Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 187/576/17-ц

провадження № 61-35337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Петриківська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області,

треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Караул О. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Петриківської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, треті особи: Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_4 , про визнання права власності на будинок у порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його тесть ОСОБА_5 , після смерті якого залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,55 га, з яких: 0,15 га призначені для будівництва і обслуговування вказаного будинку, а 0,40 га - для підсобного господарства, що підтверджено відповідним свідоцтвом та рішенням.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 , яка була його дружиною та донькою померлого ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_7 , його та ОСОБА_6 син. За життя ОСОБА_7 подав заяву про прийняття спадщини за законом після померлого діда ОСОБА_5 , у зв`язку із чим була заведена спадкова справа № 207/2016, проте свідоцтва про право на спадщину йому не видавалось, а тому він вважає, що його син ОСОБА_7 не встиг прийняти спадщину, яка лишилась після смерті його діда ОСОБА_5.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,55 га, розташовану за тією ж адресою після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 на підставі статті 1276 ЦК України в порядку спадкової трансмісії.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 , яка діє у власних інтересах та як законний представник малолітнього ОСОБА_8 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер її чоловік та батько малолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_7 Після його смерті залишилась спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , який він успадкував після смерті свого діда ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року , за правом представлення у порядку статті 1266 ЦК України після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року матері ОСОБА_6.

07 лютого 2017 року вона звернулась до Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про видачу їй та її малолітньому сину ОСОБА_8 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 , проте постановою нотаріуса їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві, які перебувають у ОСОБА_1

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею та за малолітнім ОСОБА_8 право власності кожного з них на 1/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року . Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року сина ОСОБА_7 , та є спадкоємцем за законом першої черги разом із іншими спадкоємцями першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_8.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_7 , які вчасно прийняли спадщину, а отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про визнання за кожним права власності на 1/3 частини спірного домоволодіння, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що жодного документу на підтвердження наявності у ОСОБА_7 на день його смерті права власності на спірне домоволодіння у матеріалах справи немає, бо такого права в його сина ніколи не було, a отже, залишена ОСОБА_7 спадкова маса такого домоволодіння не містить. Районний суд взагалі не згадав про його позовну вимогу щодо земельної ділянки.

У серпні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким відповідно до положень частини першої статті 1266 ЦК України, ОСОБА_7 є спадкоємцем за законом першої черги (за правом представлення), ОСОБА_5 та отримує ту частку спадщини яка належала б його матері якби вона була жива на момент відкриття спадщини. Крім того, спадкова трансмісія може мати місце лише тоді коли спадкоємець помер після відкриття спадщини та протягом строку передбаченого статтею 1270 ЦК України (шести місяців) не встиг прийняти чи відмовитись від спадщини. У справі спадкоємець помер після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини та більше того, в силу положень частини третьої статті 1268 ЦК України, спадщину він прийняв, а тому застосування спадкової трансмісії неможливе.

Також у серпні 2018 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки справа є малозначною.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_6 , про що зроблено запис за № 90 та видане свідоцтво про смерть від 30 листопада 1987 року серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 - батько померлої ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року , про що складений відповідний актовий запис за № 375, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського РУЮ у Дніпропетровській області від 22 вересня 2014 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва на право на будівлю від 30 липня 1959 року, про що здійснений запис у реєстрову (кадастрову) книгу під № 484 . Будинок розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, площею 0,55 га, з яких: 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, а 0,40 га - для ведення особистого підсобного господарства, яка належала спадкодавцю на підставі рішення Петриківської селищної ради народних депутатів Петриківського району Дніпропетровської області ХУІІІ сесії ХХІ скликання від 17 травня 1994 року № 32.

Згідно з довідкою з Обласного КП «Дніпродзержинське БТІ» від 08 серпня 2017 року право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_5.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_7 - син померлої ОСОБА_6 , про що складений відповідний актовий запис № 51, що підтверджено копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Петриківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 02 лютого 2017 року.

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці за тією ж адресою, який він прийняв шляхом спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року , за правом представлення згідно зі статтею 1266 ЦК України, після померлої матері ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6.

Постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16 серпня 2017 року ОСОБА_2 та малолітньому ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 05 червня 1978 року, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 року , його батьками записано: ОСОБА_1 та ОСОБА_6.

ОСОБА_7 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 04 жовтня 2013 року, про що складений відповідний актовий запис № 107, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Петриківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2013 року.

ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 року , про що складений відповідний актовий запис № 99, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області від 01 серпня 2013 року, де батьками записано: ОСОБА_7 та ОСОБА_10

Із листа щодо надання інформації від 10 липня 2017 року № 1086/01-16, що надійшов від завідувача Магдалинівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, виконуючої обов`язки завідувача Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Сушко В. Б. встановлено, що відомості про осіб, які звертались до нотаріальної контори із заявами про відмову від прийняття спадщини, про прийняття спадщини, яким видано свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року , в нотаріальній конторі - відсутні.

На майно померлого ОСОБА_5 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 207/2016 за заявою про прийняття спадщини за статтею 1266 ЦК України за правом представлення від 05 серпня 2016 року онука померлого ОСОБА_7 , який зареєстрований за тією ж адресою. Також у справі є довідка, видана Петриківською селищною радою від 05 серпня 2016 року, № 1481 про склад сім`ї, згідно з якою на момент смерті з померлим ОСОБА_5 прописана дружина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження. Інших заяв не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

На майно ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 27/2017 за заявою від 07 лютого 2017 року дружини померлого ОСОБА_2 , яка діє за себе та за малолітнього сина померлого ОСОБА_8 , що проживають за адресою: АДРЕСА_4 . Також, 28 лютого 2017 року подано заяву про прийняття спадщини за законом від батька померлого ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 . Інших заяв не надходило. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Згідно з довідкою, виданою Петриківською селищною радою від 05 серпня 2016 року № 1481 про склад сім`ї, на момент смерті з померлим ОСОБА_5 проживав також його онук ОСОБА_7.

У листі від 14 вересня 2017 року № 1556/02-14 від державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Могильної Л. Г. щодо надання інформації зазначено, що на майно ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року заведено спадкову справу № 207/2016, спадкоємцями за законом майна померлого по Ѕ частини є: онук ОСОБА_7 та дружина ОСОБА_11 , яка прийняла спадщину, шляхом спільного проживання з померлим. На майно ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року заведено спадкову справу № 27/2017, спадкоємцями за законом майна померлого є: дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_8 , батько ОСОБА_1 Прийняття спадщини розповсюджується на все майно, що належало померлому, у тому числі й на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Нормативно-правове обґрунтування щодо первісного позову ОСОБА_1

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частини перша та третя статті 1296 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги в частині первісного позову ОСОБА_1

Установивши, що ОСОБА_7 , який є спадкоємцем за законом після смерті свого діда ОСОБА_5 помер після відкриття спадщини і встиг її прийняти у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки проживав разом із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до вимог первісного позову вимог статті 1276 ЦК України (спадкова трансмісія), у зв`язку з тим, що відсутність у ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину після смерті його діда ОСОБА_5 не позбавляє спадкоємця права на спадщину, яка належить йому з часу відкриття цієї спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 як батько ОСОБА_7 , є спадкоємцем першої черги.

Нормативно-правове обґрунтування щодо зустрічного позову ОСОБА_2

Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги в частині зустрічного позову ОСОБА_2

Установивши, що дружина та син померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 є спадкоємцями першої черги після його смерті, який прийняв спадщину після смерті свого діда ОСОБА_5 , суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_8 права власності по 1/3 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на майно, що перешкоджає їй та її малолітньому сину отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_7. При цьому судами встановлено, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, проте від незалежних від неї обставин не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння, а отже, ефективним способом захисту її прав та прав малолітнього ОСОБА_8 є визнання права власності на спадкове майно.

Твердження заявника про те, що районний суд взагалі не згадав про його позовну вимогу щодо земельної ділянки, є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки суд апеляційної інстанції вказав про те, що земельна ділянка хоч і надавалась у власність ОСОБА_5 рішенням від 17 травня 1994 року № 32-XVIII/XXI, проте не була оформлена відповідно до діючого законодавства. Державний акт на ім`я ОСОБА_5 не виготовлявся, до державного Реєстру речових прав на нерухоме майно не занесений. Земельна ділянка перебуває у комунальній власності Петриківської селищної ради.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження

Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З урахуванням того, що предметом спору у цій справі є спадкові правовідносини, а справа, згідно зі статтею 274 ЦПК України, не може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, то суд касаційної інстанції не може визнати її малозначною, а отже, у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження необхідно відмовити.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та як законний представник малолітнього ОСОБА_8 , про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик