Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-637/08

провадження № 61-3861св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Великомихайлівська районна державна адміністрація Одеської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федоренко Юрія Миколайовича на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у складі судді Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новопетрівка Великомихайлівського району Одеської області помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки розміром 7,8 га.

Позивач вказала, що заповіту щодо вказаного майна складено не було, вона є спадкоємцем першої черги, інших спадкоємців немає.

З урахуванням викладених обставин позивачка просила суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) розміром 7,8 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на землях Новопетрівської сільської Ради Великомихайлівського району Одеської області і посвідчена Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий 10 листопада 2003 року Великомихайлівською районною державною адміністрацією та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 1061.

Задовольняючи позов суд виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 , який не приймав участі у справі, у листопаді 2019 року подав апеляційну скаргу. При цьому заявник просив суд про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені ОСОБА_2 визнано неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 357 ЦПК України у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження. Роз`яснено заявнику, що протягом десяти днів з моменту отримання ним копії цієї ухвали, він має право звернутись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року, вказавши підстави для поновлення такого строку та надавши відповідні докази.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що у своїй заяві про усунення недоліків апеляційної скарги заявник не надав доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому суд зазначив, що оскільки заявник звільнився із місць позбавлення волі 27 травня 2013 року, тому він мав знати про ухвалене рішення і про порушення його прав починаючи з травня 2013 року до жовтня 2019 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Федоренка Ю. М. засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постановлена ухвала без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

30 березня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що у липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Великомихайлівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання права власності на земельну частку (пай).

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) розміром 7,8 в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на землях Новопетрівської сільської Ради Великомихайлівського району Одеської області і посвідчена Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданий 10 листопада 2003 року Великомихайлівською районною державною адміністрацією та зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № НОМЕР_2 .

Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 , який не приймав участі у справі, 20 листопада 2019 року засобами поштового зв`язку звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього. При цьому заявник просив суд про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені ОСОБА_2 , визнано неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року залишено без руху на підставі частини третьої статті 357 ЦПК України у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження. Роз`яснено заявнику, що протягом десяти днів з моменту отримання ним копії цієї ухвали, він має право звернутись до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року, вказавши підстави для поновлення такого строку та надавши відповідні докази.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року ОСОБА_2 26 грудня 2019 року подано суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно частини першої статті 292 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою).

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з апеляційною скаргою) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Встановлено, що в судовому засіданні, призначенному на 04 липня 2008 року, Великомихайлівським районним судом Одеської області, було ухвалено рішення у цій справі.

ОСОБА_2 участі у розгляді справи не приймав, копію оскаржуваного рішення отримав 21 жовтня 2019 року за заявою його представника - адвоката Федоренка Ю. М., після чого оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому заявник просив суд про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 вказував на те, що оскаржуваним рішенням суду визнано в порядку спадкування за законом право власності на земельну частку (пай) за його сестрою ОСОБА_1 після смерті їхнього батька ОСОБА_3 , чим було порушено його права як іншого спадкоємця першої черги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є сином спадкодавця ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. 17 листопада 2017 року заявник змінив прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені. Позивач є рідною сестрою ОСОБА_2 .

На час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 відбував покарання у вигляді позбавлення волі в Південній ВК УДПтС України в Одеській області № 51, тому не знав і не міг знати про те, що така справа розглядається судом.

Про зазначене ОСОБА_2 повідомив апеляційний суд, подавши 26 грудня 2019 року відповідну заяву про усунення недоліків, у відповідності до приписів частини третьої статті 357 ЦПК України зазначивши підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).

Апеляційний суд на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав,не перевіривши належним чином доводів заявника щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження, чим фактично позбавив ОСОБА_2 права на апеляційне оскарження судового рішення, передчасно постановивши ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Разом із тим, суду апеляційної інстанції необхідно дослідити питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження із урахуванням положень пункту 13 Розділу XIII «Перехідні положення» щодо обчислення строків на оскарження в апеляційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої інстанції до набрання чинності діючої редакції ЦПК України, та з огляду на дати отримання заявником копії рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 липня 2008 року та оскарження його в апеляційному порядку.

Також апеляційному суду необхідно дослідити, чи прийняв ОСОБА_2 у встановленому законом порядку спадщину після померлого ОСОБА_3 , оскільки це має суттєве значення для встановлення обставин стосовно того, чи вирішив суд оскаржуваним рішенням питання про його права та обов`язки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

У частині шостій статті 411 ЦПК України зазначено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федоренко Юрія Миколайовича задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун