Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2019 року у справі №357/3568/18

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 357/3568/18

провадження № 61-13859св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання недійсним свідоцтва про право власності за законом.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, у результаті чого відкрилася спадщина, а 05 травня 2009 року Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 162/2009.

Із заявами про прийняття спадщину звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_1, між якими виник спір щодо спадкового майна.

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 04 червня 2010 року усунуто ОСОБА_1 від права спадкування за законом, у зв'язку з ненаданням допомоги спадкодавцеві, коли остання знаходилась в безпорадному стані.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року скасовано вищевказане рішення та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

06 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину, та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, та на недоотриману пенсію за квітень 2009 року у розмірі 631
грн 60 коп.

14 березня 2015 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину майна після смерті матері та надала рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2010 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року.

17 березня 2015 року Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області звернулась з запитом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо касаційного оскарження вищевказаного рішення, у результаті чого останній стало відомо про відмову ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження.

У зв'язку з вищезазначеним нотаріусом було вирішено викликати спадкоємців та скасувати видані свідоцтва, видати нові свідоцтва про право власності на спадщину спадкоємців у рівних частинах.

Спадкоємці двічі запрошувались 20 травня 2015 року та 12 червня 2015 року, однак відповідач не з'явилась жодного разу, а відтак у нотаріуса не було можливості скасувати видані свідоцтва з подальшою видачею нових про спадкування обома спадкоємцями в рівних частинах.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним свідоцтво про право власності за законом від 06 листопада 2013 року, видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області на ім'я ОСОБА_2, після смерті її матері ОСОБА_3, реєстраційний номер № 2-5168, на квартиру АДРЕСА_1, та належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане ВАТ "Росава" 20 квітня 1998 року, зареєстрованого в Білоцерківському міжміському бюро технічної інвентаризації 11 травня 1998 року за реєстром 11158 в книзі 101.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06 листопада 2013 року, видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області, на ім'я ОСОБА_2 після смерті її матері ОСОБА_3, реєстраційний номер 2-5168 на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2, оскільки і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги, які звернулись з заявами про прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які звернулися із заявами про прийняття спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 10 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в яких вона просила залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а. с. 75).

Відповідно до спадкової справи № 162/2009 після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_1 та недоотриманої пенсії за квітень 2009 року у розмірі 631 грн 60 коп.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є її доньки: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які звернулись із заявами про прийняття спадщини 05 травня 2009 року та 29 вересня 2009 року.

ОСОБА_2 двічі, а саме 02 жовтня 2009 року та 03 грудня 2010 року зверталась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою, у якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки вона має намір звернутися до суду (а. с. 112).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, усунуто ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 (а. с. 118-119).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2010 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2010 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено (а. с.120-121).

06 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у результаті чого їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (а. с 10) та свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію за квітень 2009 року у розмірі 631 грн 60 коп.

У відповідь на запит Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ було надіслано копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 08 квітня 2011 року про відмову ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження (а. с. 168).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 27 лютого 2012 року відмовлено у допуску справи за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 квітня 2011 року.

У результаті встановлених обставин, державним нотаріусом було вирішено викликати спадкоємців та відповідно до статей 1300, 1301 ЦК України скасувати видані свідоцтва та видати нові на двох спадкоємців у рівних частинах.

20 травня 2015 року нотаріусом були направлені листи про запрошення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явитись 12 червня 2015 року о 14 год. 00 хв. для оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а. с. 172).

12 червня 2015 року були зроблені повторні запрошення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з'явитись 26 червня 2015 року о 14 год. 00 хв. на оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а. с. 173).

Обидва листи були отримані ОСОБА_2, проте на зазначений час з'явилась лише ОСОБА_1

08 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, натомість отримала роз'яснення державного нотаріуса Мельничук М. В. про те, що у зв'язку з неявкою спадкоємця, а саме ОСОБА_2, що отримала свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, у нотаріуса не було можливості скасувати видані свідоцтва та видати нові в рівних частинах обом спадкоємцям за законом (а. с. 174,177).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 2 статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у Частиною 2 статті 1223 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 1 статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1300 ЦК Україниза згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 3 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що оспорюванє позивачем свідоцтво було видано лише на ім'я відповідача ОСОБА_2, яка за змістом вказаного свідоцтва успадкувала все майно спадкодавця, у тому числі квартиру АДРЕСА_1, діючим законодавством не передбачено можливості самостійного скасування нотаріусом виданих ним попередньо свідоцтв.

Незважаючи на запрошення державного нотаріуса, ОСОБА_2 не з'являлася до нотаріальної контори, у зв'язку з чим нотаріус позбавлений можливості скасувати свідоцтво на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_2, та видати нові на двох спадкоємців у рівних частинах.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності є безпідставними, оскільки строк позовної давності розпочинає перебіг з 12 червня 2015 року, з часу, коли відповідач не з'явилась на запрошення нотаріальної контори. Враховуючи, що позивач звернулась до суду 02 квітня 2018 року, строк позовної давності не пропущено.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлених обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судами, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк