Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.09.2023 року у справі №496/627/20
Постанова КЦС ВП від 14.09.2023 року у справі №496/627/20

Постанова

Іменем України

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 496/627/20

провадження № 61-4635св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Фідобанк», товариство з обмеженою відповідальність «Росвен Інвест Україна»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Дмитро Миколайович, на постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Громіка Р. Д.,

Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., від 13 лютого 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПУАТ) «Фідобанк», товариства з обмеженою відповідальність (далі - ТОВ) «Росвен Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживача, шляхом визнання припиненими кредитного договору та іпотечного договору.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 09 жовтня 2007 року між нею та відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) «Ерсте банк», правонаступником якого є ПУАТ «Фідобанк», було укладено кредитний договір № 014/1581/74/05376 про надання кредиту в сумі 79 500 доларів США на строк до 08 жовтня 2029 року.

Для забезпечення зобов`язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» було укладено іпотечний договір № б/н від 09 жовтня 2007 року, за яким в іпотеку передано квартиру

АДРЕСА_1 .

05 червня 2018 року між ПУАТ «Фідобанк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» було укладено договір про відступлення прав вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами.

Вважала, що укладені між нею та банком договори мають бути припинені, оскільки ПУАТ «Фідобанк» проведено реструктуризацію заборгованості шляхом зміни валюти наданого кредиту з долара США на гривню. Зміна валюти відбувалась шляхом пропозиції ОСОБА_1 здійснити платіж на користь банку у розмірі 1 грн у строк до 26 лютого 2016 року, що буде вважатись прийняттям пропозиції.

21 лютого 2016 року банку надійшов платіж в розмірі 1 грн із призначенням: «погашення заборгованості за кредитним договором № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року ОСОБА_1 »

Із публічного паспорту активу їй стало відомо, що 29 лютого 2016 року проведено реструктуризацію шляхом зміни валюти, за умов якої відбувся поділ нової заборгованості за кредитним договором у гривні на дві частини. Транш 1 з щомісячним погашенням заборгованості та відсотковою ставкою 11,8% і транш 2 з погашення основного боргу в кінці терміну дії кредитного договору та відсотковою ставкою 0,000001%. При повному погашенні траншу 1 відбувається прощення траншу 2. Реструктуризацію проведено на умовах публічної оферти без підписання відповідного договору між позичальником та кредитором.

Стверджувала, що не отримувала від банку пропозицію щодо реструктуризації заборгованості та не сплачувала на користь банку кошти в сумі 1 грн, додаткових угод не укладала.

Посилаючись на викладене, просила суд визнати припиненими:

- кредитний договір № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк», як валютного кредиту з 29 лютого 2016 року;

- іпотечний договір № б/н від 09 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк», у зв`язку з припиненням кредитного договору № 014/1581/74/05376

від 09 жовтня 2007 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області, у складі судді Бурана В. М., від 26 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим кредитний договір № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк», як валютного кредиту, з 29 лютого 2016 року.

Визнано припиненим іпотечний договір № б/н від 09 жовтня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та

ВАТ «Ерсте Банк», у зв`язку з припиненням кредитного договору

№ 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що ОСОБА_1 отримувала пропозицію (оферту) банку про внесення змін до кредитного договору шляхом реструктуризації кредиту з іноземної валюти на гривню.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Росвен Інвест Україна» задоволено. Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 26 березня 2021 року скасовано та ухвалене нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не отримувала та не погоджувалась на пропозицію (оферту) банку про внесення змін до кредитного договору шляхом реструктуризації кредиту в іноземній валюті на гривню, а тому зобов`язання та умови кредитного договору № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року необхідно вважати такими, що залишились без змін.

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів наявності передбачених главою 50 ЦК України підстав припинення зобов`язань за кредитним договором та укладеним для забезпечення його виконання іпотечним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

01 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду

від 13 лютого 2023 року у справі № 496/627/20.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Вказує, що ПУАТ «Фідобанк» в односторонньому порядку з 29 лютого

2016 року змінив умови кредитного договору, реструктурувавши заборгованість з іноземної валюти на гривню, що має наслідком припинення як основного зобов`язання за кредитним договором, так і похідного зобов`язання - іпотеки.

Наголошує, що апеляційний суд помилково врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 522/6559/18, оскільки у зазначеній справі після зміни валюти кредиту не відбулось відступлення права вимоги за новим зобов`язанням, тоді як у розглядуваній справі право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» у гривні, а не іноземній валюті.

Зауважує, що апеляційний суд не взяв до уваги та не дослідив наслідки заміни валюти зобов`язання у кредитному договорі з врахуванням того, що новому кредитору були передані права вимоги за кредитним договором з урахуванням зміни зобов`язання, яка передувала цьому переходу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року ПУАТ «Фідобанк», в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та законність оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Зазначає, що з 20 липня 2016 року ПУАТ «Фідобанк» перебуває в процедурі ліквідації та 14 травня 2018 року право вимоги за кредитним договором

№ 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року було відчужено на публічних електронних торгах.

При цьому відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, активи банку у ліквідаційному балансі та ліквідаційній масі зазначаються у гривні та, відповідно, відчужуються у гривні.

Наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Фактичні обставини справи встановлені судами

09 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Ерсте Банк», правонаступником всіх прав і обов`язків якого є ПУАТ «Фідобанк», було укладено кредитний договір № 014/1581/74/05376, за умов якого

ОСОБА_1 отримала 79 500 доларів США, строком до 08 жовтня

2029 року із сплатою 11,8% річних згідно графіку погашення заборгованості (додаток № 1 до додаткової угоди № 1, як була укладена 28 січня 2010 року).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ВАТ «Ерсте Банк» було укладено іпотечний договір № б/н від 09 жовтня 2007 року, за яким в іпотеку передано квартиру

АДРЕСА_1 .

05 червня 2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону) між

ПУАТ «Фідобанк», який є правонаступником всіх прав і обов`язків

ВАТ «Ерсте Банк», та ТОВ «Росвен інвест Україна» укладено договір відступлення прав вимоги, зокрема за вказаними кредитним договором

№ 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року та іпотечним договором

від 09 жовтня 2007 року.

07 червня 2018 року ТОВ «Росвен інвест Україна» направило

ОСОБА_1 вимогу, в якій повідомлено про зміну кредитора та розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 1 771 422,73 грн.

05 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Щербань Д. М. звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУАТ «Фідобанк» із запитом щодо надання детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/1581/74/05376 станом на 05 червня 2018 року та виписки про рух коштів.

10 січня 2020 року адвокат Щербань Д. М. у запиті просив повідомити про умови прийняття ОСОБА_1 оферти щодо реструктуризації договору.

У відповідь на вказані запити адвоката, ПУАТ «Фідобанк» надало детальний розрахунок заборгованості по кредиту та виписку про рух коштів, а також копію листа, який був адресований ОСОБА_1 та містив пропозицію (оферту) на підставі статті 641 ЦК України про внесення змін до кредитного договору № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року шляхом реструктуризації кредиту в іноземній валюті на гривню. У разі згоди із пропозицією ОСОБА_1 запропоновано здійснити платіж на користь ПУАТ «Фідобанк» в розмірі 1 грн у строк до 26 лютого 2016 року, що буде вважатися прийняттям пропозиції.

Також ПУАТ «Фідобанк» надав копію меморіального ордеру № 348909113 від 21 лютого 2016 року, згідно якого від платника ОСОБА_1 на рахунок банку було здійснено платіж на суму 1 грн.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримувала пропозицію (оферту) банку про внесення змін до кредитного договору шляхом реструктуризації кредиту в іноземній валюті на гривню та здійснення нею дій на підтвердження прийняття вказаної пропозиції (здійснення платежу на користь ПУАТ «Фідобанк» в розмірі 1 грн у строк до 26 лютого 2016 року).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Підстави припинення зобов`язань викладені у главі 50 ЦК України. Зокрема, статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

При цьому вказаною главою визначено, що підставами припинення зобов`язання можуть бути: припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), припинення зобов`язання переданням відступного (стаття 600 ЦК України), припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог (стаття 601 ЦК України), зарахування у разі заміни кредитора (стаття 603 ЦК України), домовленість сторін (стаття 604 ЦК України), прощення боргу (стаття 605 ЦК України), поєднання боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), припинення зобов`язання неможливістю його виконання (стаття 607 ЦК України), смерть боржника, якщо зобов`язання є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (стаття 608 ЦК України), припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу (стаття 609 ЦК України).

Обравши способом захисту своїх прав припинення кредитного та іпотечного договорів і наполягаючи на припиненні зобов`язань за вказаними угодами, позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є обопільна домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання, оскільки угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 оферту від ПУАТ «Фідобанк» не отримувала, пропозиції банку не приймала, у межах строку для відповіді вказаних у пропозиції дій не вчиняла.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано вважав незмінними умови кредитного договору № 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 року.

Належних та допустимих доказів наявності передбачених главою 50 ЦК України підстав припинення зобов`язань за кредитним договором

№ 014/1581/74/05376 від 09 жовтня 2007 рокута укладеним для забезпечення його виконання іпотечним договором суду не надано.

З огляду на викладене, апеляційний суд, дослідивши докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, прийнявши до уваги похідність вимог про припинення іпотечного договору, укладеного на забезпечення основного зобов`язання, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 .

Наведене у повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 522/6559/18 за позовом позичальника до ПУАТ «Фідобанк» про припинення кредитного та іпотечного договорів, які були правильно враховані апеляційним судом.

Посилання заявника на те, що в справі № 522/6559/18, не було укладено договору про відступлення права вимоги в гривні, підлягають відхиленню, оскільки відступлення кредитором права вимоги іншій особі саме по собі не припиняє зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність постанови апеляційного суду не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400

ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржувану постанову із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до

частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Щербань Дмитро Миколайович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников