Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.06.2019 року у справі №511/847/17

Постанова

Іменем України

13 січня 2020 року

м. Київ

справа № 511/847/17

провадження № 61-7824св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад «Роздільнянська центральна районна лікарня»,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року у складі судді Теренчук Ж. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу «Роздільнянська центральна районна лікарня» (далі - КЗ «Роздільнянська центральна районна лікарня») про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки головного лікаря про накладення на неї дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни в період перебування її на посаді лікаря-нарколога КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 03 квітня 2017 року за № 109, а саме за систематичне запізнення на роботу без поважних причин в лютому та березні 2017 року.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала позовну заяву у новій редакції, в якій не змінюючи раніше заявлених позовних вимог, просила залучити до участі у справі як третю особу виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Роздільнянська районна лікарня» ОСОБА_2

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 серпня 2017 року, оформленою протоколом судового засідання, ОСОБА_2 залучено до участі у справі як третю особу.

07 грудня 2017 року ОСОБА_1 доповнила раніше заявлені позовні вимоги та просила скасувати наказ виконуючого обов`язки головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» ОСОБА_2 про накладення на неї дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни в період перебування її на посаді лікаря-нарколога КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 07 червня 2017 року № 123 за запізнення на роботу, яке мало місце 10 травня 2017 року тривалістю на 55 хвилин.

Дані позовні вимоги були викладені в цивільній справі № 511/847/17, номер провадження №2/511/28/19.

Крім цього, в січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з окремим позовом до КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» про визнання незаконним та скасування наказів виконуючого обов`язки головного лікаря від 09 листопада 2017 року № 161 та наказу від 09 листопада 2017 року № 75, якими її було звільнено з роботи на підставі частини третьої статті 40 КЗПП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку дня, після чого поновити її на вказаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В лютому 2018 року ОСОБА_1 доповнила зазначену позовну заяву вимогами про стягнення з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування заподіяної їй незаконним звільненням моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Дані позовні вимоги були викладені в цивільні справі № 511/184/18, номер провадження №2/511/244/18.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року цивільну справу за № 2/511/28/19 об`єднано в одне провадження з цивільною справою № 2/511/244/18 та справі присвоєно номер № 2/511/28/19.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2000 року працює в КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» на посаді лікаря-нарколога.

03 квітня 2017 року наказом виконуючого обов`язки головного лікаря була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за систематичне порушення трудової дисципліни, яке виразилось у її відсутності на робочому місці з 17 лютого до 31 березня 2017 року в якості систематичних запізнень на роботу, а також в зв`язку з її відсутністю на робочому місці з 11 години 05 хвилин 30 березня 2017 року до кінця робочого дня, про що було видано наказ № 109.

07 червня 2017 року адміністрацією лікарні її знову було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за запізнення на роботу на 55 хвилин 10 травня 2017 року, про що було видано наказ № 123.

Вказала, що вищевказані дні її роботи, як дні, в які вона запізнювалась на роботу, вона знаходилася на робочому місці і своєчасно приходила на роботу о 9 годині ранку.

30 березня 2017 року була відсутня в поліклініці, оскільки після проведеного прийому громадян об 11 годині поїхала до міста Одеси для здачі звіту в Одеському обласному наркологічному диспансері, про що повідомила працівників реєстратури лікарні.

Зазначила, що накладення дисциплінарних стягнень проведено з порушенням вимог закону та є безпідставним, винесено з надуманих міркувань та особистих мотивів адміністрації лікарні. Дані накази є незаконними, оскільки вона не мала можливості надати свої пояснення по службових записках, які стали підставою для оголошення їй доган. Її запізнення на роботу лікарнею сфальсифіковані, складені однією датою та у встановленому законом порядку не зареєстровані по вхідній документації лікарні.

Її не може бути притягнуто до відповідальності за недотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку лікарні, у зв`язку з тим, що вона з ними не була ознайомлена, по фактам її запізнення на роботу в лікарні не проводилося службове розслідування, яке є обов`язковим у випадку притягнення працівника лікарні до дисциплінарної відповідальності, в установленому законом порядку в лікарні не був затверджений графік роботи наркологічного кабінету і відповідно початок його щоденної роботи не був встановлений, її робоче місце не визначається лише приміщенням кабінету виходячи з її трудових функцій.

Крім того, зазначила, що наказ про її звільнення з роботи від 09 листопада 2017 року №161 з`явився значно пізніше, а її було звільнено лише на підставі наказу від 09 листопада 2017 року № 75, в якому не вказано суть вчинених нею дисциплінарних проступків, що є підставою для скасування цих наказів.

Її не було ознайомлено із наказом про звільнення, а згода профспілкового комітету надана у незаконний спосіб без її присутності на засіданні.

Накази, видані КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» про накладення на неї дисциплінарних стягнень протягом 2017 року у вигляді доган незаконні, оскільки вона не вчиняла дисциплінарних проступків, а видача наказів це результат її конфлікту з адміністрацією лікарні, тому не вбачає в своїх діяннях порушень трудової дисципліни.

Вона, займаючи посаду лікаря-нарколога КЗ «Роздільнянська ЦРЛ», на законних підставах згідно з розпорядженням Роздільнянської РДА була включена до складу медичної комісії по призову на службу до лав Збройних сил України в якості лікаря-нарколога, а також маючи відповідні навики лікаря-психіатра, була включена у вказану комісію в якості дублюючого лікаря роботу лікаря-психіатра.

02 жовтня 2017 року, діючи згідно з графіком роботи призовної комісії, вона правомірно проводила медичний огляд призовника ОСОБА_4 як лікар-нарколог та як лікар-психіатр, оскільки лікаря-психіатра ОСОБА_14 не було в цей день на роботі, про що вона пересвідчилася, перевіривши його кабінет.

Після огляду ОСОБА_4 зробила в його картці висновок за обох лікарів про те, що останній придатний до військової служби. Її висновок щодо придатності ОСОБА_4 до служби ніким не спростований і останній успішно проходить військову службу.

Тому вважає, що підстав для притягнення її до відповідальності за даним фактом за недбале проведення медичного огляду не має, оскільки повернення ОСОБА_4 з обласної медичної комісії до військкомату у зв`язку з виявленими на комісії слідами самоушкоджень на передпліччі, які вона начебто не замітила, не свідчать про проведення нею неналежного медичного огляду.

У проведеному за даним фактом службовим розслідуванням у лікарні, яке було розпочато за повідомлення військового комісара, їй не дали можливості прийняти участь та надати письмові пояснення, а 09 листопада 2017 року в кабінеті головного лікаря їй повідомили про її звільнення за порушення трудової дисципліни.

Копію наказу про звільнення вона отримати не змогла за станом здоров`я.

На другий день вона прийшла на своє робоче місце в наркологічний кабінет, однак її не допустили до роботи та викликали поліцію.

Крім того, незаконне звільнення призвело до моральних страждань, оскільки вона отримала великий стрес, була принижена її людська гідність людини - лікаря, вона втратила здоровий сон, відбулася втрата нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: скасувати накази КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» №№ 123, 109 про накладення на неї дисциплінарних стягнень у виді доган як незаконні; визнати незаконним її звільнення з роботи на підставі двох наказів КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 09 листопада 2017 року № 161 та наказу від 09 листопада 2017 року № 75, за якими звільнено її з роботи на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання нею без поважних причин посадових обов`язків і правил внутрішнього трудового розпорядку дня з 09 листопада 2017 року; скасувати накази про її звільнення, поновити її на посаді лікаря-нарколога КЗ «Роздільнянська ЦРЛ», стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу із дня невиходу її на роботу до дня розгляду справи по суті та на відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що посадовою інструкцією лікаря-нарколога поліклініки визначено коло обов`язків та робоче місце ОСОБА_1 , її підпорядкованість у своїй роботі головному лікарю лікарні, завідуючій поліклінічним відділенням, які згідно з посадовими інструкціями мають право контролювати відпрацювання робочого часу персоналом відділень та виконання правил внутрішнього трудового розпорядку дня тощо.

Робоче місце ОСОБА_1 визначено лише як робочий кабінет в поліклініці, її трудова функція передбачає не тільки присутність в кабінеті, тому до виконання трудових функцій за межами робочого місця, ОСОБА_1 повинна повідомляти осіб, яким вона підпорядковується відповідно до посадової інструкції.

За неодноразові порушення трудової дисципліни, які виявилися у запізненнях на роботу правомірно 03 квітня та 07 червня 2017 року наказами №№109, 123 лікарю-наркологу ОСОБА_1 двічі оголошено догану.

ОСОБА_1 порушила трудову дисципліну 30 березня 2017 року при самовільному залишенні свого робочого місця та вибутті до міста Одеси для здачі звіту, оскільки не отримала посвідчення про відрядження та дозволу адміністрації лікарні. За неодноразові порушення трудової дисципліни, які виразилися у видачі 24 травня 2017 року сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду ОСОБА_6 , 14 червня 2017 року сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з грубим порушенням порядку проведення профілактичного наркологічного огляду правомірно 12 червня та 05 липня 2017 року наказами №№125, 129 лікарю-наркологу ОСОБА_1 двічі оголошено догану, законність накладення дисциплінарного стягнення за порушення, що мали місце 14 червня 2017 року, встановлена судовим рішенням.

На час винесення наказу про звільнення щодо ОСОБА_1 правомірно проведено службове розслідування стосовно вчиненого дисциплінарного проступку, який виразився в недбалому ставленні до своїх посадових обов`язків та їх перевищенні при наданні 02 жовтня 2017 року висновку про придатність призовника ОСОБА_4 до військової служби. Дисциплінарний проступок 02 жовтня 2017 року мав місце, даний проступок став безпосередньо підставою для звільнення працівника ОСОБА_1 , якою раніше допущено систематичне невиконання обов`язків, за що у законний спосіб накладено дисциплінарні стягнення у вигляді доган.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 рокуОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що її не було ознайомлено в установленому законом порядку із наказами про звільнення. Згода профспілкового комітету надана у незаконний спосіб без її присутності на засіданні профспілкового комітету. Накази про дисциплінарні стягнення за 2017 рік є безпідставними, у зв`язку з конфліктною ситуацією, яка склалася внаслідок прискіпливого ставлення до неї з боку керівництва. Безпідставне звільнення призвело до моральних страждань, у зв`язку з тим, що вона отримала великий стрес, була принижена людська гідність людини - лікаря, вона втратила здоровий сон, відбулася втрата нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що основу звільнення було покладено лише неналежне виконання нею посадових обов`язків, а саме порушення щодо призовника ОСОБА_4 Накази про звільнення з роботи проведенні з великим розривом нумерації, хоча зазначені одним і тим же днем.

Також поза увагою судів залишилося те, що на час проведення призову ОСОБА_14 вже займав посаду лікаря-психіатра КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» на постійній основі, проте він був відсутній під час огляду ОСОБА_4 , тому огляд провела вона особисто як лікар дублер.

Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку та не врахували те, що у неї ненормований робочий день, вона є одним лікарем на весь район, надає допомогу хворим як вдома так і у лікувальному закладі, тому накази щодо запізнень її на роботу безпідставні, тому що вона в усній формі пояснювала свої запізнення на роботу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2019 року Комунальне некомерційне підприємство спільної власності територіальних громад Роздільнянського району «Роздільнянська центральна районна лікарня», яке є правонаступником КЗ «Роздільнянська ЦРЛ», подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що звільнення позивача була проведено з додержанням вимог статті 43 КЗпП України за згодою профспілкового комітету лікарні. Із протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що позивач на засідання не прибула, однак 17 жовтня 2017 року подала заяву про вихід із профспілкової організації, на розгляд якої вона також не з`явилася, тому рішення було прийнято у її відсутність. Недотримання трудової дисципліни лікарем ОСОБА_1 призвело до численних нарікань та скарг пацієнтів лікарні щодо якості роботи КЗ «Роздільнянська ЦРЛ», що підтверджується записами в Книзі скарг та пропозицій, яку судом також було досліджено. Судами всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджено всі докази, вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі наказу № 46 КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» була зарахована на посаду лікаря-нарколога з 21 червня 2000 року.

Згідно з посадовою інструкцією лікаря-нарколога поліклініки, затвердженої Головним лікарем КЗ «Роздільнянська ЦРБ», з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 02 січня 2014 року, лікар - нарколог: призначається та звільняється з роботи головним лікарем, завідуючим поліклінікою відповідно з діючим законодавством; безпосередньо підпорядковується завідуючому поліклінікою; у своїй роботі керується офіційними документами по виконуваному розділу роботі, наказами та розпорядженнями вище стоячих органів і посадових осіб, даною інструкцією; видає довідки, лікарняні листки, сертифікати та інші документи медичного персоналу згідно з правилами, встановленими Міністерством охорони здоров`я України; проводить наркологічний огляд громадян з видачою сертифікатів; несе відповідальність за виконання всіх пунктів даної інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку; безпосередньо підпорядковується головному лікарю ЦРБ, обласному наркодиспансеру.

Лікар нарколог ОСОБА_1 згідно з посвідченням № 546, виданим 05 грудня 2016 року мала допуск до проведення профілактичних наркологічних оглядів пацієнтів з відповідною видачою сертифікату про його проходження, що встановлено рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 січня 2018 року у цивільній справі № 1543/17.

Пунктами 4.11, 7.5 Посадової інструкції передбачено, що лікар-нарколог повинен дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, техніки безпеки, а також несе відповідальність за виконання всіх пунктів посадової інструкції та правил внутрішнього трудового розпорядку.

У КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» діють Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі - Правила), розроблені на підставі Типових правил, затверджених наказом МОЗ України від 18 грудня 2000 року за № 204 в останній редакції, затвердженій Головним лікарем від 08 лютого 2016 року.

ОСОБА_1 при прийнятті на роботу була ознайомлена із Правилами.

Згідно з Правилами в редакціях за 2009, 2016 роки початок роботи відділень і служб стаціонару для всіх працівників, а також поліклініки з 8-00 години ранку.

До початку роботи кожен працівник зобов`язаний відзначити свій прихід на роботу, а після закінчення дня - відхід з роботи в старшої медсестри відділення або керівника під розпис (пункт 5.9. Правил в редакції 2009 року, пункт 5.7 Правил в редакції 2016 року).

Складання графіків роботи медичного персоналу поліклініки та контроль за їх виконанням покладено згідно з Посадовою інструкцією на старшу медичну сестру поліклініки.

Пунктом 7.3 Правил передбачено, що дисциплінарні стягнення накладаються керівником лікарні.

Між колективом та адміністрацією КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» укладено колективний договір на 2016- 2019 роки, прийнятий на конференції трудового колективу 03 лютого 2016 року.

Крім того, в КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» діє Положення про наркологічний кабінет, затверджене головним лікарем КЗ «Роздільнянська ЦРЛ.

Відповідно до Розділу 11 Положення лікар нарколог розробляє індивідуальний графік роботи наркологічного кабінету з подальшим його затвердженням головним лікарем в положенні вказано, що цей графік є Додатком № 1 до Положення.(а.с.197 т.1)

Згідно з додатком №1 наркологічний кабінет розпочинає роботу о 9-00 годині ранку, при цьому у графіку прописані часи, надання допомоги пацієнтам за місцем їх мешкання з 12-00 години та 13-00 години дня.

До функціональних обов`язків головного лікаря відноситься контроль за відпрацюванням робочого часу персоналом відділень та виконання правил внутрішнього трудового розпорядку дня (наказ КЗ «Роздільнянська районна лікарня» від 31 березня 2017 року № 98).

Заступник головного лікаря по поліклінічні роботі безпосередньо керує роботою районної поліклініки та є завідуючий районною поліклінікою (пункт 3), а також контролює відпрацювання робочого часу персоналом відділення і виконання правил внутрішнього трудового розпорядку (пункт 5.5).

Згідно з пунктом 3.17 Посадової інструкції заступника головного лікаря з амбулаторно-поліклінічної роботи затверджує графік роботи лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу, графік відпусток, завіряє табеля на заробітну плату.

09 листопада 2017 року лікаря-нарколога ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі частини третьої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов`язків, покладених не неї трудовим договором на підставі наказів від 09 листопада 2017 року № 75 та від 09 листопада 2017 року № 161, а також відповідно до наданої згоди профкому від 18 жовтня 2017 року № 107.

Згідно з актом відмови від підпису від 09 листопада 2017 року у кабінеті виконуючого обов`язки головного лікаря в присутності члені комісії ОСОБА_1 було доведено зміст наказу від 09 листопада 2017 року № 161 про її звільнення з роботи, однак остання поставити підпис про ознайомлення та отримати даний наказ відмовилася.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 з роботи за частиною третьою статті 40 КЗпП України слугувало те, що 03 квітня 2017 року вона за неодноразові порушення трудової дисципліни, які виявилися у запізненнях на роботу, двічі була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани на підставі наказів КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 07 червня 2017 року №№ 109,123.

Підставою для накладення дисциплінарних стягнень послугували акти про запізнення на роботу ОСОБА_1 : від 17 лютого 2017 року про запізнення на роботу на 50 хв (9 год 50 хв); від 20 лютого 2017 року про запізнення на 50 хв (9 год 50 хв); від 03 березня 2017 року про запізнення на 38 хв (9 год 38 хв); від 06 березня 2017 року про запізнення на 30 хв (9 год 30 хв); від 16 березня 2017 року про запізнення на 40 хв (9 год 40 хв); від 27 березня 2017 року про запізнення на 50 хв (9 год 50 хв); про запізнення на 50 хв (9 год 50 хв); від 28 березня 2018 року про запізнення на 40 хв (9 год 40 хв); про самовільний залишення робочого місця з 11 год 05 хв та відсутність на робочому місця з цього часу; від 31 березня 2017 року про запізнення на 53 хв (9 год 53 хв); від 10 травня 2017 року про запізнення на 55 хв та відповідні акти, складені в дні запізнень на роботу ОСОБА_1 про відмову від дачі письмових пояснення щодо причин запізнення на роботу та відсутності на робочому місці.

ОСОБА_1 з наказом про накладення дисциплінарного стягнення була ознайомлена 06 квітня 2017 року, надавши пояснення на зворотній стороні наказу щодо її відсутності на робочому місці.

Викладені в актах доводи щодо відсутності ОСОБА_1 на робочому місці були також підтверджені показаннями свідків.

Судами також встановлено, що наказ про відрядження лікаря ОСОБА_1 для здачі звіту в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» на 30 березня 2017 року не видався, що підтверджується Книгою наказів по командировочним посвідченням.

Згідно з листом КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» від 08 червня 2017 року № 59/2 ОСОБА_1 , згідно із затвердженим графіком здачі звіту з наркології, повинна була його здати 29 березня 2017 року, проте його здала лише 30 березня 2017 року.

Наказом КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 07 червня 2017 року № 123 лікарю-наркологу ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, які проявилися у запізненні на роботу 10 травня 2017 року.

Підставою для накладення дисциплінарних стягнень слугував акт про запізнення від 10 травня 2017 року на 55 хв та акт, складений в день запізнення на роботу ОСОБА_1 , про відмову від дачі письмових пояснення щодо причин запізнень на роботу та відсутності на робочому місці.

08 червня 2017 року ОСОБА_1 письмово надала пояснення на зворотній стороні наказу, в яких повідомила про своєчасний прихід на роботу.

Наказом КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 12 червня 2017 року № 125 лікарю -наркологу ОСОБА_1 повторно оголошено догану за порушення трудової дисципліни, які виразилися у видачі 24 травня 2017 року сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду ОСОБА_6 з грубим порушенням порядку проведення профілактичного наркологічного огляду, встановленого наказом Міністерства охорони здоров`я від 28 листопада 1997 року № 339.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення слугувала доповідна заступника головного лікаря КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» ОСОБА_16 про виявлення 25 травня 2017 року факту видачі сертифіката громадянину ОСОБА_6 про проходження профілактичного наркологічного огляду 24 травня 2017 року на порушення Інструкції про профілактичний наркологічний огляд, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 листопада 1997 року № 337 без урахування результатів лабораторного дослідження крові ОСОБА_6 на активність ГГТ.

Сертифікат ОСОБА_6 був виданий 24 травня 2017 року, а кров на лабораторне дослідження була відібрана після видачі сертифікату та надана до лабораторії, що підтверджується Журналом лабораторних досліджень.

За даним фактом було проведено службове розслідування в КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» і згідно з наданим актом службового розслідування від 30 травня 2017 року, викладені вище підтвердилося.

ОСОБА_1 відмовилася від дачі письмових пояснень та від ознайомлення із наказом, що підтверджується актами про відмову під підпису та про відмову від дачі пояснень.

Наказом КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 05 липня 2017 року № 129 ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни, які виявилися у видачі 14 червня 2017 року, сертифікатів про проходження профілактичного наркологічного огляду особами з грубим порушенням порядку проведення профілактичного наркологічного огляду, встановленого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 28 листопада 1997 року № 339 повторно оголошено догану.

14 червня 2017 року лікар-нарколог ОСОБА_1 видала сертифікати про проходження профілактичного наркологічного огляду громадянам ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з грубим порушенням вимог Інструкції про профілактичний наркологічний огляд, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 28 листопада 1997 року № 337, та Порядку проведення обов`язкового профілактичного огляду, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06 листопада 1997 року № 1238, тобто без проведення обов`язкової програми, яка передбачає лікарський огляд, дослідження крові на ГГТ і медичне лабораторне обстеження, що підтверджується актом службового розслідування за даним фактом притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності від 16 червня 2017 року.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 січня 2018 року у справі № 511/1543/17, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 05 липня 2017 року № 129.

Також судами встановлено, що на час винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 підставою для її звільнення слугували наступні встановлені судом обставини вчинення нею нового дисциплінарного поступку при наступних обставинах.

Згідно з розпорядженням Роздільнянської РДА від 04 вересня 2017 року № 497/А-2-17 «Про проведення чергового призову до Збройних сил України та інших військових формувань громадян України на строкову військову службу в жовтні-листопаді 2017 року та заходи щодо його забезпечення» в Роздільнянському районі проводився призов «осінь-2017» на строкову військову службу юнаків 1990-1999 років.

З метою проведення призову згідно з Додатком №2 до вищевказаного розпорядження був узгоджений склад медичної комісії із лікарів КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» та її дублюючий склад. В основний склад комісії включена як лікар-нарколог ОСОБА_1 (дублюючий її лікар - ОСОБА_14 ), в свою чергу до основного складу комісії включений лікар-психіатр - ОСОБА_14 , а дублюючий його лікар - ОСОБА_1 .

Також було затверджено графік проведення медогляду призовників в КЗ «Роздільнянська ЦРЛ».

З 13 жовтня 2016 року в КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» на посаду лікаря-психіатра на 0,25 ставки як зовнішнього сумісника був зарахований ОСОБА_14 , а 01 лютого 2017 року ОСОБА_14 переведений на посаду лікаря-психіатра на робочий день з повною зайнятістю як основний працівник.

Також згідно з табелями використання робочого часу за період з січня 2017 року до липня 2017 року ОСОБА_1 не суміщала обов`язки лікаря-нарколога та психіатра КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» і відповідної оплати не отримувала.

В додатку вказані умови допущення до роботи резервного складу лікарів призовної комісії - це відсутність на роботі лікаря з поважних причин.

На підставі наказу КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» від 04 жовтня 2017 року «Про організацію медичного огляду в період чергового призову осінь 2017» лікаря-нарколога ОСОБА_1 було виключено із дублюючого складу медкомісії по призову.

Медична комісія по призову розпочала роботу 02 жовтня 2017 року, медичний огляд юнаків проводився в поліклініці Роздільнянської ЦРЛ і лікарі спеціалісти проводили їх огляд у власних кабінетах.

У жовтні 2017 року медогляд проходив призовник ОСОБА_4 , 1998 року народження, що підтверджується копією його особової картки.

02 жовтня 2017 року лікарем-наркологом ОСОБА_1 вказаний призовник був оглянутий як лікарем-наркологом, так і лікарем-психіатром, про що свідчать підписи лікаря ОСОБА_1 про придатність призовника до військової служби в особовій справі призовника ОСОБА_4 як лікаря-нарколога.

20 жовтня 2017 року призовник ОСОБА_4 проходив обласну медичну комісію у збірному пункті Одеського обласного військкомату і на огляді у лікаря-психіатра у нього було виявлено порізи (самоушкодження) на лівому зап`ясті, про що було складено відповідний висновок лікаря-психіатра та повернуто призовника в районний комісаріат для направлення на стаціонарне обстеження, що підтверджується висновком лікаря в Книзі реєстрації призовників, які прибули на обласний збірний пункт для проходження контрольного медичного огляду за № 1320 (протокол від 20 жовтня 2017 року).

23 жовтня 2017 року військовий комісар Роздільнянського військкомату ОСОБА_15 повідомив лікарню про виявлення факту недбалого ставлення лікаря-нарколога ОСОБА_1 до виконання нею своїх обов`язків при проведенні огляду призовника як лікаря-психіатра.

На підставі повідомлення військового комісара КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» було проведено службове розслідування за фактом недбалого ставлення до своїх обов`язків лікаря-нарколога ОСОБА_1 від 28 жовтня 2017 року, яким було встановлено, що огляд призовника ОСОБА_4 був проведений лікарем ОСОБА_1 12 жовтня 2017 року як лікарем-наркологом, а також як дублюючим лікарем-психіатром, тоді як в цей день лікар-психіатр КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» був на робочому місці та проводив прийом громадян, наказ на його заміну в складі призовної комісії по КЗ «Роздільнянська ЦРЛ» не видався. Також комісією було встановлено, що ОСОБА_1 недбало виконує свої функціональні обов`язки, а саме не провела огляд осіб, які підлягають медогляду і зробила лікарський висновок без результатів огляду, що привело до встановлення неправильного висновку щодо придатності його до військової служби.

Згідно з Журналом амбулаторного прийому лікаря-психіатра ОСОБА_14 , останній 02 та 12 жовтня 2017 року перебував на робочому місці та проводив прийом громадян.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Роздільнянського районного суду Одеської області.

21 серпня 2019 року справа № 511/847/17 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права й обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці.

Роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України).

Отже, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).

Статтею 5-1 КЗпП України визначено гарантії забезпечення права громадян на працю.

Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (пункт 6 частини 1 статті 5-1 КЗпП України).

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41), або на вимогу профспілкового, чи іншого органу, уповноваженого на представництво трудовим колективом (стаття 45).

Пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

При звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов`язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

Вирішуючи позов про визнання незаконним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд має враховувати, що тільки правомірно накладені стягнення можуть бути підставою для звільнення працівника за пункту 3 статті 40 КЗпП України, а тому необхідно з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пункту 3 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи та показань свідків, дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, що мали наслідком накладення у квітні-липні 2017 року дисциплінарних стягнень у вигляді доган, встановлено чергове порушення трудової дисципліни, що мало наслідком притягнення до відповідальності у листопаді 2017 року, що в сукупності надало медичному закладу право розірвати 09 листопада 2017 року трудовий договір за систематичне невиконання лікарем-наркологом ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку за наявності вжиття до неї раніше заходів дисциплінарного стягнення.

З урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська