Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №272/463/22
Постанова КЦС ВП від 15.03.2023 року у справі №272/463/22

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 272/463/22

провадження № 61-12588св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабик Руслан Романович, на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області, в складі судді Чуб І. А., від 28 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Галацевич О. М., від 22 листопада 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (далі - ТДВ «СК «Кредо») про відшкодування шкоди.

Позов мотивований тим, що 10 січня 2021 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який від отриманих травм помер.

На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільна відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «СК «Кредо».

Позивач є матір`ю ОСОБА_3 та має право на відшкодування моральної шкоди і шкоди у зв`язку з втратою годувальника.

З метою отримання страхових виплат 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яке на час звернення до суду з цим позовом не отримала.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ТДВ «СК «Кредо» 72 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та

188 000 грн - у рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області

від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ «СК «Кредо» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, в сумі 72 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку із смертю ОСОБА_3

ТДВ «СК «Кредо» відповідно до вимог пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язане відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 72 000 грн, оскільки інших осіб, які б мали право на таке відшкодування, не встановлено.

Відмовлячи в задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, суд виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами як потреби у матеріальній допомозі, так і того, що ОСОБА_3 надавав їй таку допомогу, яка була би постійним та основним джерелом для її існування, оскільки:

- ОСОБА_3 , починаючи з І кварталу 2019 року, та до моменту смерті, доходів не отримував;

- з виписок з історії хвороби позивача видно, що остання має хвороби, проте доказів необхідності лікування вказані довідки не містять;

- позивач, якій встановлена ІІ група інвалідності, отримувала пенсію для забезпечення потреб на лікування, проте не надала доказів, які б підтверджували надання загиблим сином їй допомоги;

- сам факт реєстрації ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за однією адресою не свідчить про перебування її на утриманні сина;

- позивач має чоловіка та інших дітей, які можуть надавати їй допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лабиком Р. Р. , залишено без задоволення, рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Разом з цим, розмір пенсії, яку отримує позивач, перевищує розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_3 , який не працював, а інформація про його доходи відсутня.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабик Р. Р., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабик Р. Р., подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду. У лютому 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц,

від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20-ц, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19,

від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19, від 27 січня 2021 року у справі № 539/3150/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того заявник обґрунтовує необхідність відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі

№ 165/325/17 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у такій допомозі.

Вважає, що ОСОБА_1 підтвердила належними та допустимими доказами, що на день смерті сина вона мала право на одержання від нього утримання, оскільки є непрацездатною особою, інших доходів окрім пенсії не мала і не має, хворіє та потребує постійного лікування.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1

10 січня 2021 року близько 17.10 год. в м. Андрушівка Житомирської області, рухаючись на вул. Благовіщенській, поблизу будинку № 31, водій автомобіля ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який знаходився на проїжджій частині, внаслідок чого ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

За фактом ДТП відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060100000012.

Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 20 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винною за частиною другою статті 286 КК України.

Згідно із полісом № 200513226 станом на 10 січня 2021 року в ТДВ «СК «Кредо» було застраховано цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2170, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

04 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 повідомив ТДВ «СК «Кредо» про ДТП та настання підстав для страхового відшкодування. Серед заявлених до відшкодування вимог, містились 72 000 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_1 смертю сина, та 216 000 грн - в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника. Вказана заява не була розглянута по суті відповідачем з посиланням на необхідність подання додаткових документів.

Згідно з відповіддю, наданою ГУ ПФУ в Житомирській області з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) за 2001-2003, 2006, 2009-2011,

2014 роки, ОСОБА_3 у ці періоди перебував у трудових відносинах з різними особами.

Відповідно до довідки ДПС України згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків станом на 17 серпня 2022 року інформація про доходи ОСОБА_3 , отримані від податкових агентів за період з першого кварталу 2019 року по четвертий квартал 2021 року, відсутня.

ОСОБА_1 1953 року народження є особою з інвалідністю 2 групи.

За повідомленням територіального органу Пенсійного фонду України

із 05 травня 2006 року ОСОБА_1 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника як дитина, яку визнано особою з інвалідністю з дитинства, за померлу матір ОСОБА_7 , обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року становив 2 589,68 грн, з 01 липня 2020 року - 2 716,32 грн, з 01 грудня 2020 року - 2 736,84 грн. За призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника за інших годувальників ОСОБА_1 не зверталась.

За результатами обстеження матеріально-побутових умов 25 травня

2022 року, Андрушівська міська ради вирішила надати матеріальну допомогу ОСОБА_1 , як матері загиблого ОСОБА_3 .

Згідно із довідкою Андрушівської міської ради від 26 травня 2022 року

№ 05-20/995 на день смерті ОСОБА_3 , він був зареєстрований, але не проживав на АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи наявні медичні документи, які підтверджують захворювання ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 Глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Наведена норма Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2022 року в справі № 304/936/19).

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

У справі, яка переглядається, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю потерпілого, апеляційний суд виходив з того, що позивач не перебувала на утриманні у сина, який не працював та інформація про доходи якого відсутня, а розмір пенсії ОСОБА_1 , перевищує встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Верховний Суд вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня

2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах

від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц,

від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.

Практика суду касаційної інстанції з цього питання підтверджена у постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року в справі № 279/1688/22.

Апеляційний суд, пославшись на те, що розмір пенсії ОСОБА_1 перевищує прожитковий мінімум для непрацездатних осіб та відсутні докази перебування позивачки на утриманні свого сина, вказаних висновків Верховного Суду не врахував, оцінки доказам ОСОБА_1 , які на її думку підтверджують право на одержання утримання від ОСОБА_3 не надав.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При цьому колегія суддів не знаходить підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2018 року у справі

№ 165/325/17, оскільки вказаною постановою за результатами скасування судових рішень справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

З урахуванням наведених обставин, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні позову є передчасним та недостатньо обґрунтованим, ухвалене апеляційним судом рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В частині вирішення позовних вимог про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди судові рішення не оскаржені та не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лабик Руслан Романович, задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович