Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.03.2019 року у справі №487/194/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 487/194/17-ц

провадження № 61-31397св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В .І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,

представники відповідача: Варфоломєєва Лариса Володимирівна , Крот Олексій Вікторович , Понамарьова Олена Григорівна , Лисиця Юлія Валеріївна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 06 січня 2013 року по 23 грудня 2016 року працювала головним лікарем медичного центру Миколаївської філії

ДП «Адміністрація морських портів України».

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2016 року її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172-7 КУпАП, у зв`язку із прийняттям рішення щодо призначення виконуючим обов`язків головного лікаря на час її відпустки зятя ОСОБА_7 , в умовах реального конфлікту та застосовано адміністративне стягнення без застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Наказом відповідача від 23 грудня 2016 року № 1058 її звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України та пункту 6 частини першої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» у зв`язку із набранням законної сили указаної постанови суду та на виконання вимог частини четвертої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Вважала указаний наказ незаконним, оскільки його винесено з порушенням вимог трудового законодавства та Закону України «Про запобігання корупції». Також, вважала, що до неї застосовано два стягнення за одне і теж саме порушення. Всупереч вимог статей 27-29 Закону України «Про запобігання корупції» ні їй, ні ОСОБА_7 не було запропоновано переведення на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування, хоча у відповідності до штатного розпису медичного центру такі посади були. Крім того, вважала, що на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» у разі неможливості такого переведення, звільняється особа, яка перебуває у підпорядкуванні. Також, у порушення частини третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» не було проведено жодного розслідування, відносно неї, як особи, яка вчинила корупційне правопорушення.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді головного лікаря медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів України» та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2017 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Миколаївській філії ДП «Адміністрація морських портів України» на посаді головного лікаря медичного центру Миколаївської філії ДП «Адміністрація морських портів» з 23 грудня 2016 року.

Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 82 289,92 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що позивача звільнено з роботи з порушенням норм трудового законодавства, правовими наслідками чого є поновлення позивача на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Адміністрація морських портів України» задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд, виходив з того, що при звільненні позивача відповідач дотримався усіх умов трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2019 року вказану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваний наказ про її звільнення винесено з порушенням вимог трудового законодавства та Закону України «Про запобігання корупції». До неї застосовано два стягнення за одне і теж саме порушення. Всупереч вимог статей 27-29 Закону України «Про запобігання корупції» ні їй, ні ОСОБА_7 не було запропоновано переведення на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування, хоча у відповідності до штатного розпису медичного центру такі посади були. Крім того, на підставі частини другої статті 27 Закону України «Про запобігання корупції» у разі неможливості такого переведення, звільняється особа, яка перебуває у підпорядкуванні. Також, у порушення частини третьої статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» не було проведено жодного розслідування, відносно неї, як особи, яка вчинила корупційне правопорушення. Таким чином, вважала, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом та помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ДП «Адміністрація морських портів» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що судове рішення є законним і обґрунтованим.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що з 2013 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Миколаївською філією ДП «Адміністрація морських портів України».

Наказом начальника адміністрації Миколаївського морського порту від 16 серпня 2013 року № 67/о ОСОБА_1 було переведено на посаду головного лікаря медичного центру.

27 вересня 2016 року щодо ОСОБА_1 працівниками поліції було складено протокол про притягнення до адміністративної відповідальності, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного лікаря медичного центру

МФ ДП «Адміністрація морських портів України», маючи у підпорядкуванні свого зятя ОСОБА_7 ., який займав посаду завідуючого поліклінічного відділення медичного центру, 09 червня 2015 року на період своєї відпустки з 22 червня

2015 року по 24 липня 2015 року, подала рапорт на ім`я виконуючого обов`язки

МФ ДП «Адміністрація морських портів» про надання дозволу на переведення ОСОБА_7 на посаду головного лікаря медичного центру.

Наказом виконуючого обов`язки МФ ДП «Адміністрація морських портів» ОСОБА_7 було призначено на посаду головного лікаря медичного центру, де він отримав доплату в розмірі 3 260,70 грн. такі дії позивача працівниками поліції були кваліфіковані за частиною другою статті 172-7 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 05 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винною в скоєнні даного адміністративного проступку та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Наказом тимчасово виконуючого начальника адміністрації Козонак В. М. адміністрації Миколаївського морського порту від 23 грудня 2016 року № 1058 ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря медичного центру на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України та пункту 6 статті 29 Закону України «Про запобігання корупції».

Також, встановлено, що службове розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення позивачем не проводилось.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних порушень визначається Законом України «Про запобігання корупції».

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов`язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом; 1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; 2) застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; 3) обмеження доступу особи до певної інформації; 4) перегляду обсягу службових повноважень особи; 5) переведення особи на іншу посаду; 6) звільнення особи.

Частиною другою статті 34 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади в зв`язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, у тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконання вимог цього Закону в іншій спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішення керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 65 Закону України «Про запобігання корупції».

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Так, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що відповідач при прийнятті рішення про звільнення позивача не з`ясував чи носив постійний характер реальний конфлікт інтересів, який виник у позивача під час звернення з рапортом про призначення ОСОБА_7 на посаду виконуючого обов`язки головного лікаря медичного центру, а також не застосував та не намагався застосувати інших способів вирішення конфлікту, передбачених частиною першою статті 29 Закону України «Про запобігання корупції», крім звільнення, яке є крайньою мірою у врегулюванні конфлікту інтересів, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем порушено норми трудового законодавства при звільненні позивача, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 413, 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 12 вересня 2017 рокускасувати, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 травня

2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. П. Курило