Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.06.2018 року у справі №1611/10/17

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 611/10/17

провадження № 61-30708св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, Мечебилівська сільська рада Барвінківського району Харківської області, Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів:

Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Котелевець А. В.,від 22 березня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що з 20 серпня 1986 року вона була членом КСП "Іскра". 30 жовтня 1995 року була звільнена з колгоспу за власним бажанням. Розпаювання земель КСП "Іскра" було проведено 23 січня 1996 року. 22 листопада 2016 року їй стало відомо, що її було виключено з членів КСП "Іскра" загальними зборами лише 02 лютого 1996 року, а тому, згідно Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08 серпня 1995 року, вона має право на земельну частку (пай), розташовану на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, але помилково не була включена до списку на отримання земельної частки (паю).

Із урахуванням зазначено, позивач просила позов задовольнити, визнати за нею право на земельну частку (пай), що становить 7,32 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території земель Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розташовану на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, розміром 7,32 умовних кадастрових гектари, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке надано за рахунок земель запасу або земель резервного фонду, розташованого на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що помилкове невнесення ОСОБА_1, яка була членом КСП "Іскра", до списку осіб, які отримали земельні частки (паї) не може позбавити її права на земельну частку, а тому вона має право на земельну частку (пай), розміром 7,32 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області (колишнього КСП "Іскра"). Клопотання представника відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки позивач про порушення своїх прав дізналася у листопаді 2016 року, а саме - при отриманні архівного витягу із Барвінківського районного архіву Харківської області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 рокуапеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено. Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на час отримання державного акту на право колективної власності на землю КСП "Іскра" 23 січня 1996 року позивач вже не була членом КСП "Іскра". Окрім того, задовольняючи позовні вимоги, районний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року і залишити в силі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент розпаювання, а пізніше і видачі та реєстрації державного акту, позивач була членом КСП "Іскра", рішення загальних зборів КСП "Іскра" про виключення позивача із членів КСП "Іскра" було прийнято 02 лютого 1996 року, після видачі державного акту та передачі землі у колективну власність. Позивача помилково не було включено до списків, що додавався до державного акту на право колективної власності на землю. Також позивач посилається на те, що про порушення свого права вона дізналася лише у листопаді 2016 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання права на земельну частку (пай)призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області посилається на те, що при вирішенні спору апеляційним судом правильно встановлено обставини справи, застосовано норми матеріального права та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог. Окрім того, позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено стороною спору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Мечебилове Барвінківського району Харківської області, 20 серпня 1986 року прийнята в члени КСП "Іскра", що підтверджується копією трудової книжки від 30 грудня 1986 року.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1, виданого 09 грудня 2003 року Мечебилівської сільською радою Барвінківського району Харківською області, позивач змінила прізвище на ОСОБА_1.

На підставі рішення Барвінківської районної ради народних депутатів КСП "Іскра" було передано 5 957,5 га землі, про що Барвінківською районною радою народних депутатів 22 листопада 1995 року видано державний акт на право колективної власності на землю, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 8.

Розмір земельної частки (паю) по КСП "Іскра" становить 7,32 умовних кадастрових гектари відповідно до розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 27 квітня 2000 року № 222, що підтверджується довідкою № 29-20.10-0.4-3071/2-16 від 14 грудня 2016 року, наданою в. о. начальника відділу Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області.

Згідно з інформацією, наданою відділом Держгеокадастру у Барвінківському районі Харківської області від 31 січня 2017 року № 22-20.10-0.3-177/2-17, державний акт на право колективної власності на землю КСП "Іскра" Мечебилівської сільської ради Барвінківського району Харківської області серія ХР-02-00-000411 було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю 23 січня 1996 року за № 8. В списку осіб, який є додатковим до вищевказаного державного акту, ОСОБА_1 не значиться. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) запису щодо реєстрації сертифікату на ім'я ОСОБА_1 немає. У Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) відомості про перехід права на земельну частку (пай) від ОСОБА_1 до інших осіб не вказано. Щодо проведення розподілу земельних ділянок між власниками часток (паїв) у КСП "Іскра" та участі у вказаному розподілі ОСОБА_1 у відділі інформація відсутня. У натурі (на місцевості) земельна ділянка, взамін земельної частки (паю) ОСОБА_1 не виділялася. На ім'я ОСОБА_1 державний акт на право власності на таку земельну ділянку не зареєстровано.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 була звільнена з членів КСП "Іскра" 30 жовтня 1995 року за власним бажанням (а. с. 8).

Згідно архівного витягу № 127/7, наданого 22 листопада 2016 року начальником архівного відділу Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, відповідно до протоколу № 1 засідання загальноколгоспних зборів колгоспників КСП "Іскра" від 02 лютого 1996 року ОСОБА_1 було виключено (звільнено) із членів КСП "Іскра" (а. с. 9).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною 9 статті 5 Земельного кодексу України (тут і надалі по тексту у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому Частиною 9 статті 5 Земельного кодексу України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в ~law20~, член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям", відповідно до пункту 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Згідно з вимогами статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються і статті 76 ЦК.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, дійшов необґрунтованого висновку про те, що на час отримання Державного акту на право колективної власності на землю КСП "Іскра" 23 січня 1996 року позивач вже не була членом КСП "Іскра", взявши до ували лише відомості, внесенні до її трудової книжки щодо її звільнення із членів КСП "Іскра" за власним бажанням 30 жовтня 1995 року. При цьому апеляційним судом взагалі не надано оцінки тій обставині, що архівним витягом № 127/7, наданим 22 листопада 2016 року начальником архівного відділу Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, підтверджено, що ОСОБА_1 було виключено (звільнено) із членів КСП "Іскра" відповідно до протоколу № 1 засідання загальноколгоспних зборів колгоспників КСП "Іскра" від 02 лютого 1996 року, тобто після отримання КСП "Іскра" державного акту на право колективної власності на землю від 23 січня 1996 року.

При вирішенні спору, апеляційним судом не враховано, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП "Іскра", а підтверджує наявність трудових відносин із товариством.

У той же час, вирішуючи спір, апеляційний суд не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності до заявлених вимог позивача. Суд першої інстанції дійшов висновку, що про порушення своїх прав позивач дізналася у листопаді 2016 року при отриманні архівного витягу із Барвінківського районного архівуХарківської області.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки позивач не довела той факт, що вона з 1996 року не могла дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проявивши розумний ступінь добросовісності, ОСОБА_1 могла у 1996 році довідатись про виключення з числа членів КСП "Іскра ", про видачу КСП "Іскра" державного акту на право колективної власності на землю, ознайомитись з документами, які у 2017 році додала до позовної заяви, оспорити невключення її до відповідного списку, а отже могла дізнатись про порушення її прав на земельну частку (пай).

Таким чином, позов у 2017 році поданий ОСОБА_1 з пропуском позовної давності.

Відповідно до статті 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову (за відсутності поважних причин пропуску такого строку) є підставою для відмови в позові.

За змістом частини 3 статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміни мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович