Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

справа № 463/360/15

провадження № 61-3071св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., ОлійникА. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року, ухвалене колегією у складі суддів: Цяцяка Р. П., Зверхановської Л. Д., Шеремети Н. О.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (далі - ПАТ «Брокбізнесбанк») та ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою.

Вимоги обґрунтовував тим, що 19 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 20/Ц/08/Ф, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 79 200 доларів США на строк до 18 лютого 2018 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, позивачем та ОСОБА_5 19 лютого 2008 року укладено договір поруки № 20/Ц/08/Ф.

Згідно з пунктом 3.1.3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом або процентів за користування кредитом строком понад 2 місяці. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом у повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Претензійним листом від 13 березня 2012 року № 438, направленим банком позичальнику та поручителю, останні повідомлені про наявність простроченої заборгованості за кредитом та процентами. У вказаному листі зазначено, що наслідком непогашення до 13 квітня 2012 року простроченої заборгованості за кредитом, процентами, пенею та штрафами є дострокове припинення кредитного договору і звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитом за рахунок заставного майна.

До суду банк звернувся 23 травня 2013 року.

Позивач зазначав, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки. Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відтак, порука припинилася через 6 місяців після дня, встановленого кредитором у досудовій вимозі для погашення заборгованості, тобто 13 жовтня 2012 року.

Крім того, зазначав, що внаслідок зміни графіку повернення кредиту збільшилась сума плати за користуванням кредитом, тобто в односторонньому порядку, без згоди поручителя збільшено обсяг його відповідальності, тоді як згідно з пунктом 6.3 договору поруки зміни в договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою.

На підставі викладеного просив визнати припиненою порукуза договором поруки № 20/Ц/08/Ф від 19 лютого 2008 року.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 вересня 2015 року, ухваленим у складі судді Лакомської Ж. І., у задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що банк неодноразово надсилав поручителю претензійні листи, в тому числі й 13 березня 2012 року № 438, проте зобов'язання за договором поруки позивачем виконано не було. Без належного реагування з боку позичальника та поручителя залишився й лист-вимога від 13 березня 2013 року № 21923сл/050.Через чотири місяці після направлення цієї вимоги банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому встановлений статтею 559 ЦК України шестимісячний строк не сплив. Крім того, суд зазначив, що позивачем не надано доказів збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни графіку повернення кредиту.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано такою, що припинилася, поруку, встановлену договором поруки №20/Ц/08/Ф від 19 лютого 2008 року, укладеним між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Стягнено з ПАТ «Брокбізнесбанк» на користь ОСОБА_4 267 грн 96 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що 9 грудня 2008 року між банком та позичальником укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким погоджено новий графік розрахунків платежів за кредитним договором, згідно якого сукупна вартість кредиту становить 141 470,91 доларів США, тобто збільшена на 4 427, 07 доларів США. Вказане збільшення обсягу відповідальності поручителя відбулося без його згоди, з порушенням пунктів 6.3, 6.4 договору поруки, які передбачають, що будь-які зміни у договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою у письмовій формі.

Також апеляційний суд зазначив, що кредитним договором строк виконання основного зобов'язання визначений до 18 лютого 2018 року.

Пунктом 3.1.3 кредитного договору встановлено, що банк у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом понад 2 місяці має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору 13 березня 2012 року банком позичальнику та поручителю надіслані вимоги про дострокове погашення до 13 квітня 2012 року заборгованості у повному обсязі та процентів за користування кредитом. Вимога позичальником та поручителем не виконана.

Пред'явивши вказану вимогу, банк змінив строк виконання основного зобов'язання і зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців, починаючи з 13 квітня 2012 року.

Банк звернувся до суду з позовом до поручителя у травні 2013 року, тобто після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2015 року виправлено описки у рішенні цього суду від 23 листопада 2015 року - замість по батькові позивача «ОСОБА_4» зазначено «ОСОБА_4».

У березні 2016 року ПАТ «Брокбізнесбанк» звернулося з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована безпідставністю висновку апеляційного суду про припинення поруки у зв'язку з непред'явленням банком вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зокрема, 13 березня 2013 року позичальнику та поручителю направлено вимогу № 21923сл/050 про погашення заборгованості, яку вони не виконали. З 31 календарного дня з дня отримання вимоги термін погашення кредиту вважається таким, що настав. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 2 липня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом банку до поручителя про стягнення заборгованості, тому визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк не закінчився.

Посилання апеляційного суду на те, що строк виконання основного зобов'язання змінено вимогою від 13 березня 2012 року, заявник вважає безпідставним, зазначаючи, що ця вимога містить пропозицію погасити прострочену заборгованість за кредитним договором та роз'яснює, які дії можуть бути вжиті банком у разі її невиконання, проте вона не містить вимоги про дострокове повернення кредиту.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2016 року ОСОБА_4 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року без змін, посилаючись на обґрунтованість висновків апеляційного суду про припинення поруки у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а також у зв'язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Судами встановлено, що 19 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 20/Ц/08/Ф, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 79 200 доларів США на строк до 18 лютого 2018 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом. Згідно графіка розрахунку платежів за кредитним договором, який є додатком № 1 до цього договору, сукупна вартість кредиту становить 137 043,84 доларів США.

Згідно пункту 3.1.3 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за кредитним договором у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту або процентів за користування кредитом строком понад 2 місяці. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав, і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 банківських днів, Банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

9 грудня 2008 року між банком та позичальником укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким погоджено новий графік розрахунку платежів за кредитним договором, який є додатком № 2 до договору, згідно якого сукупна вартість кредиту становить 141 470,91 доларів США, тобто збільшена на 4 427, 07 доларів США.

Між банком, ОСОБА_4 (поручителем) та ОСОБА_5 (позичальником) укладено договір поруки № 20/Ц/08/Ф від 19 лютого 2008 року, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань боржником за вказаним кредитним договором у сумі 79 200 доларів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13% річних в доларах США (пункт 1.1 договору). Термін виконання зобов'язання, що випливає з договору - 18 лютого 2018 року (пункт 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині основного боргу та відсотків за користування кредитом.

Згідно з пунктом 5.2 договору поруки порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання терміну виконання зобов'язань поручителем не пред'явить позову до поручителя.

Пункт 6.3 договору поруки встановлює, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Відповідно до пункту 6.4 договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Претензійним листом від 13 березня 2012 року № 438, направленим банком позичальнику та поручителю, останні повідомлені про наявність простроченої заборгованості за кредитом та процентами. У вказаному листі зазначено, що наслідком непогашення до 13 квітня 2012 року простроченої заборгованості за кредитом, процентами, пенею та штрафами є дострокове припинення кредитного договору і звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за кредитом за рахунок заставного майна.

Листом вимогою від 13 березня 2013 року № 21923сл/050 позичальника та поручителя повідомлено про наявність простроченої заборгованості за кредитом і процентами, нарахування пені та запропоновано погасити прострочену заборгованість і пеню протягом тридцяти календарних днів. У листі зазначено, що у випадку невиконання зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості протягом тридцяти календарних днів з моменту одержання вимоги, на тридцять перший календарний день термін повернення кредиту вважатиметься таким, що настав.

Позичальником та поручителем вказані вимоги не виконані. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 2 липня 2013 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Встановивши вказані обставини справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Зокрема, апеляційним судом встановлено, що внаслідок зміни без згоди поручителя графіку платежів за кредитним договором при укладенні додаткового договору № 1 від 9 грудня 2008 року, сукупна вартість кредиту збільшилася на 4 427, 07 доларів США, що свідчить про збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому касаційна скарга банку не містить доводів щодо неправомірності вказаних висновків апеляційного суду.

Касаційний суд вважає необґрунтованими висновки апеляційного суду щодо припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України у зв'язку з непред'явленням кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до поручителя.

Рішення в цій частині апеляційний суд мотивував тим, що претензійний лист від 13 березня 2012 року № 438 містить вимогу про дострокове погашення кредиту та сплату процентів до 13 квітня 2012 року і цим листом банк змінив строк виконання основного зобов'язання, тому зобов'язаний був пред'явити вимогу до поручителя протягом шести місяців з 13 квітня 2012 року, проте звернувся з позовом до поручителя у травні 2013 року.

Проте вказаний висновок апеляційного суду суперечить змісту листа від 13 березня 2012 року № 438, в якому банк вимагав погасити прострочену заборгованість за кредитом та процентами і не вимагав дострокового повернення частини позики, що залишилась.

Строк виконання основного зобов'язання змінено банком листом-вимогою від 13 березня 2013 року № 21923сл/050, тому висновок апеляційного суду про пред'явлення банком вимоги до поручителя після закінчення шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання помилковий.

За таких обставин касаційний суд відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України змінює мотивувальну частину рішення апеляційного суду та виключає з неї посилання на припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України у зв'язку з непред'явленням кредитором протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги до поручителя.

Касаційний суд не вбачає підстав для скасування рішення апеляційного суду з залишенням в силі рішення суду першої інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив законне рішення про припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України у зв'язку зі зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на частину четверту статті 559 ЦК України як правову підставу припинення поруки.

У іншій частині рішення апеляційного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний