Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2018 року у справі №757/24492/17

Постанова

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 757/24492/17

провадження № 61-1279 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Печерський районний суд міста Києва, Апеляційний суд міста Києва, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року у складі судді Даниленко В. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Волохова Л. А., Мельника Я. С. в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Печерського районного суду міста Києва, Апеляційного суду міста Києва, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відшкодування моральної шкоди.

Встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Печерського районного суду міста Києва, Апеляційного суду міста Києва, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 07 червня 2017 року підсудність матеріалів вказаної справи визначено Дарницькому районному суду м. Києва.

В червні 2017 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшли для розгляду матеріали зазначеної цивільної справи.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2015 року по березень 2017 року на розгляді у Печерському районному суді міста Києва, Апеляційному суді міста Києва та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ перебувала цивільна справа № 757/32734/15-ц, за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_9 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Прем'єр?міністра України ОСОБА_10, Президента України ОСОБА_11, судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_12, суддів апеляційного суду Київської області ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про відшкодування шкоди.

Враховуючи те, що зазначена цивільна справа розглядалася судами з порушенням розумних строків розгляду, а саме понад 19 місяців, порушено право позивачів на отримання правосудного рішення в наслідок чого їм завдано моральної шкоди. Виходячи з викладеного позивачі просили суд стягнути на їх користь за рахунок Держави України по 51 000,00 грн кожному на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх вимог та втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

27 грудня 2018 року матеріали касаційної скарги передано на розгляд Верховному Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у квітні 2018 року Печерський районний суду м. Києва просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу інші відповідачі не скористалися.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

17 квітня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частина шоста статті 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється.

Судами установлено, що позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про стягнення моральної шкоди у зв'язку із тривалим розглядом цивільної справи № 757/32734/15-ц та порушенням їхнього права на отримання правосудного рішення, що призвело до спричинення позивачам моральних страждань пов'язаних із неможливістю захисту свої прав у короткі терміни та втратою значних грошових коштів, тобто предметом позову є не оскарження процесуальних дій суддів (судів), пов'язаних із розглядом цивільної справи № 757/32734/15-ц, а терміни розгляду цієї справи, що відноситься до інших дій чи бездіяльності, зокрема, судів, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства, яке має на меті прийняття акту органом судової влади.

Позивачами не обґрунтовано та не доведено жодними доводами та доказами факт заподіяння останнім моральної шкоди, зокрема, позивачами не доведена наявність такої шкоди, протиправність дій відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вина останніх в її заподіянні, а також позивачами не зазначено з чого позивачі виходять при розрахунку завданої їм моральної шкоди.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідивши матеріали справи дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивачі посилаються на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ними неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Посилаються на те, що суди не розуміють такого поняття як відповідальність держави за завдану шкоду.

Слід зазначити, що суди першої та апеляційної інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про те, що позов є безпідставним, задоволенню не підлягає, оскільки підставою для відшкодування шкоди є розгляд справи судами понад визначені законодавством строки та позивачами не доведено належними і допустимими доказами правомірності своїх вимог.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на осіб, які подали касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська