Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.12.2019 року у справі №461/4211/17

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 461/4211/17

провадження № 61-20414св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, фізична особа-підприємець ОСОБА_5, фізична особа-підприємець ОСОБА_6, фізична особа-підприємець ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог

16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн.

У судовому засіданні 17 травня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в особі представника адвоката Патько Н. Я. подала до суду клопотання про застосування наслідків зловживання процесуальними правами, у якому просила суд визнати зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання до Галицького районного суду м. Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі тієї, що розглядається в межах цієї справи, та до Сихівського районного суду м. Львова двох позовних заяв з тим самим предметом та з тих самих підстав; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у цій справі.

Заяву про застосування наслідків зловживання процесуальними правами мотивовано тим, що подання до суду декількох позовів з аналогічним предметом та з аналогічних підстав здійснено ОСОБА_1 з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 адвокатом Патько Н. Я. про застосування наслідків зловживання процесуальними правами та залишення позову без розгляду задоволено. Визнано зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання до Галицького районного суду м. Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі позовної заяви ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, та до Сихівського районного суду м. Львова двох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності з тим самим предметом та з тих самих підстав. Залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у справі № 461/4211/17 за позовом ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, а саме: знято арешт та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4, а також знято арешт та заборону відчуження земельної ділянки у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер 4623683300:01:001:2012, яка належить ОСОБА_4.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що 15,16 та 19 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова із чотирма позовними заявами, а до Сихівського районного суду м. Львова - з двома позовними заявами до тих самих відповідачів, з аналогічним предметом і підставами, що є зловживанням процесуальними правами. Таке зловживання виражається в маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, а отже є зловживанням ОСОБА_1 процесуальними правами.

Про зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та її недобросовісну поведінку також свідчить те, що, звернувшись до суду з цим позовом, позивач та її представники не взяли участі у жодному судовому засіданні з моменту відкриття провадження у справі у суді першої інстанції, подавали клопотання про відкладення розгляду справи з різних мотивів, заявляли безпідставні відводи, не з'являлися у судові засідання без поважних причин, у тому числі і в останнє судове засідання, хоча належним чином, під розписку, повідомлені про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

Посилаючись, зокрема на положення статей 44, 158 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення заяви.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано неможливістю застосування до дій позивача щодо подання декількох позовів положень статей 44, 158 ЦПК України, оскільки вказані норми почали діяти з 03 жовтня 2017 року, тоді як ОСОБА_1 подала позови до суду 15,16 та 19 червня 2017 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просила суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року залишити в силі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції проігнорував наявність обставин, які вказують на систематичне та грубе зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами та її недобросовісну поведінку. Так, позивачка 15,17 та 19 червня 2017 року неодноразово зверталась до Галицького та Сихівського судів м. Львова з позовними заявами щодо аналогічного предмета та аналогічних підстав, розгляд цієї справи відбувається більше двох років, позивач та його представник, жодного разу не з'явившись у судове засідання, неодноразово звертались до суду із заявами про відкладення розгляду справи з різних мотивів.

Подання декількох аналогічних позовів є самостійною підставою для визнання дій зловживанням процесуальними правами відповідно до вимог статті 44 ЦПК України.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до суду не подавали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 461/4211/17 із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного суду м. Львова з позовом до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, у якому просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн (справа № 461/4211/17).

15 червня 2017 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права інтелектуальної власності, у якій вона просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 3 000 000,00
грн. Указаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 461/4183/17. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки її подано без сплати судового збору і без долучення її копій та копій доданих документів. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з невиправленням недоліків.

16 червня 2017 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, у якій вона просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн. Указаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 461/4188/17. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з аналогічних підстав. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з невиправленням недоліків.

19 червня 2017 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права інтелектуальної власності, у якій вона просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 3 000 000,00
грн. Указаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 461/4228/17. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з аналогічних підстав. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 липня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з невиправленням недоліків.

15 червня 2017 року до Сихівського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист права інтелектуальної власності, у якій вона просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 3 000 000,00
грн. Указаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 464/4216/17. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з аналогічних підстав. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13 липня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з невиправленням недоліків.

19 червня 2017 року до Сихівського районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про захист права інтелектуальної власності, у якій вона просила суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь завдану їй шкоду у розмірі 5 000 000,00 грн. Указаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 464/4242/17. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 20 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки така була подана без сплати судового збору. Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 вересня 2017 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 у зв'язку з невиправленням недоліків.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі № 461/4211/17. Справу призначено до розгляду.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у вказаній справі заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт та заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4. Накладено арешт та заборонено відчуження земельної ділянки у с. Зубра Пустомитівського району Львівської області, кадастровий номер undefined, яка належить ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 47-48).

Під час розгляду справи № 461/4211/17 у судовому засіданні 17 травня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в особі представника адвоката Патько Н. Я. подала до суду клопотання про застосування наслідків зловживання процесуальними правами, у якому просила суд визнати зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання до Галицького районного суду м. Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі тієї, що розглядається в межах цієї справи, та до Сихівського районного суду м. Львова двох позовних вимог про захист права інтелектуальної власності з тим самим предметом та з тих самих підстав; залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 461/4211/17; скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року у справі № 461/4211/17.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин 1 , 2 , 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Так, цивільне процесуальне законодавство в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це особливий вид юридично значущої поведінки, яка полягає у діях (бездіяльності) учасника процесу, що суперечать завданням цивільного судочинства.

Відповідно до частин 1 , пункту 2 частини 2 , частин 3 та 4 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені частин 1 , пункту 2 частини 2 , частин 3 та 4 статті 44 ЦПК України.

Вирішуючи питання по суті клопотання ОСОБА_4 про застосування наслідків зловживання процесуальними правами, апеляційний суд зазначив, що норми статті 44 ЦПК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки були введені в дію Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та набрали чинності лише 15 грудня 2017 року, тобто після подання ОСОБА_1 16 червня 2017 року зазначеної позовної заяви до Галицького районного суду м. Львова.

Такий висновок є частково правильним, оскільки в силу вимог частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначене унеможливлює визнання дій позивача щодо подання декількох позовів зловживанням своїми процесуальними правами станом на час подання цієї позовної заяви.

Апеляційний суд правомірно вказав, що всі інші аналогічні позови було повернуто позивачу у зв'язку із невиправленням недоліків, встановлених ухвалами судів про залишення без руху позовних заяв.

Водночас колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 757/64933/17-ц (провадження № 61-5436св19) зроблено правовий висновок про те, що положеннями частини 3 статті 44 ЦПК України визначено можливі наслідки визнання судом подання скарги, клопотання чи заяви зловживання процесуальними правами - це залишення без розгляду або повернення поданої скарги, заяви чи клопотання, а не позову.

Отже посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в особі представника Патько Н.

Я. на положення статті 44 ЦПК України як підставу для залишення позову без розгляду є помилковим.

Водночас, апеляційний суд не звернув увагу на таке.

Частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

У клопотанні про залишення позову без розгляду представник ОСОБА_4 як на підставу для залишення позову без розгляду, крім подання ОСОБА_1 до Галицького районного суду м. Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі тієї, що розглядається в межах цієї справи, та до Сихівського районного суду м. Львова двох позовних вимог про захист права інтелектуальної власності з тим самим предметом та з тих самих підстав, вказав також на систематичну неявку у судові засідання належним чином повідомлених позивача та її представників.

Як на недобросовісну поведінку позивача під час розгляду справи суд першої інстанції також вказував на те, що позивач та її представник не взяли участі у жодному судовому засіданні у суді першої інстанції з моменту відкриття провадження у справі, подавали клопотання про відкладення розгляду справи з різних мотивів, не з'являлися у судові засідання без поважних причин, у тому числі і в останнє судове засідання, хоча належним чином (під розписку), повідомлені про час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 липня 2017 року відкрито провадження у справі № 461/4211/17. Справу призначено до розгляду на 08 серпня 2017 року на 11 год. 30 хв. (т. 1, а. с. 46).

07 серпня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_9 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи (т. 1, а. с. 59).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08 серпня 2017 року у справі № 461/4211/17 оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 03 жовтня 2017 року. Попереджено сторони про наслідки неявки в наступне судове засідання.

Відповідно до повістки-повідомлення Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2017 року розгляд справи № 461/4211/17 призначено на 26 грудня 2017 року на 10 год. 00 хв.

22 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_9 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання (т. 1, а. с. 127).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2017 року (протокольно) в судовому засіданні оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 17 січня 2018 року. Учасникам справи надіслано повістки-повідомлення, попереджено про наслідки неявки (т. 1, а. с. 128-131).

15 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю з'явитися в судове засідання та забезпечити явку її представника (т. 1, а. с. 132).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 січня 2018 року (протокольно) в судовому засіданні продовжено перерву до 15 год. 30 хв. 12 лютого 2018 року.

Учасникам справи надіслано повістки-повідомлення, попереджено про наслідки неявки (т. 1, а. с. 133-136,138-144).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 у справі № 461/4211/17 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Коваля Н. Г. задоволено, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до повістки-повідомлення Галицького районного суду м. Львова від 04 червня 2018 року розгляд справи № 461/4211/17 призначено на 04 липня 2018 року на 10 год. 00 хв.

У липні 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н. Г. звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про відвід головуючому судді Юрківу О. В. (т. 2, а. с. 19).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2018 року (протокольно) в судовому засіданні оголошено перерву до 12 год. 30 хв. 27 липня 2018 року.

Учасникам справи надіслано повістки-повідомлення, попереджено про наслідки неявки (т. 2, а. с. 24-41).

17 липня 2018 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_9 подала до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (т. 2, а. с. 43).

24 липня 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н. Г. подав до суду клопотання про розгляд заяви про відвід без участі позивача та її представників (т. 2, а. с. 43).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Коваля Н. Г. про відвід судді Юрківу О.

В. відмовлено (т. 2, а. с. 55-57).

Відповідно до повістки-повідомлення Галицького районного суду м. Львова від 10 серпня 2018 року розгляд справи № 461/4211/17 призначено на 28 серпня 2018 року на 10 год. 00 хв. (т. 2, а. с. 60-85).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2018 року (протокольно) в судовому засіданні продовжено перерву до 12 год. 00 хв. 23 жовтня 2018 року. Учасникам справи надіслано повістки-повідомлення, попереджено про наслідки неявки (т. 2, а. с. 86-91,93-106).

23 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н. Г. звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про відвід головуючому судді Юрківу О. В. (т. 2, а. с. 19).

23 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 адвокат Коваль Н. Г. звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про відвід головуючому судді Юрківу О. В. (т. 2, а. с. 108-110).

23 жовтня 2018 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_10 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про визнання поведінки позивача щодо неявки у судові засідання 08 серпня 2017 року, 26 грудня 2017 року, 17 січня 2018 року, 12 лютого 2018 року, 04 липня 2018 року, 27 липня 2018 року, 28 вересня 2018 року та подання завідомо безпідставних клопотань про відвід судді зловживанням процесуальними правами, накладення штрафу (т. 2, а. с. 111-114).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 жовтня 2018 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Коваля Н. Г. про відвід судді Юрківу О. В. відмовлено (т. 2, а. с. 120).

Відповідно до повістки-повідомлення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2018 року розгляд справи № 461/4211/17 призначено на 14 грудня 2018 року на 10 год. 00 хв. (т. 2, а. с. 126-150).

14 грудня 2018 року представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_11 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з клопотанням про визнання зловживанням процесуальними правами дії ОСОБА_1 щодо подання до Галицького районного суду м. Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі тієї, що розглядається в межах цієї справи, та до Сихівського районного суду м. Львова двох позовних вимог про захист права інтелектуальної власності з тим самим предметом та з тих самих підстав; залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 461/4211/17 (т. 2, а. с. 155-157).

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 грудня 2018 року у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ОСОБА_11 про визнання зловживанням процесуальними правами дій щодо подання позовних заяв відмовлено (т. 2, а. с. 185-187).

Відповідно до судової повістки Галицького районного суду м. Львова від 02 квітня 2019 року розгляд справи № 461/4211/17 призначено на 17 травня 2019 року на 11 год. 00 хв. (т. 3, а. с. 3).

За змістом положень частини 5 статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наЗакону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20)).

Про день, час і місце розгляду справи 14 грудня 2018 року та 17 травня 2019 року позивач була повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їй поштових відправлень (повісток). У судових повістках позивача повідомлено про наслідки повторної неявки в судове засідання.

Разом з тим, у судові засідання на призначені дати ОСОБА_1 не з'явилась, явку представників не забезпечила.

Заяву про розгляд справи у її відсутність позивач та її представники до суду не подавали.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду навіть за наявності поважних причин такої неявки.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Колегія суддів зазначає, що норма, передбачена частиною 5 статті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлені позивач та її представники повторно не з'являлися у судові засідання, що передбачено частиною 5 статті 223 та пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Колегія суддів враховує, що до моменту звернення до суду першої інстанції з указаним клопотанням минуло майже 2 роки, однак розгляд справи по суті так і не відбувся.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що, вирішуючи указаний спір, апеляційний суд в цілому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню.

Водночас, суд першої інстанції дійшов правильного висновку по суті вирішеного питання про залишення цього позову без розгляду, помилково застосувавши під час розгляду клопотання положення пункту 2 частини 2 , частин 3 та 4 статті 44 ЦПК України.

Тому Верховний Суд вважає, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року підлягає скасуванню в частині визнання зловживанням процесуальними правами дій ОСОБА_1 щодо подання до Галицького районного суду м.

Львова чотирьох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності, у тому числі позовної заяви ОСОБА_1 у цій справі, та до Сихівського районного суду м.

Львова двох позовних заяв про захист права інтелектуальної власності з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 409 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року скасувати.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року скасувати в частині визнання зловживанням процесуальними правами.

У іншій частині ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 травня 2019 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк