Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.07.2021 року у справі №359/2156/20

Постанова

Іменем України

06 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 359/2156/20

провадження № 61-10838св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у складі судді

Борця Є. О. та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") про відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що у 1968 році, у віці 6 років, йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження в трансформаторному пункті № 1298, що належить відповідачу, внаслідок чого він став непрацездатною особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно.

Рішенням народного суду Залізничного району м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу "Київенерго" було визнано винною у заподіянні ОСОБА_1 шкоди, завданої каліцтвом та ушкодженням його здоров'я. Цим же судовим рішенням за позивачем визнано право на відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності.

У 1988 році ОСОБА_1 здобув вищу освіту та став кваліфікованим спеціалістом у галузі історії та суспільствознавства.

У 2006 році він підвищив свою кваліфікацію до рівня держслужбовця 7 рангу.

Середня заробітна плата штатного працівника за його кваліфікацією становить

33 697,00 грн у місяць.

Наведені обставини свідчать про те, що у період із 01 січня 2018 року по 01 травня 2020 року йому заподіяна шкода, пов'язана з втратою професійної працездатності, у розмірі 943 516,00 грн.

Зазначив, що він був змушений постійно звертатися до відповідача та судових органів різних інстанцій з вимогами про стягнення заподіяної шкоди, яка пов'язана з втратою працездатності. Відповідач умисно ухиляється від виконання свого обов'язку, який покладений на нього судовим рішенням, допускає протиправну бездіяльність, не здійснює перерахунку шкоди, яка підлягає виплаті на його користь, що завдає йому моральних страждань, вимагає вживати додаткових зусиль для організації свого життя. Перебування у постійній стресовій ситуації призводить до негативних наслідків для його здоров'я, тяжких захворювань. У зв'язку з цим йому заподіяно моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на свою користь 943 516,00 грн на відшкодування заподіяної шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, а також 100 000,00 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня

2020 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про стягнення заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності, а також моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на користь ОСОБА_1 заробіток, втрачений внаслідок втрати професійної працездатності, за період часу із 01 січня 2018 року до 01 травня

2020 року у розмірі 648 809,00 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині вимог про стягнення заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності, у більшому розмірі, а також моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивовано тим, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", як правонаступник ПАТ "Київенерго", є відповідальною особою за зобов'язаннями з відшкодування заподіяної ОСОБА_1 шкоди внаслідок втрати ним професійної працездатності, яка підлягає стягненню за період із 01 січня 2018 року до 01 травня 2020 року у загальному розмірі 648 809,00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із недоведеності тієї обставини, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягає в ухиленні від відшкодування заробітку, втраченого внаслідок втрати професійної працездатності, позивачу спричинена також моральна шкода.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" задоволено частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року у частині визначення розміру заробітку, втраченого ОСОБА_1 внаслідок втрати професійної працездатності, у сумі 648 809,00 грн змінено, зменшено суму стягнення до 296 829,00 грн. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області

від 11 грудня 2020 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до

ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" про відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто

з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн. В іншій частині цих позовних вимог відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції в тій частині, що до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" перейшло зобов'язання з відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою позивачем професійної працездатності. Разом з тим, сума заподіяної позивачу шкоди, пов'язаної з 100 % втратою працездатності за період

із 01 січня 2018 року по 01 травня 2020 року, підлягає зменшенню до 296 829,00
грн, оскільки при визначенні розміру відшкодування шкоди, завданої позивачу, необхідно брати до уваги розмір заробітної плати працівників кваліфікації позивача за видом економічної діяльності "Освіта", а не "Державне управління й оборона, обов'язкове соціальне страхування". Крім того, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі", як правонаступник ПАТ "Київенерго", допущена неправомірна бездіяльність у здійсненні перерахунку шкоди, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв'язку з втратою ним професійної працездатності, чим завдано моральна шкода, яка з урахуванням вимог розумності та справедливості підлягає відшкодуванню у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" коштів на відшкодування завданої шкоди у зв'язку з втратою працездатності у розмірі 296 829,00 грн та змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів у розмірі 648 809,35 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову та відшкодування коштів у загальному розмірі 943 516,00 грн, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішенні не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 359/4813/16-ц (провадження № 61-10382св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 359/9022/17 (провадження № 61-48071св18).

У липні 2021 року ОСОБА_1 надіслав до суду пояснення до касаційної скарги.

У липні 2021 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1,у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на те, що наявність у позивача кваліфікації за видом економічної діяльності "Державне управління й оборона, обов'язкове державне страхування" не підтверджені жодними належними документами.

Крім того, безпідставними є посилання позивача на Національний класифікатор професій України ДК 003:2010, Закон України "Про державну службу", Положення про помічника-консультанта народного депутата України, оскільки ці нормативно-правові акти містять лише вимоги для зайняття тієї чи іншої посади і жодним чином не встановлюють кваліфікацію працівника.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Встановлені судами обставини

Рішенням народного суду Залізничного району м. Києва від 23 вересня 1969 року Київську міську електромережу "Київенерго" визнано винною у заподіянні

ОСОБА_1 шкоди у зв'язку з його каліцтвом, за останнім визнано право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою професійної працездатності.

У подальшому ПАТ "Київенерго" реорганізовано шляхом виділення ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до пункту 2.3 статуту ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є правонаступником ПАТ "Київенерго" у частині переданого йому майна, прав та обов'язків згідно з розподільчим балансом, а також у частині прав та обов'язків, визначених частиною 13 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної мережі".

ПАТ "Київенерго" перейменовано в АТ "К. Енерго".

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11 квітня 2014 року № 6 відсоток втрати ОСОБА_1 професійної працездатності становить не менше 100 %.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 від 23 червня 1988 року, ОСОБА_1 рішенням Державної екзаменаційної комісії від 20 червня 1988 року присвоєна кваліфікація історик, викладач історії та суспільствознавства (т. 1, а. с. 9).

Із трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що його 06 червня 2006 року зараховано на посаду помічника-консультанта народного депутата України та присвоєно сьомий ранг державного службовця. 14 грудня 2006 року ОСОБА_1 звільнено з вказаної посади у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України.

Відповідно до листів Головного управління статистки від 09 червня 2020 року № 13.4-06/1504-20 та від 27 квітня 2021 року № 12.4-06/1485-21, середньомісячна заробітна плата штатного працівника за видом економічної діяльності "Освіта" по

м. Києву: за 2018 рік - 9 478,00 грн, за 2019 рік - 11 132,00 грн, за 2020 рік -

12 377,34 грн (т. 1, а. с. 134, т. 2, а. с. 78).

Нормативно-правове обґрунтування

Шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка заподіяла шкоду (частина 1 статті 440 ЦК УРСР).

Відповідно до статті 455 ЦК УРСР в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров'я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров'я (посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Згідно із частинами 2 , 4 статті 462 ЦК УРСР по досягненні потерпілим п'ятнадцяти років (учнями - вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв'язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника в даній місцевості. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану із зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.

Відповідно до частин 1 -3 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності

(з 01 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності

ЦК України, положення
ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірні правовідносини продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому до них підлягають застосуванню положення ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 1199 ЦК України передбачено, що після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

У статті 1 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що кваліфікація - це офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

Згідно з статтею 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями МСЕК.

Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (у тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.

Відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я складається із щомісячних платежів (страхових виплат), що виплачуються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності, та додаткових витрат, що виплачуються протягом строку, на який визначено потребу в них.

Згідно із частинами 1 , 3 -5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 , 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" ухиляється від виконання зобов'язань щодо відшкодовування ОСОБА_1 шкоди, пов'язаної з втратою професійної працездатності, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем зазначеної майнової шкоди.

Апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування шкоди ОСОБА_1 пов'язаної із втратою професійної працездатності, врахував положення частини 3 статті 1199 ЦК України, за змістом якої розмір відшкодування шкоди визначається виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 з посади помічника-консультанта народного депутата України у зв'язку з достроковим припиненням повноважень народного депутата України, не є підставою для відшкодування шкоди пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва виходячи із займаної ним вказаної посади, з огляду на те, що відшкодування такої шкоди обраховується виходячи з розміру заробітної плати працівників відповідної кваліфікації, а не займаної посади чи професії.

У ОСОБА_1 відсутня професійна кваліфікація за напрямком "Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування", а отже, розрахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з 100 % втрати працездатності, виходячи з таких обставин підлягає обрахуванню лише за видом економічної діяльності "Освіта", з огляду на те, що у матеріалах справи є лише копія диплома, яка підтверджує отримання ОСОБА_1 кваліфікації - історик, викладач історії та суспільствознавство.

Верховний Суд погоджується з висновками щодо розміру відшкодування шкоди, оскільки апеляційним судом встановлений розмір заробітної плати працівника відповідної кваліфікації в період, за який позивач просив відшкодувати шкоду, тобто обставини, встановлення яких необхідно для правильного вирішення справи.

У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішенні не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 359/4813/16-ц (провадження № 61-10382св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 359/9022/17 (провадження № 61-48071св18).

Так, у справі 359/4813/16-ц (провадження № 61-10382св18) Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та залишив в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що ПАТ "Київенерго" допустило протиправну бездіяльність, а саме не здійснило перерахунку шкоди, яка підлягає виплаті

ОСОБА_1, отже, наявний причинний зв'язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою ПАТ "Київенерго", тому ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, розмір якої визначено з урахуванням вимог розумності та справедливості. Крім того, зазначено, що відповідач не спростував наявність у позивача професійної кваліфікації, врахованої судами попередніх інстанцій. Неточність розрахунків відшкодування шкоди, пов'язаної з 100 % втратою працездатності, виходячи з розміру винагороди працівника кваліфікації позивача за період із 01 березня 2015 року

по 01 серпня 2016 року, встановленої судами попередніх інстанцій, відповідачем не доведена. Законність вимог позивача на підставі цих розрахунків не спростована відповідачем.

Верховний Суд у справі № 359/9022/17 (провадження № 61-48071св18) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4, розпочавши трудову діяльність відповідно до одержаної кваліфікації, набув право на збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності, внаслідок каліцтва, виходячи із розміру заробітної плати працівників його кваліфікації та середня заробітна плата штатного працівника за кваліфікацією позивача становить 23 814,81 грн, при цьому відповідач не спростував наявність у позивача професійної кваліфікації, врахованої судами попередніх інстанцій.

Разом з тим у справі, що переглядається, позивачем не доведено, що він має кваліфікацію за напрямком "Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування", яка дає право на збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності, внаслідок каліцтва, виходячи із розміру заробітної плати працівників такої кваліфікації, а тому апеляційний суд розраховував розмір заробітної плати позивача за кваліфікацією економічна діяльність "Освіта".

Отже, посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що доводи заявника отримали вичерпну оцінку, а аргументи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій, і у сукупності зводяться до переоцінки доказів.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня

2020 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду

від 09 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик