № 848 року зі змінами.

Вказував, що він без відома дочки і сина був змушений внести їх персональні дані в декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії, чим порушив їх конституційні права і через це в них склались неприязні відносини.

Зазначав, що неправомірними діями відповідачів, які відмовили йому у призначенні субсидії, йому було завдано моральну шкоду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Гусятинського районного суду від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову в призначенні субсидії та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, 22 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не усунув недоліки, визначені ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, судовий збір не сплатив, а тому апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норма матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, заявник просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно визнав неподаною та повернув його апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору. Заявник зазначає, що є звільненим від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Вказує, що справа вже була розглянута по суті, і, при зверненні до суду з позовом, судовий збір ним не сплачувався.

Предметом його позову є лише майнова вимога про стягнення моральної шкоди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 596/1922/18 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

13 квітня 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування рішення, зобов?язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування рішення комісії щодо розгляду конфліктних ситуацій про відмову у призначенні субсидії та зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації призначити та нарахувати йому житлові субсидії з розрахунку соціальних норм житлової площі на одну особу та додатково 30% від соціальної норми житла на одну особу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення недолікив, а саме - для сплати судового збору або подання доказів звільнення від сплати судового збору.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду заявник подав заяви про усунення недоліків від 02 березня 2020 року та від 20 березня 2020 року, в яких зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року визнано неподаною та повернуто.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Встановлено, що 22 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги та не надав доказів на підтвердження підстав звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року року було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

02 березня 2020 року та 20 березня 2020 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги, в яких останній зазначав, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року, у зв`язку із невиконанням у визначений судом термін заявником вимог, зазначених в ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Необхідність сплати судових витрат не може визнаватися обмеженням права доступу до суду, оскільки, за змістом положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу. Так, згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку із цим суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено пільги щодо сплати судового збору.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено об`єкти справляння судового збору та визначено перелік процесуальних документів, за подання яких судовий збір не справляється.

Так, пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачає звільнення від сплати судового збору лише за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, однак при цьому вказана норма права не передбачає пільги зі сплати судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги на процесуальну ухвалу суду по вказаній категорії справ.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Ухвала є однією із форм судового рішення (пункт 1 частини 1 статті 268 ЦПК України).

Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на всі ухвали суду без винятку.

Заявник не належить до пільгової категорії осіб, які звільнені від сплати судового збору, а відтак за подання апеляційної скарги на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2020 року у цій справі судовий збір має справляється на загальних підставах.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 660/612/16-ц від 14 березня 2018 та у справі № 915/955/15 від 29 травня 2018 року.

Апеляційний суд, встановивши, що заявник у передбачений законом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, вказані в ухвалі Тернопільського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, зокрема, не сплатив судовий збір та не надав доказів на підтвердження підстав звільнення від його сплати, правильно визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув її заявнику на підставі статей 185, 357 ЦПК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом, який з дотриманням вимог процесуального закону визнав неподаною і повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Крім того, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев