Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2018 року у справі №761/43036/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 761/43036/17

провадження № 61-45167 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-77»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

27 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ «Магістраль-77», у якому з урахуванням уточнених позовних вимог від 18 грудня 2017 року просила:

- стягнути з ТОВ «Магістраль-77» на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 15 265 грн;

- стягнути з ТОВ «Магістраль-77» на її користь відшкодування моральної шкоди в сумі 15 265 грн;

- стягнути з ТОВ «Магістраль-77» на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку;

- зобов`язати ТОВ «Магістраль-77» видати наказ про її звільнення відповідно до поданої заяви та зробити відповідний запис у трудову книжку про звільнення;

- зобов`язати ТОВ «Магістраль-77» скасувати наказ від 10 листопада 2017 року № 10/11/17 про звільнення у зв`язку з виявленою невідповідністю з 10 листопада 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом від 26 червня 2017 року № 36 позивач з 26 червня 2017 року була прийнята на посаду головного бухгалтера в ТОВ «Магістраль-77».

28 листопада 2017 року позивач дізналася, що наказом від 10 листопада 2017 року № 10/11/17 її було звільнено із займаної посади з 15 листопада 2017 року у зв`язку з виявленою невідповідністю.

Вважає, що вказаний наказ не відповідає вимогам пункту 2 статті 40 КЗпП України, оскільки при прийомі на роботу нею було пред`явлено відповідачу всі відповідні документи про освіту.

За весь період роботи в ТОВ «Магістраль-77» позивач не отримувала заробітну плату, тому, посилаючись на положення статтей 115, 116, 117 КЗпП України, вважає, що з відповідача на її користь підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі в розмірі 14 581 грн, компенсація при звільненні за невикористану відпустку (8 днів) в розмірі 684 грн та компенсація за затримку розрахунку при звільненні у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

У зв`язку з протиправними діями відповідача позивач зазнала ще й значних моральних страждань, оскільки вона тривалий час переживала з приводу свого матеріального існування та втрати нормальних життєвих зв`язків.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року в складі судді Мальцева Д. О. позов ОСОБА_1 до ТОВ «Магістраль-77» про стягнення заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди та скасування наказу задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Магістраль-77» на користь ОСОБА_1 заборгованість із виплати заробітної плати починаючи з червня по листопад 2017 року включно у розмірі 14 581 грн, компенсацію при звільненні за невикористану відпустку 684 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 16 351,56 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн, а всього: 32 616,56 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТОВ «Магістраль-77» скасувати наказ від 10 листопада 2017 року № 10/11/17 про звільнення у зв`язку з виявленою невідповідністю, видати наказ про її звільнення відповідно до поданої заяви та зробити відповідний запис в трудову книжку відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що в день звільнення позивача відповідач не провів з нею розрахунок по заробітній платі за червень - листопад 2017 року в розмірі 14 581 грн, а також не виплатив їй компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 684 грн, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Час затримки розрахунку з 15 листопада 2017 року по 19 квітня 2018 року становить 106 робочих днів, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 16 351,56 грн.

Сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 265 грн є необґрунтовано завищеною та такою, що не відповідає ступеню перенесених страждань позивача, а тому підлягає зменшенню до 1000 грн.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Магістраль-77» задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року в частині стягнення з ТОВ «Магістраль-77» на користь ОСОБА_1 компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; у частині стягнення заробітної плати змінено, а саме зменшено стягнуту судом суму з 14 581 грн до 12 258,54 грн, в решті рішення залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що за період роботи з 26 червня 2017 року по 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 відпрацювала 100 робочих днів. Загальна сума до вирахування всіх податків та зборів складає 15 228 грн, а з вирахуванням ПДФО (18 %) і військового збору (1,5 %) становить 12 258,54 грн, а не 14 581 грн, як було стягнуто судом першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, то судова колегія апеляційного суду вважала позовні вимоги в цій частині такими, що задоволенню не підлягають, оскільки не встановлено вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року дану справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення апеляційного суду як таке, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, що фіскальний чек від 13 листопада 2017 року, наданий відповідачем на підтвердження направлення телеграми позивачу з проханням з`явитися для проведення остаточного розрахунку, не є належним доказом відсутності вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунку.

Стверджує, що апеляційний суд проігнорував надіслані позивачем та отримані відповідачем вимоги про виплату заробітної плати, які свідчать про спроби позивача отримати повний розрахунок по заробітній платі.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування наказу про звільнення та зобов`язання видати інший наказ про звільнення відповідно до поданої позивачем заяви про звільнення, не оскаржене в апеляційному порядку, в касаційному порядку не оскаржується, тому Верховним Судом не переглядається.

У касаційній скарзі відсутні доводи щодо помилковості рішення апеляційного суду в частині зменшення розміру заробітної плати, яка підлягає стягненню, з 14 581 грн до 12 258,54 грн, тому у цій частині рішення апеляційного суду Верховним Судом не переглядається.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 26 червня 2017 року працювала у відповідача на посаді головного бухгалтера ТОВ «Магістраль-77».

Відповідно до наказу від 10 листопада 2017 року № 10/11/17 її було звільнено з 15 листопада 2017 року у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

За період роботи з 26 червня по 15 листопада 2017 року ОСОБА_1 було відпрацьовано 100 робочих днів. Загальна сума заробітної плати до вирахування всіх податків та зборів складає 15 228 грн, а з вирахуванням ПДФО (18 %) і військового збору (1,5 %) - 12 258,54 грн.

Компенсація при звільненні за невикористану відпустку становить 684 грн.

У день звільнення позивача відповідач в порушення статті 116 КЗпП не провів з нею розрахунок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційний суд встановив, що позивач у день звільнення 15 листопада 2017 року не працювала. Відповідач 13 листопада 2017 року надіслав їй телеграму та запропонував з`явитися в офіс для ознайомлення з наказом про звільнення від 10 листопада 2017 року, внесення запису в трудову книжку, отримання розрахунку. Позивач 15 листопада 2017 року не з`явилася, тому відповідач надіслав їй поштою копію наказу від 10 листопада 2017 року № 10/11/17 про звільнення.

У зв`язку з вищенаведеним апеляційний суд дійшов висновку про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу належних їй при звільненні сум та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16 зазначив, що аналіз статтей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 27 січня 2020 року дійшов висновку, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

У касаційній скарзі позивач зазначає, що надсилала на адресу відповідача заяви-претензії, у яких просила провести повний розрахунок з нею шляхом перерахування грошових коштів на її банківський рахунок, на які відповідач не відреагував, вказані заяви були долучені нею до позовної заяви (а. с. 9, 10, 19).

У зв`язку з вищенаведеним висновок апеляційного суду про відсутність вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні є передчасним. Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили наявні у матеріалах справи докази та не встановили обставин щодо звернення позивача з вимогою до відповідача про проведення розрахунку при звільненні. Ці обставини мають значення для встановлення наявності чи відсутності вини власника щодо невиплати належних працівнику сум при звільненні, підстав для стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, встановлення періоду, протягом якого відбулася затримка розрахунку при звільненні позивача.

Суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, направлення справи у цій частині на новий розгляд в апеляційний суд.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 вересня 2018 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-77» про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасувати, направити справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. С. Жданова

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков