Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.11.2019 року у справі №1622/12822/2012

Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 1622/12822/2012

провадження № 61-27611св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2017 року у складі головуючого-судді Січиокно Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року у складі колегії суддів:

Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Святослав", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Птахофабрика Орловецька", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Берег", Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Черкаси-Дніпро" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк ", та ТОВ "Святослав" укладено два кредитних договори: від 11 січня 2008 року № КС-242 Д, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі ~money13~; від 14 липня 2008 року № КС-310 Д, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі ~money14~. Порядок та строки погашення кредиту визначені умовами кредитних договорів.

Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами були укладені договори поруки: від 11 січня 2008 року № КС-242Д-П1 та від 14 липня 2008 року № КС-310Д-П1 між банком та ОСОБА_2; від 11 січня 2008 року № КС-242Д-П2 та від 14 липня 2008 року № КС-310Д-П2 між банком та ОСОБА_1; від 01 жовтня 2010 року № КС-242Д-П3 та № КС-310 Д -П3 між банком та ОСОБА_3.

Крім того, 20 серпня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено два договори поруки № КС-242Д-П2 та № КС-310Д-П2, згідно з якими останній поручився перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитними договорами у тому ж обсязі що й боржник всіма майновими активами ТОВ "Берег ", ТОВ "Черкаси-Дніпро", ТОВ "Птахофабрика Орловецька" у яких поручитель є одноособовим учасником та власником.

Згодом позивачу стало відомо з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що в складі учасників ТОВ "Берег", ТОВ "Черкаси-Дніпро ", ТОВ "Птахофабрика Орловецька" були внесені зміни, з яких вбачалось, що ОСОБА_1 продав належні йому частки в статутних капіталах зазначених товариств.

Позивач зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року у справі № 2-7544/2011 з ОСОБА_2 була стягнута на користь ПАТ
КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитними договорами від 11 січня 2008 року № КС-242Д та від 14 липня 2008 року № КС-310 Д у загальній сумі 1 ~money15~.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Святослав" своїх зобов'язань за кредитними договорами, станом на 12 січня 2012 року, утворилася заборгованість у сумі 2 ~money16~, що еквівалентно по курсу НБУ станом 07 вересня 2012 року 21 ~money0~

Враховуючи викладене, ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "Берег" від 24 жовтня 2012 року № 10011050018000093; скасувати державу реєстрацію змін до статуту ТОВ "Черкаси-Дніпро" від 24 жовтня 2012 року № 10011050015000269; скасувати державну реєстрацію змін до статуту ТОВ "Птахофабрика Орловецька" від 24 жовтня 2012 року № 10011050013000368; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ТОВ "Птахофабрика Орловецька ", ТОВ "Берег ", ТОВ "Черкаси-Дніпро" на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310 Д на загальну суму 12 ~money1~ та заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242 Д на загальну суму 9 ~money2~; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310Д на загальну суму 2 ~money3~ та заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242 Д на загальну суму 3 ~money4~

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава 18 червня 2014 року з урахуванням додаткового рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 серпня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ТОВ "Берег ", ТОВ "Черкаси-Дніпро ", ТОВ "Птахофабрика Орловецька" на користь ПАТ КБ "Приватбанк": заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310 Д на загальну суму 12 ~money5~, що еквівалентно 1 ~money17~; заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242Д на загальну суму 9 ~money6~, що еквівалентно ~money18~. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310 Д на загальну суму 2 ~money7~, що еквівалентно ~money19~ та заборгованість за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242Д, на загальну суму 3 ~money8~, що еквівалентно ~money20~. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2014 року рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2014 року в частині стягнення з ТОВ "Берег ", ТОВ "Черкаси-Дніпро ", ТОВ "Птахофабрика Орловецька" заборгованості за кредитними договорами від 14 липня 2008 року № КС-310Д та 11 січня 2008 року № КС-242Д скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2014 року в частині позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Святослав ", ТОВ "Птахофабрика Орловецька ", ТОВ "Берег ", ТОВ "Черкаси-Дніпро" про стягнення боргу скасовано, провадження в цій частині закрито. Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 18 червня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2014 року в частині позовних вимог ПАТ КБ до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18 червня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11 вересня 2014 року залишено без змін.

Оскаржуваним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеним. При цьому, що стосується стягнення заборгованості з ОСОБА_1 як поручителя, то місцевий суд виходив із відсутності доказів щодо правомірності укладення договорів поруки між банком та ОСОБА_1 Що стосується стягнення заборгованості з ОСОБА_2, як поручителя, то місцевий суд виходив із того, що позивачем не було надано належного розрахунку щодо існуючих зобов'язань поручителя ОСОБА_2 у зв'язку з кредитною заборгованістю ТОВ "Святослав" перед ПАТ КБ "ПриватБанк", з урахуванням рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 04 липня 2011 року, яким вже була стягнута з ОСОБА_2 заборгованість за цими ж кредитними договорами.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Октябрського районного суду м.

Полтави від 21 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення місцевого суду відповідає вимогам закону, при його ухваленні повно і всебічно встановлено обставини справи та не допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що сума заборгованості ТОВ "Святослав" у розмірі 21 ~money9~ вже була перевірена господарськими судами у справі № 01/11, не містить зайвих нарахувань процентів за користування кредитом та пені і в силу частини 3 статті 61 ЦПК України 2004 року не підлягає додатковому доказуванню, у зв'язку з чим з ОСОБА_2 як поручителя необхідно було достягнути суму заборгованості, без урахування суми яка вже була стягнута з нього рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року, яка становить ~money21~. Крім того, судами також протиправно було відмовлено у позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1, який відповідно до договорів поруки від 20 серпня 2012 року № КС-242Д-П", № КС-310 Д -П2 поручився перед банком відповідати за виконання взятих на себе зобов'язань ТОВ "Свтослав" за кредитними договорами від 11 січня 2008 року № КС-242Д та від 14 липня 2008 року № КС-310Д у тому ж обсязі, що і боржник. При цьому договори поруки від 20 серпня 2012 року № КС-242Д-П", № КС-310Д-П2 є чинними, недійсність їх не була встановлена, та згідно статті 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданих у жовтні 2017 року запереченнях, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_8, просять касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилити, а оскаржувані рішення судів залишити без змін, як такі, що ухвалені із дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

21 травня 2018 року справу № 1622/12822/2012 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Святослав" 11 січня 2008 року укладено кредитний договір № КС-242Д на загальну суму ~money22~ та 14 липня 2008 року укладено кредитний договір № КС-310Д на загальну суму ~money23~.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Святослав" за кредитними договорами № КС-242Д та № КС-310Д між банком та ОСОБА_7. були укладені договори поруки: від 11 січня 2008 року № КС-242Д-П1 та від 14 липня 2008 року № КС-310Д-П1.

Крім того, для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Святослав" за кредитними договорами № КС-242Д та № КС-310 Д між банком та ОСОБА_1 укладені договори поруки, а саме: 11 січня 2008 року № КС-242Д-П2; 14 липня 2008 року № КС-310Д-П2; 20 серпня 2012 року № КС-242Д-П2 та № КС-310 Д -П2.

Згідно розрахунку наданого позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитних договорів утворилась заборгованість, яка станом на 12 січня 2012 року становить: за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310Д 1 ~money24~, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 07 вересня 2012 року 12 ~money10~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money25~; заборгованість за процентами - ~money26~; пеня - ~money27~; за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242Д 1 ~money28~, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 07 вересня 2012 року 9 ~money11~ з яких: заборгованість за кредитом - ~money29~; заборгованість за процентами - ~money30~; пеня - ~money31~, а всього 2 ~money32~, що еквівалентно 21 ~money12~

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність (частина 1 статті 554 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року по справі № 2-7544/2011 було стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_2, як поручителя ТОВ "Святослав" за кредитними договорами № КС-242Д та № КС-310Д, заборгованість, яка утворилась станом на 22 жовтня 2010 року, на загальну суму 1 ~money33~, а саме заборгованість: за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310 Д у сумі 1 ~money34~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money35~; заборгованість за процентами - ~money36~; пеня - ~money37~; комісія - ~money38~; за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242 Д у сумі ~money39~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money40~; заборгованість за процентами - ~money41~; пеня - ~money42~.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути заборгованість за вищевказаними кредитними договорами, яка утворилась станом на 12 січня 2012 року, а саме: за кредитним договором від 14 липня 2008 року № КС-310 Д у сумі 1 ~money43~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money44~; заборгованість за процентами - ~money45~; пеня - ~money46~; за кредитним договором від 11 січня 2008 року № КС-242 Д у сумі 1 ~money47~, з яких: заборгованість за кредитом - ~money48~; заборгованість за процентами - ~money49~; пеня - ~money50~.

При цьому на підтвердження зазначеної заборгованості ПАТ КБ "ПриватБанк" надало розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами, які в тому числі включають розмір заборгованості за тілом кредиту, що були стягнуті з ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2011 року по справі № 2-7544/2011, а також розрахунки заборгованості за процентами, пені та комісії, включать період (з 19 січня 2010 року по 22 жовтня 2010 року, за який вони також вже стягнуті з ОСОБА_2 на підставі зазначеного рішення.

Протягом розгляду справи в суді ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало належного розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитними договорами від 14 липня 2008 року № КС-310Д та від 11 січня 2008 року № КС-242 Д, з урахуванням суми заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 04 липня 2011 року, та періоду за який стягнута вказана заборгованість.

Що стосується позову в частині вимог про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1, то колегія суддів зазначає наступне.

Суди встановили, що зі змісту позовної заяви, поданої до суду 12 вересня 2012 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилався на те, що для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Святослав" за кредитними договорами від 14 липня 2008 року № КС-310Д та від 11 січня 2008 року № КС-242 Д, між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладені договори поруки від 11 січня 2008 року № КС-242Д-П2 та від 14 липня 2008 року № КС-310Д-П2.

В той же час, зі змісту уточненої позовної заяви, поданої до суду 05 липня 2013 року, вбачається, що договори поруки № КС-242Д-П2 та № КС-310Д-П2 укладено між банком та ОСОБА_1 20 серпня 2012 року, а не 11 січня 2008 року та 14 липня 2008 року, як зазначалось ПАТ КБ "ПриватБанк" у позовній заяві поданій до суду 12 вересня 2012 року.

ОСОБА_1, заперечуючи проти позову, посилався на те, що він не укладав будь-яких договорів поруки, на які посилається ПАТ КБ "ПриватБанк".

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ "ПриватБанк" протягом всього часу розгляду справи, в тому числі в апеляційних та касаційній скарзі, жодного разу не посилався договори поруки, зазначені ним в позовній заяві, поданій 12 вересня 2012 року. Крім того, позивачем не уточнялось скільки всього укладалось договорів поруки з ОСОБА_1 та не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 57, 58, 59, 60 ЦПК України 2004 року на підтвердження укладення жодного з зазначених вище договорів. В судові засідання як до суду першої інстанції так і до апеляційного суду представник позивача жодного разу не з'явився.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Частиною 1 статті 11 ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень частини 3 статті 10 ЦПК України 2004 року кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57, 58, 59, 60 ЦПК України 2004 року.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог - покладається на відповідача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, й обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, ненаданням позивачем належних доказів на обґрунтування зазначених у позові обставин.

Доводи ПАТ КБ "ПриватБанк", наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and

Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко