Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.10.2018 року у справі №357/8601/17

Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 357/8601/17

провадження № 61-45270св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська, 50», Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 1»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська, 50», подану їх представником ОСОБА_3 , на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Кошель Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Приходька К. П.,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , треті особи: об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Пушкінська, 50», комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Житлово-експлуатаційна контора № 1» (далі - КП БМР ЖЕК № 1), у якому після зменшення розміру позовних вимог просила визнати недійсним ордер № 001467, виданий 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області, про право заняття житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що вказана квартира фактично є нежитловим (підсобним) приміщенням багатоквартирного житлового будинку і ОСОБА_1 як співвласник квартири НОМЕР_2 в цьому будинку має право користуватися спільним майном. Позивач зазначала, що спірне підсобне приміщення в житлове не переводилося, ОСОБА_2 не вселилася в це приміщення протягом 30 днів і взагалі не мала права на отримання службової квартири, оскільки її не потребувала, маючи у власності 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 , крім того отримала службову квартиру за підробленою трудовою книжкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі щодо невідповідності спірного житлового приміщення санітарним чи технічним вимогам, а також щодо безпідставності надання ОСОБА_2 цієї квартири як службового житла. Обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на самостійні підстави позову, не обґрунтовують того, як саме порушуються її права, оскільки інтересу на отримання службового житла вона не мала, проживає в сусідньому під`їзді, спірне приміщення особисто не використовувала. Вказані обставини не пов`язані з потребою судового захисту прав чи інтересів ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСББ «Пушкінська, 50» залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, підстав для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2018 року, ОСОБА_1 та ОСББ «Пушкінська, 50» через свого представника ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано норми спеціального законодавства, яким регулюються питання захисту прав співвласників багатоквартирного будинку та визначаються особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, не враховано норми статей 58, 59 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), якими не обмежується чіткий перелік підстав для визнання ордера недійсним. За переданою до ОСББ «Пушкінська, 50» технічною документацією на будинок, належного підтвердження про переведення спірного нежитлового приміщення в житлове немає. Судами залишено поза увагою те, що ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу, чого не було доведено відповідачем в передбачений законом спосіб. Не було враховано норми статті 47 ЖК Української РСР, згідно якої норма житлової площі встановлюється в розмірі 13,65 кв. м на одну особу, оскільки в даному випадку ордер виданий на 6 осіб на приміщення площею 11,9 кв. м. На момент видачі ордера ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в іншій квартирі, яка була у її власності, що вказує на відсутність у неї потреби у службовому житлі. Відповідач не перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Відмова суду першої інстанції у витребуванні належних доказів на підтвердження статусу спірного приміщення як житлового та доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з КП БМР ЖЕК № 1 станом на 22 грудня 2015 року унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. Вважають, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі недостовірних доказів, що є порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, посилаючись на те, що підстави і мотиви, зазначені у скарзі, є необґрунтованими, а судові рішення ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства із врахуванням всіх фактичних обставин справи.

ОСОБА_2 також подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні. У разі, коли жодне право особи, яка звернулася із позовом, не порушене і не оспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд цієї касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 є власником 1\3 частки квартири АДРЕСА_4 , є членом ОСББ «Пушкінська, 50» як співвласник вказаної квартири у багатоквартирному будинку.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 вважала порушеним своє право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення загального користування, яке, на її думку, було незаконно виділене ОСОБА_2 як службове житло на підставі ордера від 22 грудня 2015 року № 001467.

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_5 до створення ОССБ «Пушкінська, 50» перебував на балансі КП БМР ЖЕК № 1.

За матеріалами поетажного плану вказаного будинку, виконаного Білоцерківським міським бюро технічної інвентаризації, станом на травень 1988 року приміщення площею 17,3 кв. м на першому поверсі значилося як нежитлове (службова кімната).

24 січня 2008 року КП БМР ЖЕК № 1 звернулося із клопотанням до міського голови про надання дозволу на переобладнання та узаконення нежитлових приміщень в житлові, в тому числі в будинку АДРЕСА_5 у зв`язку з необхідністю надання працівникам цього підприємства службового житла.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 14 квітня 2009 року № 156 КП БМР ЖЕК № 1 надано дозвіл на реконструкцію нежитлового технічного приміщення житлового будинку з добудовою під квартиру житловою площею 11,90 кв. м та загальною площею 21,60 кв. м по АДРЕСА_5 .

За замовленням КП БМР ЖЕК № 1 фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_4 виконано проект перепланування технічного приміщення житлового будинку АДРЕСА_5 .

Відповідно до клопотання КП БМР ЖЕК № 1 від 10 грудня 2015 року № 1833 виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області ухвалено рішення від 22 грудня 2015 року № 439 про включення до числа службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_6 з однієї кімнати житловою площею 11,9 кв. м та видачу ордера на заселення ОСОБА_2 з сім`єю у складі 6 осіб.

На підставі вказаного рішення виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області 22 грудня 2015 року видав ОСОБА_2 ордер № НОМЕР_1 на право зайняття з сім`єю, яка складається з 6 осіб, житлового приміщення площею 11,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

22 грудня 2015 року між КП БМР ЖЕК № 1 в особі начальника Ящука О. І. та ОСОБА_2 укладено договір найму цього житлового приміщення.

20 вересня 2016 року було створено ОСББ «Пушкінська, 50» та на підставі акта від 31 жовтня 2016 року багатоквартирний будинок АДРЕСА_5 списано з балансу КП БМР ЖЕК № 1 і передано в управління ОСББ « Пушкінська, 50».

Згідно технічного паспорту, виконаного ФОП ОСОБА_5 , станом на 25 вересня 2017 року перепланування спірного приміщення в житлове здійснено, квартира АДРЕСА_6 загальною площею 16,9 кв. м, що складається з однієї кімнати жилою площею 9,4 кв. м, має ванну кімнату площею 3,7 кв. м та кухню площею 3,8 кв. м.

Згідно довідки Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області від 22 вересня 2017 року № 4166 у спірній квартирі з 04 вересня 2017 року зареєстрована ОСОБА_2 разом зі своїми доньками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна (стаття 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

В різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим внаслідок приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.

Частиною 4 статті 4 ЖК Української РСР визначено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

За змістом норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» технічні, підсобні приміщення можуть належати до допоміжних приміщень будинку та бути призначені для обслуговування будинку (розміщення в них технічного обладнання, тощо), а можуть і не належати та не бути призначені для цих цілей.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та до житлового фонду не входять, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема спосіб і порядок їх використання.

Встановлено, що спірне приміщення, розміщене на першому поверсі багатоквартирного будинку, на технічному плані будинку 1988 року було позначене як нежитлова службова кімната, яка не використовувалася, технічним обладнанням не була оснащена та не була призначена для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців.

Відповідно до статті 58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу СРСР.

Підстави і порядок визнання ордера на жиле приміщення недійсним визначені законодавцем у статті 59 ЖК Української РСР, відповідно до якої ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

Відповідно до статті 51 ЖК Української РСР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради Київської області відповідно до статті 14 Закону України «Про основи містобудування» та статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 14 квітня 2009 року ухвалив рішення № 156 про надання дозволу КП БМР ЖЕК № 1 на реконструкцію нежитлового технічного приміщення житлового будинку з добудовою під квартиру по АДРЕСА_5 .

Частиною першою статті 50 ЖК Української РСР визначено, що жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року № 37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, згідно пункту 3 якого жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

У відповідності до частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Установивши фактичні обставини справи на підставі належних та допустимих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що спірне приміщення не є об`єктом спільної сумісної власності власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_5 , в тому числі ОСОБА_1 , тому її права та інтереси не порушені. Позивач інтересу на отримання службового житла не мала, проживає в сусідньому під`їзді, спірне приміщення ні вона, ні інші члени ОСББ «Пушкінська, 50» не використовували. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ОСОБА_1 не є належним позивачем у справі щодо невідповідності спірного житлового приміщення санітарним чи технічним вимогам, а також щодо безпідставності надання ОСОБА_2 цього приміщення як службового житла.

Крім того, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності отримання ОСОБА_2 оспорюваного ордера та відсутності підстав для визнання його недійсним з огляду на те, що спірне нежитлове приміщення було переобладнано під квартиру відповідно до норм права, чинних на час виникнення спірних правовідносин, з отриманням всіх необхідних дозвільних документів. Ордер на службову квартиру виданий ОСОБА_2 у законний спосіб компетентним органом, зокрема, на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 22 грудня 2015 року № 439, яке позивачем чи іншою особою не оскаржувалося.

Доводи заявників про те, що відсутні докази правомірності підстав надання ОСОБА_2 спірного ордера на заселення в квартиру, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність доказу офіційного працевлаштування ОСОБА_2 в КП БМР ЖЕК № 1 суд апеляційної інстанції визнав безпідставними. КП БМР ЖЕК № 1 не заперечуює той факт, що ОСОБА_2 з 1997 року працювала у цьому підприємстві, з 04 січня 2012 року була переведена на посаду робітника з комплексного прибирання та на час надання ордера на службове житло належала до категорії працівників, яким передбачено надання такого житла.

Інші аргументи касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до бажання повторного перегляду вже вирішеної справи тільки з метою нового її слухання і вирішення. Проте це порушує принцип остаточності рішення суду (res judicata), оскільки підстав для перегляду судових рішень немає, права та обов`язки сторін уже вирішені (рішення Європейського суду з прав людини: «Брумареску проти Румунії», «Науменко проти України»). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Пушкінська, 50», подану їх представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко