Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.02.2020 року у справі №466/4765/17

Постанова

Іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа № 466/4765/17

провадження № 61-2185св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство «Артем-Банк»,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - акціонерне товариство «Артем-Банк»,

треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги представника ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Курій Н. М., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Артем-Банк» (далі - АТ «Артем-Банк»), третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

Позовна ОСОБА_1 мотивована тим, що з 05 травня по 23 серпня 2016 року він працював керівником відділення № 218 АТ «Артем-Банк» у місті Львові. Після звільнення з посади 13 вересня 2016 року він уклав з АТ «Артем-Банк» договір банківського депозитного вкладу № 90.00.006483 від 13 вересня 2016 року.

Рішенням Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 492-рш

від 15 грудня 2016 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2857 від 16 грудня

2016 року «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2869 від 19 грудня 2016 року про здійснення вкладникам

АТ «Артем-Банк» виплати коштів, він звернувся в Банк-агент - публічне акціонерне товариство «Кредобанк», де дізнався про відсутність даних про нього за його договором банківського вкладу у реєстрі виплат. У зв`язку з цим він звернувся

11 березня 2017 року до уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і отримав відповідь в.о. уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Артем-Банк» № 934 від 28 березня 2017 року про те, що коштів йому відшкодовано не буде згідно із статтею 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки він включений до переліку осіб, пов`язаних з банком.

Включення його до переліку пов`язаних з банком АТ «Артем-Банк» осіб є незаконним та порушує його права. Рішення банку про включення його в перелік пов`язаних осіб суперечить «Положенню про визначення пов`язаних із банком осіб», затвердженому Постановою Правління НБУ № 315 від 12 травня 2015 року. Згідно з посадовими обов`язками, визначеними його посадовою інструкцією та Положенням про відділення банку, він не відповідав ознакам визначення осіб такими, що пов`язані з банком, зазначеним в Главі 3 «Положення про визначення пов`язаних із банком осіб».

ОСОБА_1 був звільнений з посади керівника відділення № 218 АТ «Артем-Банк» у місті Львові 23 серпня 2016 року, а рішення правління АТ «Артем-Банк» про затвердження Переліку осіб, пов`язаних з ПАТ «Артем-Банк» станом на 01 вересня 2016 року, в який його було включено, прийнято на засіданні Правління банку

02 вересня 2016 року, тобто, коли він в даному банку вже не працював, а відтак, не міг бути включений до переліку осіб, пов`язаних з цим банком, оскільки відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» особами, пов`язаними з банком, є чинні, а не колишні керівники банку. Також вважає, що оскільки відповідно до Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку

24 «Розкриття інформації про зв`язані сторони» фізична особа або її близький родич є пов`язаною стороною, якщо вона контролює суб`єкт господарювання, має суттєвий вплив на суб`єкт господарювання, є членом провідного управлінського персоналу, а він таким критеріям не відповідає, то він не міг бути включений до переліку осіб, пов`язаних з банком АТ «Артем-Банк».

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним і скасувати рішення правління АТ «Артем-Банк» від 02 вересня 2016 року про затвердження переліку осіб, пов`язаних з банком в частині включення його до такого переліку; зобов`язати відповідача виключити його з переліку осіб, пов`язаних з банком

АТ «Артем-Банк».

У процесі розгляду справи до участі в справі в якості третьої особи із самостійними вимогами було залучено ОСОБА_2 .

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до АТ «Артем-Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є дружиною ОСОБА_1

30 вересня 2016 року вона уклала з АТ «Артем-Банк» договір банківського депозитного вкладу № N90.00.006665. Їй, ОСОБА_2 , було відмовлено у виплаті відшкодування вкладу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку з тим, що її включено до переліку осіб, пов`язаних з АТ «Артем-Банк», як дружині керівника відділення № 218 ПАТ «Артем-Банк» у місті Львові Кицари Р. І. Вважає, що її безпідставно включено до переліку пов`язаних з ПАТ «Артем-Банк» осіб, як дружину ОСОБА_1 , оскільки вважає, що останнього включено до цього переліку безпідставно з тих же мотивів, що зазначені в позові ОСОБА_1 . Оскільки включення її в перелік осіб, пов`язаних з банком, є похідним від включення до цього переліку її чоловіка, тому вважає, що виключенню з цього переліку підлягає її чоловік ОСОБА_1 , а разом з ним і вона.

ОСОБА_2 просила визнати протиправним і скасувати рішення правління

ПАТ «Артем-Банк» від 02 вересня 2016 року про затвердження переліку осіб, пов`язаних з банком в частині включення її до такого переліку; зобов`язати відповідача виключити її з переліку осіб, пов`язаних з банком АТ «Артем-Банк».

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що в період з травня по серпень 2016 року

ОСОБА_1 обіймав посаду керівника відокремленого підрозділу банку, а саме посаду начальника відділення № 218 АТ «Артем-Банк», а тому їх правомірно було включено до переліку пов`язаних з АТ «Артем-Банк» осіб.

Постановою Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 липня 2019 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Артем-Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_2 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до АТ «Артем-Банк», треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій закрито.

Роз?яснено право на звернення до суду з відповідним позовом у порядку адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачами оскаржується рішення суб?єкта владних повноважень.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг

24 січня 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - адвокат Телішевський І. Д. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в частині закриття провадження у справі та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Касаційні скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції повинен був дати належну правову оцінку доводам апеляційної скарги та доказам, правильно застосувати норми матеріального права, а відтак, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Натомість, суд апеляційної інстанції безпідставно і протиправно застосував пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України і закрив провадження у справі.

Висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі та покликання на практику Великої Палати Верховного Суду є помилковим та протиправним, оскільки предмет спору в даній справі та суб?єктний склад учасників є кардинально відмінними від предмета спору та суб?єктного складу в справах, на які посилається суд апеляційної інстанції.

Вимоги позивачів по цій справі стосуються діяльності саме банку, а не уповноваженої особи Фонду і не вимагають вирішення питання щодо включення (невключення) до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, не вимагають включення до такого переліку та виплати такого відшкодування. Спірне рішення банку було прийнято до прийняття рішення Правління НБУ від 15 грудня 2016 року № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Артем-Банк».

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Львова.

01 квітня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду та передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційних скарг представника ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду

від 24 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що відповідно протоколу № 91 засідання Правління АТ «Артем-Банк» від 02 вересня 2016 року, затверджено Перелік пов`язаних із банком осіб, станом на 01 вересня 2016 року.

Згідно з Переліком пов`язаних з банком осіб станом на 01 вересня 2016 року АТ «Артем-Банк» до даного переліку включено позивача ОСОБА_1 та його дружину ОСОБА_2

13 вересня 2016 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Артем-Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 90.00.006483.

30 вересня 2016 року ОСОБА_2 уклала з АТ «Артем-Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_1 .

Згідно рішення Правління НБУ від 15 грудня 2016 року № 492-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 грудня 2016 року

№ 2857 «Про початок процедури ліквідації АТ «Артем-Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку з 16 грудня 2016 року по 15 грудня 2018 року включно і призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Артем-Банк» - Луньо І .В.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) Європейський суд з прав людини наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує кошти: розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття НБУ рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття НБУ рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Як вбачається зі змісту позовних заяв позивачі просили визнати протиправними та скасувати рішення правління АТ «Артем-Банк» щодо внесення їх до переліку пов`язаних з банком осіб та зобов`язати АТ «Артем-Банк» виключити їх з переліку пов`язаних із банком осіб.

Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту пункту 7 частини першої статті 3 КАС України вбачається, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами є: контролери банку; особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини: юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

Згідно із статтею 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Статтею 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність», визначено, що банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами НБУ.

Реєстрація відділень банку здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про банки і банківську діяльність» і Положенням про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 08 вересня 2011 року № 306. У яких зазначено, що дані про відділення вносяться до Державного реєстру банків і не підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи, а тому правовідносини, у яких виник спір, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.

У цій справі встановивши, що спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачі оскаржують рішення та дії щодо включення їх до переліку осіб, пов`язаних із банком, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у АТ «Артем-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апеляційний суд розбив правильний висновок про закриття провадження у справі ,з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах

від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15-а (провадження № 11-239апп18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 805/100/16-а (провадження № 11-798апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18),

від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 (провадження № 11-517апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 462/4059/16-ц (провадження

№ 61-13231сво18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року у справі

№ 761/34649/16-ц (провадження № 61-13257св18).

З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність порушення норм процесуального права апеляційним судом при винесені оскаржуваної постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду

від 24 грудня 2019 року- без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська