Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 369/4807/17

провадження № 61-37093св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач -ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Журби С. О., Лівінського С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 рокуПублічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 13 серпня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір, за яким остання отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом. Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість за кредитом у встановлені договором строки не погасила.

Станом на 31 березня 2017 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 17 576,45 грн, яка становить: 1 020,00 грн- заборгованість за кредитом; 12 193,29 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 050,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 813,16 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 576,45 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року в позові відмовлено.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договорам.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові за спливом позовної давності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що кінцевий термін погашення заборгованості відповідає строку дії картки, останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила у березні 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом у травні 2017 року.

Відповідач визнала одержання нею тіла кредиту, проте банк не надав доказів на підтвердження підписання умов щодо нарахування та сплати заборгованості за процентами за користування кредитом, заборгованості за пенею і комісією та штрафів банк, а Умови та Правила надання банківських услуг (далі - Умови і Правила), на які посилається позивач, не є частиною договору і підставою для нарахування зазначених платежів, оскільки відповідачем не підписані.

Внесені відповідачем кошти відповідно до розрахунку заборгованості, банк повинен зараховувати на погашення суми заборгованості за кредитом, тому з огляду на внесену відповідачем суму, заборгованість за кредитом погашена повністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

04 липня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 13 квітня 2020 року № 1017/0/226-20 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду», затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 «Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя» доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

29 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до розгляду, викладено мотиви відкриття провадження у малозначній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Кредитний договір складається з заяви позичальника, Умов і Правил, Тарифів банку, які відповідач власноруч підписала та погодилася з ними.

Відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах не вказує на те, що вона не була ознайомлена з ними, відсутність договірних відносин між сторонами та заборгованості за кредитним договором, що підтверджується відповідним правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц.

Аргументи інших учасників справи

У вересні 2018 року адвокат Смоль О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що13 серпня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір, за яким остання отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом. Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, заборгованість за кредитом у встановлені договором строки не погасила.

Станом на 31 березня 2017 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 17 576,45 грн, яка становить: 1 020,00 грн- заборгованість за кредитом; 12 193,29 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 050,00 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та Правил: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 813,16 грн. - штраф (процентна складова).

Суд апеляційної інстанції встановив, що кінцевий термін погашення заборгованості відповідає строку дії картки, останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила у березні 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом у травні 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил, яка підписана сторонами, й Умов та Правил, які погоджені з відповідачем, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у розмірі 4 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

На підтвердження заявлених позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надало анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив позовну давність, у межах якої він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договорам.

Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд дійшов помилкового висновку про відмову у позові за спливом позовної давності.

Суд апеляційної інстанції встановив, що кінцевий термін погашення заборгованості відповідає строку дії картки, останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила у березні 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом у травні 2017 року, що відповідач не заперечувала.

Суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини дійшов висновку, що заборгованість за кредитом погашена повністю.

Умови та Правила, які передбачали сплату відсотків, пені, комісій не містять підпису ОСОБА_1 , а отже, позивач не довів, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодилася на приєднання до цих Умов та Правил, ознайомившись з ними. Позивач не надав належних і допустимих доказів, що відповідач розуміла саме ці умови та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили Умови та Правила, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови і Правила складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Крім того, анкета-заява позичальника від 13 серпня 2012 року також не містить ні визначеного розміру процентної ставки, ні - неустойки (пені, штрафів), отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано не взяв до уваги Умови і Правила, зазначивши, що такі не містять підпис боржника, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині безпідставні.

Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк», що відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах не вказує на те, що вона не була ознайомлена з ними, відсутність договірних відносин між сторонами та заборгованості за кредитним договором, зіславшись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц, є безпідставними, оскільки від цього правового висновку відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine), рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик