Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №333/2961/17

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа №333/2961/17

провадження №61-42444св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого залучена ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комунарського районного суду

м. Запоріжжя від 15 вересня 2017 року у складі судді Наумової І. Й., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року у складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 ,

правонаступник позивача - ОСОБА_2 ,

представник - ОСОБА_7 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представники відповідача: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просив розірвати нотаріально посвідчений договір довічного утримання, укладений 22 березня 2016 року між ним та ОСОБА_3 , у зв`язку з неналежним виконання набувачем своїх обов`язків, повернути квартиру у власність позивача та визнати за ним право власності на спірну квартиру.

2. Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . За умовами нотаріально посвідченого договору довічного утримання

від 22 березня 2016 року, укладеного між ним та ОСОБА_3 , позивач передав у власність відповідачу належну йому квартиру, а відповідач зобов`язалася надавати йому довічно матеріальне забезпечення, а також усі види догляду (опікування).

3. Після укладання наведеного договору відповідач деякий час іноді прибирала у нього в квартирі, готувала їжу, але це не мало систематичний характер.

4. У подальшому, ОСОБА_3 самоусунулася від виконання зобов`язань за договором довічного утримання. Позивач за власні кошти купував медикаменти, продукти харчування та інше.

5. Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

6. Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 15 вересня 2017 року позов задоволено.

7. Розірвано нотаріально посвідчений договір довічного утримання, укладений 22 березня 2016 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , проведену на ім`я ОСОБА_3 , згідно до договору довічного утримання від 22 березня 2016 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

8. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконувала умови договору довічного утримання від 22 березня 2016 року, укладеного між сторонами, що є, передбаченою статтею 755 ЦК України, підставою для розірвання договору довічного утримання. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане відповідно до частини першої статті 756 ЦК України з відповідними наслідками.

9. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 січня

2018 року заяву ОСОБА_3 про скасування заочного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2017 року залишено без задоволення.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

10. У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня

2017 року.

11. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року підготовчі дії до апеляційного дії до апеляційного розгляду даної справи закінчено, справу призначено до розгляду в судове засідання.

12. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року залучено ОСОБА_2 у якості правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13. Постановою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

14. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 15 вересня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , правонаступником якого залучена ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання задоволено.

15. Розірвано нотаріально посвідчений договір довічного утримання, укладений 22 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 , проведену на ім`я ОСОБА_3 , згідно до договору довічного утримання від 22 березня 2016 року. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд розглянув справу без належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, яке проводилось 15 вересня 2017 року, що в силу пункту 3 частини третьої статі 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі.

17. Апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором довічного утримання, що є підставою для розірвання договору довічного утримання. Зазначив, що відповідач не надала жодних доказів на підтвердження організації закупівлі продуктів харчування, приготуванні їжі, здійсненні догляду та необхідної допомоги у прибиранні квартири, відвідуванні ОСОБА_1 , а також у наданні побутових послуг, а саме: пранні білизни, забезпеченні необхідним медичним обслуговуванням та ліками; забезпеченні одягом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені процесуальні норми при прийнятті позовної заяви та відкритті провадження. Вказує на порушення місцевим судом її права бути заслуханою, оскільки вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Розгляд справи відбувся за її відсутності.

20. Касаційна скарга також містить посилання на порушення апеляційним судом принципу змагальності, яка полягає в тому, що апеляційний суд не перевірив її доводів щодо виконання нею умов оспореного договору довічного утримання, не допитав свідків з боку відповідача, про допит яких остання заявляла в апеляційній скарзі.

Доводи інших учасників справи

21. Інші учасники справи не скористалися правом подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. 22 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання. Предметом договору є належна ОСОБА_1 на праві приватної власності квартира

АДРЕСА_1 .

23. За умовами наведеного договору відчужувач передає у власність набувачу вказану квартиру.

24. У пунктах 11, 12 договору довічного утримання сторони погодили, що до обов`язків набувача з надання відчужувачу довічного утримання та догляду належить: довічно повністю утримувати ОСОБА_1 , забезпечуючи закупівлею продуктів харчування, приготуванням їжі, здійснення догляду та необхідної допомоги, а саме: прибиранням зазначеної квартири, прання спідньої на постільної білизни, забезпеченням необхідним медичним обслуговуванням та ліками; забезпечення одягом.

25. Договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду: на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання Набувачем своїх обов`язків, незалежно від їх вини (пункт 24 оспореного договору).

26. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить

ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання 22 березня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

27. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

30. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

31. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

32. У справі, яка переглядається, предметом позову є розірвання нотаріально посвідченого договору довічного утримання та застосування правових наслідків такого розірвання визначених частиною першою статтею 756 ЦК України.

33. Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

34. Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

35. За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

37. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

38. З обставин справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач ОСОБА_1 помер.

39. Згідно заповіту, посвідченого нотаріально 25 травня 2017 року,

ОСОБА_1 розпорядився, що все належне йому майно, де б воно не було та з чого б не складалось, і взагалі, все те, що йому буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, заповів на користь ОСОБА_2

40. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року залучено ОСОБА_2 , у якості правонаступника ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

41. Апеляційний суд вважав доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором довічного утримання, що, зокрема, підтверджено показаннями свідків з боку позивача -

ОСОБА_6 та ОСОБА_11

42. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

43. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

44. Частиною п`ятою статті 12 ЦПК України покладає на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

45. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

46. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

47. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків (пункт 3 частини другої статті 76 ЦПК України).

48. У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

49. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

50. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

51. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

52. З обставин справи слідує, що розгляд справи місцевим судом відбувся без участі відповідача, яка не була належним чином повідомлена про та час та місце розгляду справи, апеляційний суд, переглядаючи справу, не вирішив питання щодо допиту свідків зі сторони відповідача, про що остання заявляла в апеляційній скарзі, чим порушено принцип змагальності сторін.

53. Ураховуючи наведене та зважаючи на те, що в силу статі 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а положеннями частини першої статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті, справа підлягає розгляду по суті.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

54. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

55. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

56. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

2. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя

від 15 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська