Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2018 року у справі №239/68/17

Постанова

Іменем України

12 березня 2018 року

м. Київ

справа № 239/68/17-ц

провадження № 61-7059 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), ГулькаБ. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Курило В. П., Жданової В. С., Мальованого Ю. М.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 17 липня 2015 року вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із нею. Шлюб між ними виявився невдалим, спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносити з ОСОБА_6 припинені з 8 серпня 2016 року.

ОСОБА_4 зазначала, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, отримує лише державну допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн щомісячно. ОСОБА_6 є приватним підприємцем та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання її та їх сина.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1 800 грн щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову та до повноліття дитини, та на її утримання у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову та до досягнення дитиною трирічного віку.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 17 липня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання дружини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, фізичної особи-підприєця, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 березня 2017 року і до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, фізичної особи-підприєця, на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 10 березня 2017 року і до досягнення сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3

В іншій частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення у частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сукупний дохід відповідача за 1 квартал 2016 року, відповідно до довідки Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 01 червня 2017 року № 2126, склав 5 тис. грн, що складає 1 666 грн на місяць, а тому суд, врахувавши згоду відповідача на стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його прибутку, законодавче обмеження загального розміру відрахувань із заробітної плати у виді 70 %, вирішив, що з ОСОБА_6 підлягають стягненню аліменти на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (прибутку) та на її утримання у розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку (доходу), до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.

Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 17 липня 2017 року в частині спору про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі скасовано. Ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, фізичної особи-підприєця, на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1 800 грн до повноліття дитини.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність, а тому є підстави для визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн.

У касаційній скарзі, поданій 10 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що його дохід не є мінливим, оскільки у суді першої інстанції надано докази отримання доходу на місяць у розмірі 1 666 грн, а тому відсутні підстави для стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

10 січня 2018 року матеріали касаційного провадження передані до Верховного Суду.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що з 17 липня 2015 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач, відповідно до наданих квитанцій, надавав добровільно матеріальну допомогу позивачу у розмірі 1 тис. грн щомісяця, проти чого не заперечувала позивач.

Позивач не працює, доглядає дитину, отримує державну допомогу у розмірі 860 грн щомісяця та потребує матеріальної допомоги.

Відповідач є фізичною особою-підприємцем, має можливість та зобов'язаний законодавством надавати матеріальну допомогу на утримання дитини та дружини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно та визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_6 є самозайнятою людиною, має мінливий дохід, оскільки займається підприємницькою діяльністю, інших утриманців немає, а тому має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1 800 грн щомісячно.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що середньомісячний дохід відповідача становить 1 666 грн, а отже відсутні підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, є необґрунтованими, оскільки вказана сума доходу вираховувалась відповідно до довідки Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області від 01 червня 2017 року № 2126 щодо сукупного доходу ОСОБА_6 за 1 квартал 2016 року, а отже не може бути доказом отримання останнім стабільного доходу у вказаному розмірі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І.Гулько

Ю. В.Черняк