Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.03.2019 року у справі №755/3903/17

Постанова

Іменем України

14 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/3903/17

провадження № 61-27176св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

третя особа - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у складі судді Катющенко В. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Іванченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) про визнаннянедійсним кредитного договору № 010-2008-2261, укладеного між сторонами 03 липня 2008 року з моменту його укладення, застосування наслідків недійсності кредитного договору шляхом визнання недійсними з моменту їх укладення договорів іпотеки та поруки, укладених 03 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що банк порушив вимоги частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що є однією з підстав визнання договору недійсним.

Перед укладенням кредитного договору банк не повідомив позивача про ризик девальвації гривні та її вплив на суму абсолютного здорожчання кредиту, тим самим ввів позичальника в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Оскільки вона не може прямо вплинути на існування валютних ризиків, то ця умова є прикладом агресивної підприємницької практики та нечесної підприємницької діяльності.

ОСОБА_4 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов є необґрунтованим, під час укладення кредитного договору його сторонами досягнуто згоду щодо усіх істотних умов, визначено предмет та ціну, строк дії договору. Спірні договори кредиту, поруки та іпотеки не суперечать нормам ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, ґрунтується на повному і об'єктивному встановленні всіх обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 02 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 травня 2018 справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції є незаконними та несправедливими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди дійшли висновків, які не відповідають обставинам справи щодо відсутності в діях відповідача елементів нечесної підприємницької практики, не надали оцінки відсутності в оспорюваному кредитному договорі такої істотної умови як «інфляційне застереження». Суди не з'ясували фактичні обставини справи та неправильно визначилися з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 03 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір на споживчі цілі № 010-2008-2260, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 56 833 дол. США, що становить еквівалент 275 611,63 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 13,45 % річних та строком повернення до 01 липня 2038 року. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цього договору.

Пунктом 8.5 кредитного договору передбачено, що уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що до укладення ним цього договору він був ознайомлений в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту у кредитора, а саме:

найменування та місцезнаходження кредитора - юридичної особи та його структурного підрозділу;

умови кредитування (зокрема, щодо можливої суми кредиту; строку, на який кредит може бути одержаний; мети, для якої кредит може бути використаний: форми та видів його забезпечення; необхідності здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявних форм кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями позичальника; типу процентної ставки (фіксованої, плаваючої тощо); переваг та недоліків пропонованих схем кредитування);

орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо), варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги, можливості та умов дострокового повернення кредиту тощо.

Також, цим пунктом передбачено, що уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті, та йому повідомлена інформація щодо методики визначення курсів і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти.

Додатком № 1 до кредитного договору визначено перелік та вартість послуг, що надаються кредитором та третім особам і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту.

Додатком № 2 до кредитного договору сторони погодили графік платежів.

27 листопада 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою сторони погодили порядок сплати процентів за користування кредитом, порядок і умови видачі та погашення кредиту, питання дострокового погашення кредиту, зобов'язання, відповідальність сторін, порядок зміни процентної ставки та порядок розгляду спорів.

Пункт 9.5 додаткової угоди до кредитного договору містить аналогічні пункту 8.5 кредитного договору положення.

В рахунок забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 03 липня 2008 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5 укладені: договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, та договір поруки № 010-2008-2260-Р, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та

умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти(стаття 1054 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видавався частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Суди встановили, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_4 була ознайомлена з його змістом і наслідками порушення зобов'язань за цим договором, що підтверджується її підписами на кожній його сторінці. Такі підписи містяться і на кожній сторінці усіх додатків до нього. Належність підпису ОСОБА_4 нею не оспорювалася.

Підписавши оспорюваний договір з додатками до нього, а також додаткову угоду до кредитного договору, позивач тим самим підтвердила, що ознайомлена у письмовій формі з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вapтocтi, видів та предметів cyпyтнix послуг, валютних ризиків, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне законодавство України, тобто виразила свою безумовну згоду з усіма його істотними умовами, що стосуються умов надання та повернення кредиту.

Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів іпотеки та поруки є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним кредитного договору, а тому їх вирішення прямо залежить від наявності підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Встановивши факти, які повністю спростовують твердження позивача про ненадання їй банком повної інформації щодо умов кредитування і тим самим - введення її, як споживача, в оману щодо істотних умов кредитного договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним, та відмову в задоволенні позову ОСОБА_4

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановили обставини справи, дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою,

яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини,не спростовують висновків судів, оскільки ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат