Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.09.2018 року у справі №183/2548/15

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 183/2548/15

провадження № 61-4092св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Василівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області,

треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року у складі судді Майної Г. Є. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року у складі колегії суддів: Лисичної Н. М., Баранніка О. П., Колодяжної Н. Є.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай).

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Василівської сільської ради народних депутатів від 03 березня 1995 року за № 3 Аграрно-виробничому об'єднанню пайщиків «Отрадне» (далі - АВОП «Отрадне») у с. Всесвятське Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області було передано у колективну власність 4 233,5 га землі для сільськогосподарського використання.

10 січня 1997 року АВОП «Отрадне» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 27. До державного акта додається список пайщиків-власників у кількості 526 осіб, згідно з яким АВОП «Отрадне» наданий дозвіл на виготовлення на видачу членам АВОП «Отрадне» сертифікатів на право на земельний пай. У зазначеному списку пайщиків-власників за № 406 зазначений його батько - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу.

В установлений законом термін він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.

15 квітня 2015 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька, у тому числі і на зазначену земельну ділянку, на що отримав відмову, оскільки у наданій ним довідці Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року № 13/000969 вказано про відсутність інформації щодо реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_3

У зв'язку з наведеним ОСОБА_1 просить визнати за ним право на отримання земельної ділянки (паю) площею 4,71 га, переданої у колективну власність АВОП «Отрадне» с. Всесвятське для сільськогосподарського використання, згідно з державним актом на право колективної власності на землю, серія НОМЕР_1, виданим Василівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області 10 січня 1997 року, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 27, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча ОСОБА_3 і був внесений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, але за життя права на земельну частку (пай) не набув, оскільки державний акт на право колективної власності на землю був виданий АВОП «Отрадне» 10 січня 1997 року, тобто після смерті спадкодавця. А оскільки спадкоємець не може успадкувати те, що не належало спадкодавцю, суд дійшов висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, зокрема те, що право власності на спірну земельну ділянку батько позивача за життя не набув, що вказує на відсутність правових підстав для визнання такого права за позивачем як його спадкоємцем.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій є незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача. Зокрема, суди проігнорували той факт, що батько позивача як член АВОП «Отрадне» був включений до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай). Жодного рішення загальних зборів членів АВОП «Отрадне» Василівської сільської ради чи будь-яких інших органів місцевого самоврядування про виведення ОСОБА_3 зі списків пайщиків-власників щодо наділу земельної ділянки прийнято не було. Враховуючи те, що на момент розпаювання землі у 1995 році спадкодавець був включений до списків пайщиків-власників під номером 406, а помер лише у 1996 році, ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця відповідно до вимог статей 1216, 1218, 1220, 1225 ЦК України набув право власності на спірну земельну ділянку. З огляду на викладене судові рішення ухвалені при неповному з'ясуванні обставин справи, що суперечить вимогам 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, не відповідають вимогам статті 213 ЦПК України 2004 року щодо їх законності та обґрунтованості.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Заперечення на касаційну скаргу відповідачами не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора, Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області, про визнання права на земельну частку (пай) призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Василівської сільської ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 03 березня 1995 року за № 3 АВОП «Отрадне» у с. Всесвятське Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області передано у колективну власність 4 233,5 га землі в межах згідно з планом для сільськогосподарського використання.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3, який є батьком позивача (а. с. 7, 10).

10 січня 1997 року АВОП «Отрадне» одержало державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 27, до якого додано список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу або товариства, в якому за № 406 зазначений ОСОБА_3 (а. с. 76-96).

За життя, 28 березня 1994 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповідав ОСОБА_1 (а. с. 15, 62 (зворот).

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, що складалася з житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого в с. Андріївка Новомосковського району Дніпропетровської області.

15 квітня 2015 року він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на указаний будинок та земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Того ж дня листом № 844/02-14 нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку, оскільки у наданій ОСОБА_1 довідці з Управління Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 31 березня 2015 року № 13/000969 вказано про те, що за ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, не зареєстровано жодної земельної ділянки на території Новомосковського району та м. Новомосковська (а. с. 60, 61, 63).

Відповідно до повідомлення Управління Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року № 99-28-0.5-48/15-15 відомості про отримання ОСОБА_3 сертифіката у Книзі реєстрації сертифікатів на земельний пай членів АВОП «Отрадне» Новомосковського району відсутні (а. с. 75).

Відповідно до пунктів 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України положення зазначеного Кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 534 ЦК Української РСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам, як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Частинами дев'ятою, десятою статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з вимогами частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно статті 9 ЦК Української РСР 1936 року, здатність мати цивільні права і обов'язки (цивільна правоздатність) визнається в однаковій мірі за всіма громадянами Української РСР та інших союзних республік.

Правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Встановивши, що на момент видачі АВОП «Отрадне» 10 січня 1997 року державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_3 помер, суди попередніх інстанцій правомірно вважали, що він не міг набути право на відповідну частку земельної ділянки, незважаючи на наявність його прізвища у списку, що додавався до акта.

Оскільки право, яке просить визнати за ним позивач у порядку спадкування, його батько як спадкодавець не набув за життя, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.

Таким чином, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що позивач набув право на земельну ділянку у порядку спадкування.

Факт внесення спадкодавця до списків громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства лише вказує на наміри щодо виділення цій особі земельної ділянки.

Аналізуючи правові підстави набуття такої земельної частки (паю) у приватну власність, колегія суддів зазначає про неможливість наділення особи цим правом після її смерті.

Таким чином, позов ОСОБА_1 не може бути задоволено, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про незастосування судами попередніх інстанцій норм статей 1216, 1218, 1220, 1225 ЦК України спростовуються тим, що правовідносини виникли до набрання ЦК України 2004 року чинності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають положенням ЦК Української РСР 1963 року.

Доводи касаційної скарги є аналогічними до змісту апеляційної скарги, фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами судових рішень, які наведені в їх обґрунтування та які заявником у процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк