Постанова

Іменем України

(додаткова)

16 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 144/750/21

провадження № 61-16302св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду

від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю.

Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження автомобіля марки "Renault Megane", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня

2021 року у складі судді Довгалюк Л. В., з урахуванням ухвали цього суду від 19 травня 2021 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти будь-які дії (щодо реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку тощо), направлені на відчуження автомобіля "Renault Megane", 2013 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1.

Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою районного суду про забезпечення позову, ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду

із апеляційною скаргою.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Теплицького районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року - без змін.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1 5 164,25 грн додатково понесених витрат на правову допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Додаткову постанову постановою Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасовано. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просить вирішити питання щодо відшкодування йому судових витрат, понесених ним

на правову допомогу, надану йому адвокатом у рамках розгляду

касаційної скарги на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання-заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4, в якому він просить

у задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення відмовити.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3.

У частинах 1 , 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених частинах 1 , 3 статті 270 ЦПК України. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Тлумачення статті 270 ЦПК України свідчить про те, що додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині 1 статті 270 ЦПК України підстав.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17, провадження № 61-4050св19. Саме з цих мотивів, з якими колегія суддів погоджується, виходив Верховний Суд у цій справі, приймаючи постанову від 01 грудня 2021 року.

Судом установлено, що предметом касаційного оскарження Верховного Суду за касаційною скаргою ОСОБА_3 була додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, винесена

за результатами розгляду заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив вирішити питання розподілу судових витрат, понесених позивачкою

у зв'язку переглядом в апеляційному порядку процесуальної ухвали суду першої інстанції - ухвали про забезпечення позову.

Отже, судом касаційної інстанції переглядалася процесуальне додаткове судове рішення апеляційного суду, ухвалене у справі не по суті спору.

Згідно з абзацом 2 частини 3 статті 259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Зазначене пов'язано із тим, що після розгляду справи по суті відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягають розподілу всі понесені сторонами судові витрати.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема,

у разі задоволення позову - на відповідача.

Установлено, що рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 28 вересня 2021 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним задоволено. Визнано договір купівлі-продажу автомобіля марки "Renault Megane", 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, укладений 27 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним.

Отже, покладення судових витрат, понесених ОСОБА_3 на правову допомогу, надану йому адвокатом у рамках розгляду касаційної скарги

на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня

2021 року, у силу вимог статті 141 ЦПК України є безпідставним.

З огляду на викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_3, в якій він просить вирішити питання щодо відшкодування йому судових витрат, понесених ним на правову допомогу, надану йому адвокатом у рамках розгляду касаційної скарги на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрати у розмірі 6 100 грн, понесених ним на правову допомогу, надану йому адвокатом у рамках розгляду касаційної скарги на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець