Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.03.2019 року у справі №306/1011/18

Постанова

Іменем України

09 листопада 2020 року

місто Київ

справа № 306/1011/18-ц

провадження № 61-5027св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Закарпатський обласний центр зайнятості,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Собослоя Г. Г.,Куштана Б.

П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що з 15 липня 1988 року до 17 квітня 2018 року він працював на різних посадах у Свалявському районному центрі зайнятості.

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 17 квітня 2018 року № 72-К його звільнено з посади директора Свалявського районного центру зайнятості на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації праці - реорганізації Свалявського районного центру зайнятості, що супроводжувалося скороченням чисельності та штату працівників.

Зазначав, що звільнення вважає незаконним, оскільки всупереч вимогам статті 42 КЗпП України при скороченні штату (вивільненні працівників) не враховано його переважне право на залишення на роботі, зокрема тривалий безперервний стаж роботи в установі, який становить 30 років, а тому він має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, йому залишилося менше трьох років (саме 8 місяців) до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Одночасно з попередженням про наступне вивільнення (з яким позивача ознайомлено 06 листопада 2017 року) позивачу не було запропоновано посаду директора новоствореної Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості, при цьому наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 15 листопада 2017 року № 246- К на таку посаду директора переведено ОСОБА_2 із 20 листопада 2017 року (колишнього заступника директора Свалявського районного центру зайнятості).

Позивач просив скасувати наказ від 17 квітня 2018 року № 72-Б про його звільнення.

Стислий виклад заперечень відповідача

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року позов задоволено. Скасовано наказ від 17 квітня 2018 року № 72-К про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Свалявського районного центру зайнятості у зв'язку зі змінами в організації праці, а саме: реорганізацією Свалявського районного центру зайнятості шляхом його приєднання до Закарпатського обласного центру зайнятості, що супроводжувалося скороченням штату та чисельності працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ОСОБА_1 з 15 липня 1988 року до 17 квітня 2018 року працював у Свалявському районному центрі зайнятості, є особою передпенсійного віку, до настання віку виходу на пенсію йому залишилося 8 місяців, є інвалідом дитинства другої групи, при цьому 06 листопада 2017 року його попереджено про зміну в організації праці і не запропоновано посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу Закарпатського обласного центру зайнятості задоволено. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду обґрунтовувалася тим, що відбулося скорочення посади, яку обіймав позивач. Посада директора створеної Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості не була вакантною. Позивачу запропоновано відповідні вакантні посади, проте свою незгоду на переведення на іншу роботу підтвердив письмово.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій засобами поштового зв'язку у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення, порушив приписи КЗпП України та не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів". Крім того, апеляційним судом не враховано переважного права позивача на залишення на роботі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Закарпатський обласний центр зайнятості просив залишити постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у справі № 306/1011/18 без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

У додаткових поясненнях Закарпатський обласний центр зайнятості просив при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 взяти до уваги висновки Верховного Суду, викладені в ухвалі від 17 жовтня 2019 року в справі № 600/733/18 з аналогічними обставинами.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - ~law27~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law28~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law29~.

За частиною 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Із 15 липня 1988 року по 17 квітня 2018 року позивач працював на різних посадах у Свалявському районному центрі зайнятості, зокрема, з 06 березня 1991 року займав посаду директора Свалявського районного центру зайнятості.

Відповідно до наказу Державної служби зайнятості (центральний апарат) від 18 жовтня 2016 року № 168 ухвалено рішення про реорганізацію базових центрів зайнятості Закарпатської області (у тому числі Свалявського районного центру зайнятості) шляхом їх приєднання до Закарпатського обласного центру зайнятості.

Згідно з наказом Державної служби зайнятості (центральний апарат) від 28 жовтня 2016 року № 117 ОСОБА_1 призначено головою комісії з припинення юридичної особи Свалявського районного центру зайнятості.

Цим наказом передбачено ОСОБА_1 вжити заходи, відповідно до чинного законодавства, щодо реорганізації відповідного базового центру зайнятості.

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 23 жовтня 2017 року № 102 затверджено та введено в дію структуру та штатний розпис апарату та філій Закарпатського обласного центру зайнятості з 01 листопада 2017 року. Штатний розпис Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості передбачав одну посаду директора.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Державної служби зайнятості із заявою щодо погодження призначення на посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості.

30 жовтня 2017 року Державна служба зайнятості погодила призначення ОСОБА_2 на посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості.

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 01 листопада 2017 року № 110 створено Свалявську районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості та затверджено її положення. Цим наказом вирішено забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_2 як керівника цієї філії.

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 - заступника директора Свалявського районного центру зайнятості попереджено про її наступне звільнення з цієї посади та запропоновано вакантну посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості.

01 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського обласного центру зайнятості із заявою, у якій просила скоротити строк її попередження про звільнення та призначити її на посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості з 20 листопада 2017 року.

У період із 23 жовтня 2017 року до 03 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності та визнано сторонами.

06 листопада 2017 року ОСОБА_1 (після вихідних днів 04 та 05 листопада 2017 року) попереджено про зміну в організації праці та запропоновано вакантні посади, від яких позивач відмовився.

Свою незгоду на переведення на іншу роботу ОСОБА_1 підтвердив письмово 06 листопада 2017 року. Про цю відмову від запропонованих посад складений акт від 06 листопада 2017 року.

08 листопада 2017 року Свалявська районна державна адміністрація погодила пропозицію щодо призначення ОСОБА_2 на посаду директора Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості.

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 15 листопада 2017 року № 246-К ОСОБА_2 переведено на посаду директора з 20 листопада 2017 року.

17 квітня 2018 року позивачу (у день звільнення) також запропоновано інші вакантні посади, від яких ОСОБА_1 відмовився. 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 підтвердив письмово свою незгоду на переведення на іншу роботу. Про цю відмову від запропонованих посад складений акт від 17 квітня 2018 року.

Відповідно до протоколу № 3 зборів профспілкової організації Свалявського районного центру зайнятості від 03 листопада 2017 року надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Також протоколом № 1 зборів членів профспілки Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 23 березня 2018 року надано згоду на розірвання трудового договору з позивачем згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості від 17 квітня 2018 року № 72-К ОСОБА_1 звільнено з посади директора Свалявського районного центру зайнятості на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації праці - реорганізацією Свалявського районного центру зайнятості, що супроводжувалося скороченням чисельності та штату працівників.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, щопозивача завчасно попереджено про наступне вивільнення, йому запропоновано вакантні посади, від яких він письмово відмовився, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 відбулося з додержанням установленого законом порядку.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення порушив приписи КЗпП України та не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", мають бути відхилені Верховним Судом, оскільки не встановлено такої невідповідності. Додатково Верховний Суд наголошує, що під час вирішення цивільних спорів ним враховуються висновки щодо застосування норм права діючого Верховного Суду та правові висновки Верховного Суду України, викладені за правилами статті 360-7 ЦПК України в редакції ~law30~від 12 лютого 2015 року.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не враховано переважного права позивача на залишення на роботі, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки посада директора Свалявського районного центру зайнятості, яку займав позивач, скорочувалася, а на посаду директора новоствореної Свалявської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості не міг бути призначений, оскільки на час попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення вона не була вакантною. При цьому до Державної служби зайнятості із заявою про погодження призначення його на посаду директора ОСОБА_1 не звертався. Крім того, ОСОБА_1 свою незгоду на переведення на іншу роботу підтвердив письмово.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції розглянув спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, що призвели до ухвалення у справі незаконного та необґрунтованого рішення.

Встановивши фактичні обставини, суд апеляційної інстанції правильно визначив правову природу трудових відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини 3 статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко