Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2021 року у справі №199/669/20

Постанова

Іменем України

28 липня 2021 року

м. Київ

справа № 199/669/20

провадження № 61-1560св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва Олена Станіславівна,

третя особа - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року в складі судді Спаї В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року в складі колегії суддів: Деркач Н. М., Макарова М. О., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі -

ПАТ "МТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу

Шуваєвої О. С., третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації прав.

Позовна заява мотивована тим, що 10 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі -

ВАТ "Морський транспортний банк"), правонаступником якого було Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк"), а на даний час - ПАТ "МТБ банк", та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 389 278 дол. США на придбання нерухомості, сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,35 % річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення до 09 січня 2018 року.

Кредитні зобов'язання були забезпечені договором поруки, укладеним

10 січня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_4.

Також з метою забезпечення виконання кредитного договору, між

ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_3 10 січня 2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) на

АДРЕСА_1.

У зв'язку з посвідченням іпотечного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П. накладено заборону на відчуження зазначених в іпотечному договорі об'єктів нерухомого майна та внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Проте з 2015 року зазначене вище нерухоме майно неодноразово було відчужено без відома та згоди банку.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 199/6127/16-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсними правочини (договори купівлі-продажи, договори іпотеки), на підставі яких спірне майно було продане (передане в іпотеку) іншим особам, а також скасовано державні реєстрації права власності за цими особами та відповідні записи про обтяження нерухомого майна.

Спірне майно неодноразово відчужувалося на користь інших осіб.

Разом з тим, 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 як продавець та ОСОБА_2 як покупець уклали договори купівлі-продажу, відповідно до умов яких останній набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою.

Банк вказував, що оспорювані правочини щодо майна, зазначеного вище

та переданого в іпотеку (на підставі договору іпотеки від 10 січня 2008 року та договору від 29 січня 2009 року про внесення змін до договору

іпотеки), є недійсними, оскільки укладені з порушенням положень

Закону України "Про іпотеку" та Цивільного кодексу України (далі -

ЦК України).

На підставі викладеного ПАТ "МТБ Банк" просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року домоволодіння АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за номером 1483;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24145562 на домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. за індексним номером 38951506 від 26 грудня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 836178912101;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої на

АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за номером 1485;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24145830 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. від 26 грудня 2017 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року земельної ділянки площею 0,1563 га, розташованої на

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за номером 1487;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24147312 на земельну ділянку площею 0,1563 га, розташовану на АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. від 26 грудня 2017 року.

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до

ПАТ "МТБ Банк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання зобов'язань припиненими.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що банк пред'явив досудову вимогу боржнику та поручителю, тому змінив строк виконання основного зобов'язання. Разом з тим, всі подальші дії кредитора щодо іпотечного майна є незаконними, оскільки кредитні зобов'язання припинилися внаслідок пропуску позовної давності.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх прийняття

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року позов ПАТ "МТБ Банк" задоволено частково.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24145562 на домоволодіння на АДРЕСА_1 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. за індексним номером 38951506 від 26 грудня 2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 836178912101, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказане майно.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24145830 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану на АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. за індексним номером від 26 грудня

2017 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказане майно.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про право власності 24147312 на земельну ділянку площею 0,1563 га, розташовану на АДРЕСА_1, та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. за індексним номером від 26 грудня 2017 року, припинивши право власності ОСОБА_2 на вказане майно.

У задоволенні позовних вимог ПАТ "МТБ Банк" про визнання договорів недійсними відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судовим рішенням у справі № 199/6127/16-ц встановлено незаконність передачі ОСОБА_1 у власність спірного майна, тому він не мав права розпоряджатися ним, отже оспорювані у цій справі договори є нікчемними, тобто недійсними в силу закону.

Укладенням спірних у цій справі правочинів порушуються права позивача як іпотекодержателя за договором іпотеки від 10 січня 2008 року, тому суд

з власної ініціативи застосував наслідки недійсності нікчемного правочину.

Порушені права позивача підлягають поновленню шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1, та дві земельні ділянки, розташовані за цією ж адресою.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

міста Дніпропетровська від 24 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на користь ПАТ "МТБ Банк" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 3 153 грн з кожного окремо.

У задоволенні позову до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. відмовлено.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що у резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 22 червня 2020 року не вирішено питання про розподіл судових витрат. Також у мотивувальній частині судового рішення з вказаного питання не наведено відповідних мотивів.

Приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, ухваленим судовим рішенням не встановлено порушення прав позивача зі сторони нотаріуса, яка здійснювала державну реєстрацію речового права як державний реєстратор.

Крім того, позовних вимог до нотаріуса заявлено не було, тому резолютивна частина судового рішення має бути також доповнена абзацом у частині, що стосується приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. як відповідача.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року позовну заяву

ОСОБА_3 до ПАТ "МТБ Банк", треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання зобов'язань припиненими, повернуто ОСОБА_3.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовна заява ОСОБА_3 подана до суду з порушенням визначених процесуальним законом строків. Крім того, ОСОБА_3 жодного разу не скористалася своїм правом брати участь у судових засіданнях, не виконала процесуальні дії у встановлені судом строки. Разом з тим, частиною третьою

статті 194 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог ЦПК України, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 22 червня 2020 року залишено без змін.

Апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року, закрито.

Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року скасовано та справу в частині повернення позову ОСОБА_3 до ПАТ "МТБ Банк", треті особи:

ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання зобов'язань припиненими направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позову банку, а також зазначив, що на час укладення договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про відчуження спірного нерухомого майна, останній не мав права розпоряджатися цим майном, оскільки не був його законним власником.

Доводи заявника про те, що станом на час пред'явлення позову, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за позивачем, спростовується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої саме за ОСОБА_2 22 грудня 2017 року зареєстровано право власності на спірні об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до поданої ОСОБА_3 заяви вона не зверталася до суду

з апеляційною скаргою на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року та не уповноважувала інших осіб на вчинення таких дій, тому апеляційне провадження в цій частині закрито.

Суд першої інстанції не вирішував питання про прийняття до провадження зустрічного позову ОСОБА_3 та не встановлював наявності підстав для відкриття провадження. Повернувши зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 додатковим рішенням, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для обов'язкового скасування судового рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу оскарження судових рішень заявник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

Вказував, що апеляційний суд не врахував правову позицію, викладену

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), у постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), а також постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 365/114/18 (провадження № 61-20430св19), від 07 жовтня 2020 року у справі № 390/1917/18 (провадження № 61-17867св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 227/4821/18 (провадження № 61-19210св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 272/442/18 (провадження № 61-2826св19), від 10 вересня 2020 року у справі № 904/3345/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 502/1614/17 (провадження № 61-9142св19), від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18 (провадження № 61-19170св19), від 30 червня 2020 року у справі № 904/2636/19, від 27 травня 2020 року у справі № 905/294/17, від 27 січня 2020 року у справі № 12/204/09, від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15 (провадження № 61-1175св18), від 27 травня 2020 року у справі № 905/2947/17, від 19 лютого 2020 року у справі 755/13415/17 (провадження № 61-9478св19), від 20 травня 2020 року у справі № 911/1902/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки на час вчинення оспорюваних у цій справі правочинів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про права інших осіб на це майно, тому він не може бути позбавлений права власності на зазначене майно. Суди не встановили вини ОСОБА_2 у вчиненні спірних договорів. Разом з тим, у судах слухаються й інші справи, в яких ОСОБА_2 намагається відновити своє порушене право внаслідок неправомірних дій банку та інших осіб.

Станом на день подання позову право власності на будинок та дві земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, зареєстровано за позивачем, отже визнання спірних договорів недійсними є неможливим. ЦК України визначає презумпцію правомірності набуття права власності, тому

ОСОБА_2 не можна позбавити такого права, оскільки він є добросовісним набувачем.

Банк зловживає своїми правами та намагається позбавити ОСОБА_2 права власності на майно, яке він набув у законний спосіб. При цьому в суді слухається інша справа № 199/7647/19 за позовом ОСОБА_2 до

ПАТ "МТБ Банк", державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради

Ковальова С. В., треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О. С., Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконною реєстрації права власності та стягнення грошових коштів. У вказаній справі ( № 199/7647/19) ОСОБА_2 намагається скасувати державну реєстрацію права власності банку на спірне майно, яку він оформив незаконно, проте у цій справі суди безпідставно встановили відсутність такої реєстрації, хоча протилежне підтверджено матеріалами справи.

Внаслідок укладення спірних правочинів права банку не були порушені,

а поданий у цій справі позов є зловживанням правами зі сторони ПАТ "МТБ Банк".

Також суд першої інстанції не відклав розгляд справи на підставі заяви ОСОБА_2 з мотивів запобігання поширенню коронавірусу. ОСОБА_2 не повідомлено належним чином про розгляд справи 22 червня 2020 року.

ПАТ "МТБ Банк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Вказувало, що договори відчуження спірного майна є нікчемними. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про правомірність договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених між ним та ОСОБА_1, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 10 січня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого було ПАТ "Марфін Банк", а на даний час -

ПАТ "МТБ Банк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 389 278 дол. США на придбання нерухомості, сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,35 % річних за фактичний період користування кредитними коштами на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном погашення до 09 січня 2018 року.

ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_3 29 липня 2009 року уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору.

У рахунок належного виконання боржником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 10 січня 2008 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки.

Також з метою забезпечення виконання кредитного договору, між банком та ОСОБА_3 10 січня 2008 року укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Каліновичем С. П. та зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за № 128, предметом якого є житловий будинок та земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), розташовані на АДРЕСА_1.

У зв'язку з посвідченням іпотечного договору 10 січня 2008 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу

Каліновичем С. П. накладено заборону на відчуження зазначених

в іпотечному договорі об'єктів нерухомого майна та внесено відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Згідно з пунктом 24 договору іпотеки від 10 січня 2008 року іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань перед іпотекодержателем за кредитним договором, у випадку невиконання (часткового невиконання) іпотекодавцем своїх зобов'язань за вказаним договором та в інших випадках, передбачених договором іпотеки.

Пунктами 25,25.1 договору іпотеки від 10 січня 2008 року передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється шляхом позасудового врегулювання або в примусовому порядку. Іпотекодержатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

29 липня 2009 року між ОСОБА_3 і ВАТ "Морський транспортний банк" укладено договір № 1 про внесення змін до договору іпотеки

від 10 січня 2008 року за реєстровим № 128, який посвідчений

приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу

Каліновичем С. П. 29 липня 2009 року за реєстровим номером 1131, про що

у Державному реєстрі іпотек зареєстровані відповідні зміни.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2015 року у справі № 2-4707/11, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3,

ОСОБА_4 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором від 10 січня 2008 року в розмірі 3 272 864,87 грн

(том 1 а. с. 33-34).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року у справі № 175/3405/15-ц позов

ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ВАТ "Морський транспортний банк", Акціонерного комерційного товариства "Імексбанк" про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки від 10 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 і ВАТ "Морський транспортний банк". Скасовано заборону на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), розташовану за цією ж адресою (том 1 а. с. 43-46).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 16 лютого 2016 року у справі № 175/3405/15-ц, яка набрала законної

сили, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року скасовано, а ухвалою цього ж суду

від 22 березня 2016 року, яка набрала законної сили, позовну заяву

ОСОБА_4 залишено без розгляду (том 1 а. с. 47-48).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 22 квітня 2016 року у справі № 175/3405/15-ц, яка набрала законної сили, здійснено поворот виконання заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року.

Визнано дійсним договір іпотеки від 10 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 і ВАТ "Морський транспортний банк". Поновлено іпотеку згідно з договором про іпотеку від 10 січня 2008 року. Поновлено заборону на житловий будинок АДРЕСА_1) та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), розташовану за цією ж адресою. Зобов'язано провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іпотеки вказаного нерухомого майна шляхом поновлення запису про іпотеку. Зобов'язано провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію обтяження вказаного нерухомого майна шляхом поновлення запису про іпотеку. Зобов'язано провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію заборони відчуження вказаного нерухомого майна шляхом поновлення запису щодо накладення заборони відчуження за договором іпотеки (том 1 а. с. 50).

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року у справі № 175/4608/15 (за позовом

ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_7, про визнання права власності та визнання договору недійсним) припинено право власності ОСОБА_3, зокрема на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на це нерухоме майно та скасовано арешт й оголошену заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1) (том 1 а. с. 52-55).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 12 лютого 2016 року у справі № 175/4608/15, яка набрала законної сили, заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року скасовано, а ухвалою цього ж суду

від 26 лютого 2016 року, яка набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_5 залишено без розгляду (том 1 а. с. 57-58).

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2016 року у справі № 183/545/16 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_9 про стягнення боргу, заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт та заборону відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1) (том 1 а. с. 60-61).

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 жовтня 2016 року у справі № 183/545/16, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_8 заборгованість за договором позики від 16 липня 2015 року у розмірі 2 700 000 грн (том 1 а. с. 62-63).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 лютого 2016 року у справі № 199/1254/16-ц, яка набрала законної сили, (за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ПАТ "Марфін Банк", про визнання права власності) заборонено відчуження житлового будинку

АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельної ділянки площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташованих за цією ж адресою (том 1 а. с. 68-69).

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

міста Дніпропетровська від 04 серпня 2016 року у справі № 199/1254/16-ц, яке набрало законної сили, скасовано державну реєстрацію ОСОБА_5 на житловий будинок

АДРЕСА_1) та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1) та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою (том 1 а. с. 65-67).

01 липня 2016 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_10 укладено договори купівлі-продажу, предметами яких є житловий будинок

АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельна ділянка площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою.

08 липня 2016 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 уклали договори

купівлі-продажу, предметами яких є житловий будинок АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельна ділянка площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою.

08 липня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_11 передав в іпотеку ОСОБА_1 житловий будинок

АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), що розташовані за цією ж адресою. На підставі іпотечного договору зареєстровано державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також проведено державну реєстрацію про заборону на вказане нерухоме майно.

Додатковим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2016 року у справі № 175/540/16 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Раффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_12, Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровської

області про звільнення майна з-під арешту) скасовано арешт на

житловий будинок

АДРЕСА_1), земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) і земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), що розташовані за цією ж адресою, накладені на підставі ухвал Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 березня 2016 року, від 09 березня 2016 року, ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року та постанови Амур-Нижньодніпровського міського управління юстиції від 09 лютого 2016 року.

Згідно з довідкою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2016 року заочним рішенням від 29 лютого 2016 року у справі № 175/540/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Раффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_12, Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровської області про звільнення майна з-під арешту задоволено. Після винесення заочного рішення будь-яких інших процесуальних документів у справі не приймалося, що підтверджується їх відсутністю в Єдиному державному реєстрі судових рішень (том 1 а. с. 76).

Постановою прокуратури Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року ТОВ "Хімпроменерго" та ПАТ "Марфін Банк" визнано потерпілими

у кримінальному провадженні № 42016040000000735, яке розпочато

25 серпня 2016 року за ознаками кримінального провадження передбаченого частиною 1 статті 365-2 Кримінального кодексу України (том 1 а. с. 79-80). У постанові зазначено, що під час досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню встановлено, що приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловська Г. О., зловживаючи службовим становищем, діючи в особистих інтересах, використовуючи підроблене рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2016 року у справі № 175/540/16, зареєструвала право власності за ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_1) (том 1 а. с. 79-80).

Оскільки предмет договору іпотеки від 10 січня 2008 року був неодноразово відчужений без згоди іпотекодавця, то ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С., приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царєйкіна М.

М., ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_11 та ОСОБА_5, третя особа - ПАТ "Марфін Банк", про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди (справа № 199/6127/16-ц).

Рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 199/6127/16-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2016 року житлового будинку АДРЕСА_1), який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2016 року земельної ділянки площею 0,1 на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_10.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 01 липня 2016 року земельної ділянки площею 0,1563 га на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_10.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 липня 2016 року житлового будинку

АДРЕСА_1), укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 липня 2016 року земельної ділянки площею 0,1 на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08 липня 2016 року, земельної ділянки площею 0,1563 га на

АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Скасовано державну реєстрацію права власності вищевказаних осіб на зазначене вище майно.

Визнано недійсним іпотечний договір від 08 липня 2016 року житлового будинку, земельних ділянок площею 0,1563 га та 0,1 га на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_1.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - іпотеки

та скасовано державну реєстрацію обтяження - заборону на нерухоме майно, яке було предметом договору іпотеки від 08 липня 2016 року.

Рішенням Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 199/6127/16-ц встановлено незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірне у цій справі майно.

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 01 грудня 2017 року у справі № 202/7662/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_13, ОСОБА_1 до ОСОБА_11,

ОСОБА_14, ОСОБА_11 про скасування та вилучення обтяжень, заборон та арештів задоволено.

Скасовано та вилучено записи про іпотеку № 15390361, № ~organization0~

від 14 липня 2016 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстровим № 1542.

Скасовано та вилучено записи про іпотеку № 15308387, № 15310046, № 15310457, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. 08 липня 2016 року за реєстровим №
1489.

Скасовано та вилучено арешти № 16506538, № 16506267, № 16506876, № 16507490, № 16508231 на нерухоме майно від 21 вересня 2016 року

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладених

на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду

міста Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року.

Скасовано та вилучено заборони № 15390817, № 15390184 на нерухоме майно від 14 липня 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладених на підставі договору іпотеки від 14 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.

В. за реєстровим № 1542.

Скасовано та вилучено арешти № 16741157, № 16741442 на нерухоме майно від 05 жовтня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, накладених на підставі ухвали Жовтневого районного суду

міста Дніпропетровська від 16 вересня 2016 року.

Скасовано та вилучено заборони № 15307966, № 15309351, № 15310273 на нерухоме майно від 08 липня 2016 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладених на підставі договору іпотеки від 08 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В. за реєстровим № 1489.

Зобов'язано державних реєстраторів та органи нотаріату, які здійснюють функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, скасувати та вилучити з Державного реєстру прав обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна усі заборони, обтяження, арешти стосовно домоволодіння АДРЕСА_1), земельної ділянки площею 0,1 га за вказаною адресою (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), земельної ділянки площею 0,1563 га за цією ж адресою (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), домоволодіння та земельної ділянки площею 0,0371 га (кадастровий номер 1210100000:01:397:0003), на АДРЕСА_2.

Суди встановили, що за договором купівлі-продажу домоволодіння, який

22 грудня 2017 року посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С. за реєстровим номером 1483, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 домоволодіння

АДРЕСА_1, яке розташоване на приватизованих земельних ділянках площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та площею

0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), які відчужуються одночасно з цим домоволодінням, але окремими договорами.

Відповідно до заяви ОСОБА_1, яка була подана останнім нотаріусу при укладенні зазначеного вище договору 22 грудня 2017 року, домоволодіння

АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 грудня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С. за реєстровим номером 1485,

ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), що розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В указаному договорі зазначено, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі іпотечного договору, посвідченого 08 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.

В. за реєстровим номером 1489 та зареєстрованого за власником 12 вересня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., номер запису про право власності 16462187, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 836279312101 (розділ І договору).

Відповідно до заяви ОСОБА_1, яка була подана останнім нотаріусу при укладенні зазначеного вище договору від 22 грудня 2017 року, земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), яка розташована на АДРЕСА_1 та яка відчужується, є його особистою приватною власністю.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 22 грудня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвою О. С. за реєстровим номером 1487, ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), що розташована на АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

В указаному договорі зазначено, що відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі іпотечного договору, посвідченого 08 липня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.

В. за реєстровим номером 1489 та зареєстрованого за власником 12 вересня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., номер запису про право власності 16462515, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 959075912101 (розділ І договору).

Відповідно до заяви ОСОБА_1, яка була подана останнім нотаріусу при укладенні зазначеного вище договору 22 грудня 2017 року, земельна ділянка площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), яка розташована на АДРЕСА_1 та яка відчужується, є його особистою приватною власністю.

Суди також встановили, що на час укладення спірних договорів

купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 не був законним власником вказаного у цих правочинах майна.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 березня 2019 року ПАТ "МТБ Банк" зареєструвало своє право власності на домоволодіння на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), які розташовані на АДРЕСА_1.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині 2 статті 389 ЦПК України.

Так, частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статтею 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ "МТБ Банк" та скасовуючи державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок та дві земельні ділянки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовим рішенням у справі № 199/6127/16-ц (за позовом ОСОБА_3 до нотаріусів та фізичних осіб, третя особа - вищевказаний банк, про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договорів іпотеки недійсними, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та стягнення моральної шкоди) встановлено незаконність передачі ОСОБА_1 у власність спірного майна, тому він не мав права розпоряджатися цим майном, отже оспорювані договори є нікчемними, тобто недійсними в силу закону. Спірними правочинами порушуються права позивача як іпотекодержателя за договором іпотеки від 10 січня 2008 року, тому суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - домоволодіння АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки, розташовані за вказаною адресою.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Одним із таких способів може бути, зокрема визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 ЦК України).

Згідно з частинами 1 -3 , 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частинами 1 -3 , 5 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У частинах 1 та 3 статті 215 ЦК України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинах 1 та 3 статті 215 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями частини 2 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено правовий висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України) спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова Верховного Суду від 25 травня 2020 року у справі № 645/5540/16-ц (провадження № 61-33486св18)).

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "МТБ Банк" вказувало, що внаслідок реєстрації 26 грудня 2017 року за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на домоволодіння та земельні ділянки площею 0,1 га та 0,1563 га, які розташовані на АДРЕСА_1, порушено права та інтереси позивача як кредитора та іпотекодержателя. Банк зазначав, що спірні договори купівлі-продажу також порушують законні права на захист його майнових прав як кредитора та іпотекодержателя.

При цьому ПАТ "МТБ Банк" просило визнати недійсними договори купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року, предметами яких було домоволодіння АДРЕСА_1, а також земельні ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою, і скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на це нерухоме майно.

Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19-ц (провадження № 61-12287св20) зазначив, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тлумачення наведеної норми права у редакції, чинній з 16 січня 2020 року, свідчить, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права не передбачено.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зазначає, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Суди встановили, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором від 10 січня 2008 року, остання передала в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), які розташовані на АДРЕСА_1, про що було укладено договір іпотеки від 10 січня 2008 року.

Нотаріусом накладено заборону на відчуження вказаного нерухомого майна, а обтяження щодо цього майна було зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 10 січня 2008 року.

Проте, предмет договору іпотеки від 10 січня 2008 року був неодноразово відчужений без згоди іпотекодавця.

За договорами купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 домоволодіння та дві земельні ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), які розташовані на АДРЕСА_1.

Разом з тим, заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04 серпня 2016 року, яке набрало законної сили, у справі № 199/1254/16-ц визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1) та земельні ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані за цією ж адресою.

Крім того, рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 травня 2017 року у справі № 199/6127/16-ц, яке набрало законної сили, визнано недійсним іпотечний договір від 08 липня 2016 року, предметом якого є житловий будинок та дві земельні ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані на АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_1.

Під час розгляду справи № 199/6127/16-ц судом встановлено, що домоволодіння та земельні ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087) та 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), розташовані на АДРЕСА_1, вибули з володіння ОСОБА_3 поза її волею, тому правочини, що були укладені ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_1, підлягають визнанню недійсними.

Суди також встановили, що на час укладення спірних договорів купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 не був законним власником вказаного у цих правочинах майна.

Позивач обґрунтовував позов, зокрема тим, що його конкретний майновий інтерес в оспорюваних договорах полягає в тому, що він як іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором, а зазначені правочини перешкоджають у реалізації такого права.

Крім того, позивач зазначав, що право власності на спірне нерухоме майно ним набуто правомірно та на законних підставах, однак це право оскаржується ОСОБА_2, чим порушуються права банку.

Закон не обмежує коло осіб, які мають право вимагати визнання недійсним оспорюваного правочину, лише сторонами правочину. Ними можуть бути будь-які заінтересовані особи, права або охоронювані інтереси яких порушені таким правочином. За визнанням недійсним правочинів до суду звертаються не тільки сторони, а й інші особи, на стані яких негативно відбивається цей правочин, або які з інших причин зацікавлені в його недійсності.

Позов особи, яка не була учасником правочину, про визнання недійсним оспорюваного правочину може бути задоволений лише в тому разі, якщо таким правочином порушено право цієї особи - не учасника правочину, і воно може бути відновлене шляхом повернення сторін цього правочину до первісного стану.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 716/1471/18 (провадження № 61-16011св19).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 березня 2019 року ПАТ "МТБ Банк" зареєструвало своє право власності на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), які розташовані на АДРЕСА_1. В цих реєстрах зазначено підстави виникнення права власності банку на зазначене майно, а саме: кредитний договір від 10 січня 2008 року, договір іпотеки від 10 січня 2008 року та договір про внесення змін від 29 липня 2009 року до договору іпотеки (т. 1 а. с. 100-103).

ПАТ "МТБ Банк" звернувся до суду з цим позовом 31 січня 2020 року.

Таким чином, на час звернення до суду з позовом та розгляду цієї справи право власності на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0087), які розташовані на АДРЕСА_1, зареєстровані за ПАТ "МТБ Банк", а останнім не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав внаслідок попередньої реєстрації цього майна за ОСОБА_2 на підставі правочинів, стороною яких банк не був.

Отже, у ПАТ "МТБ Банк" відсутнє право звертатися із заявленими у цій справі вимогами, оскільки оспорювати правочин може також заінтересована особа, яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та (або) не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння, проте інтерес такої особи полягає у тому, щоб предмет договору перебував у власності конкретної особи.

При цьому ПАТ "МТБ Банк" як власник спірного нерухомого майна вимоги до ОСОБА_2 про витребування цього майна на підставі статей 387, 388 ЦК України не пред'являв.

Разом з тим, відповідно до частин першої та другої

статті 23 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Вказане свідчить, що набуття у власність ОСОБА_2 домоволодіння

та земельної ділянки площею 0,1 га, які розташовані на АДРЕСА_1, на підставі оскаржуваних договорів купівлі-продажу не порушує права ПАТ "МТБ Банк" як іпотекодержателя, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, тому кредитор, за наявності правових підстав, не позбавлений можливості звернутися з позовом про задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 750/4078/17 (провадження № 61-4782св19).

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою ту обставину, що земельна ділянка площею 0,1563 га (кадастровий номер 1210100000:01:514:0088), яка розташована на АДРЕСА_1 та є предметом договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року, не була предметом договору іпотеки, укладеного 10 січня 2008 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_3.

У матеріалах справи відсутні докази про наявність у банку будь-яких прав щодо земельної ділянки площею 0,1563 га (кадастровий номер undefined), тому внаслідок вчинення правочину щодо цієї земельної ділянки права позивача не порушено.

В апеляційні скарзі ОСОБА_2 зазначив, що обраний ПАТ "МТБ Банк" спосіб захисту порушеного права є неефективним.

Також ОСОБА_2 вказував, що він звернувся до суду з іншим позовом до ПАТ "МТБ Банк", державного реєстратора Комунального підприємства "Центр реєстрації та надання послуг" Нивотрудівської сільської ради

Ковальова С. В., треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєва О. С., Департамент адміністративних та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконною реєстрацію права власності та стягнення грошових коштів (справа № 199/7647/19).

Підставою для звернення до суду з вищевказаним позовом у справі № 199/7647/19 була незгода ОСОБА_2 з реєстрацією 26 березня 2019 року, номери запису про право власності: 30878700,30879740, за ПАТ "МТБ Банк" права власності на домоволодіння та земельну ділянку площею 0,1 га (кадастровий номер undefined), які розташовані на АДРЕСА_1.

Відповідно до статей 2, 3, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів

у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Суд загальної юрисдикції вносить до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр) всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з Реєстром зазначена справа № 199/7647/19 перебуває на розгляді та спір по суті заявлених вимог не вирішено.

Апеляційний суд під час перегляду рішення суду першої інстанції

в межах доводів і вимог апеляційної скарги на вказане уваги не звернув, не сприяв вирішенню справи відповідно до встановлених обставин та норм права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Таким чином, позов у цій справі не доведений, а право позивача на скасування державної реєстрації права власності, яке вже поновлено, за захистом якого він звернувся до суду з цим позовом, не є порушеним.

Пред'явлені ПАТ "МТБ Банк" позовні вимоги до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої О. С. не підлягають задоволенню, оскільки приватний нотаріус не є належним відповідачем у справі, предметом спору в якій є визнання недійсними правочинів та скасування державної реєстрації права власності. Сторонами такого спору є учасники оспорюваних правочинів.

Суди першої та апеляційної інстанцій, установивши дійсні обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку, що права позивача порушуються та підлягають поновленню шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: домоволодіння АДРЕСА_1, а також дві земельні ділянки площею 0,1 га та 0,1563 га, які розташовані за цією ж адресою.

Отже, фактичні обставини у справі встановлено, проте суди неправильно застосували норми права, що є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в силу вимог вищевказаних норм права.

Доводи касаційної скарги, в якій ПАТ "МТБ Банк" посилався на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та суперечність рішення судів практиці Верховного Суду з цього предмета спору, підтвердилися.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ПАТ "МТБ Банк" у задоволенні позовних вимог.

Додаткове рішення суду, ухвалене у порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього.

У разі скасування заочного рішення суду першої інстанції ухвалене додаткове рішення цього ж суду втрачає силу.

Оскільки заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року підлягає скасуванню, тому додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 липня 2020 року втрачає силу, у зв'язку з чим це додаткове рішення також підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов'язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив 9 459 грн, за подання касаційної скарги - 12 612 грн, тому з ПАТ "МТБ Банк" на його користь підлягає стягненню 22 071 грн у рахунок сплати судового зборуза подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2020 року, додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 24 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Шуваєвої Олени Станіславівни, третя особа - ОСОБА_3, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування державної реєстрації прав відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 22 071 (двадцять дві тисячі сімдесят одну) гривню.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук