Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2020 року у справі №133/1441/19

Постанова

Іменем України

09 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 133/1441/19

провадження № 61-1858св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року у складі судді Воронюк В. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів:

Якименко М. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складалася з земельної ділянки розміром 2,9404 га, яка знаходиться на території Переможнянської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері є він та його сестра - відповідач ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після смерті спадкодавця.

Зазначав, що він пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини у зв'язку з тим, що за місяць до закінчення цього строку він поїхав на роботу в іншу місцевість на збір урожаю. Тому в нього існували об'єктивні непереборні обставини, а саме виконання постійно безперервної роботи на підприємстві в іншій місцевості, що вказує на поважність причин пропуску такого строку.

У подальшому він спадкові права не міг оформити, так як не було фінансової можливості.

Коли з'явилась така можливість, він звернувся до Козятинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріусом в усній формі в прийнятті заяви йому було відмовлено, в зв'язку з пропуском шестимісячного строку.

ОСОБА_1 просив визначити йому додатковий строк, терміном два місяці, для подачі заяви про прийняття спадщини після матері - ОСОБА_3.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем не доведено наявність об'єктивних, непереборних та поважних причин, які перешкоджали йому звернутися із заявою про прийняття спадщини з дня її відкриття. Оскільки, як зазначив суд, перебування на роботі в іншій місцевості протягом двох місяців та відсутність коштів, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Додатковим рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 листопада 2019 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

3 850,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня

2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

20 січня 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не обізнаний з вимогами законодавства щодо прийняття спадщини. Нотаріус повинен був повідомити заявник про відкриття спадщини. Судом не залучено до участі у справі Козятинську державну нотаріальну контору. Справу апеляційним судом розглянуто без участі позивача, який подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою.

Доводи інших учасників справи

20 березня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.

23 березня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону

від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складалася з земельної ділянки розміром 2,9404 га, розташованої на території Переможнянської сільської ради Козятинського району Вінницької області.

Спадкоємцями першої черги за законом, на майно померлої є її діти: позивач - ОСОБА_1 та відповідач - ОСОБА_2.

Згідно з копією спадкової справи № 666/06, до Козятинської державної нотаріальної контори 29 серпня 2006 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулася дочка спадкодавця ОСОБА_2. У заяві відповідач зазначила, що крім неї спадкоємцем на майно матері є її брат - ОСОБА_1.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1220, 1222, 1270 ЦК України (частини 1 , 2 статті 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:

1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи аргументи та доводи сторін у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки перебування на роботі в іншій місцевості протягом двох місяців та відсутність коштів, не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк у період з 01 березня 2006 року до дня звернення до суду з цим позовом, а саме до 05 червня 2019 року.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальний дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Доводи касаційної скарги, що нотаріусом не здійснено будь-яких дій щодо повідомлення позивача про відкриття спадкової справи є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не довів, що нотаріус, який відкрив спадкову справу, знав або міг знати про його місце проживання чи роботи.

Аргументи касаційної скарги про те, що судом не залучено до участі у справі як третю особу Козятинську державну нотаріальну контору не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі не впливають на права та обов'язки Козятинської нотаріальної контори (абзац 4 пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Крім того, позивач звертаючись до суду самостійно визначив учасників справи, відповідного клопотання не заявляв.

Також є безпідставними аргументи заявника про те, що справу було розглянуто без його участі за наявності клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, оскільки заявником до клопотання не надано доказів на підтвердження аргументів, наведених у клопотанні про відкладення розгляду справи, що свідчить про обізнаність заявника про дату, час і місце розгляду справи, а згідно з правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Доводи касаційної зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду, визначених статтею 400 ЦПК України, згідно з якою установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня

1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня

2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 жовтня

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська