Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2018 року у справі №2-534/11
Ухвала КЦС ВП від 08.10.2018 року у справі №2-534/11

Постанова

Іменем України

10 червня 2020 року

м. Київ

справа № 2-534/18

провадження № 61-38331св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,

Кузнєцова В. О.,

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року у складі судді Вадовської Л. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ВАТ «Державний ощадний банк України») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 травня 2007 року між банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1484-н на суму 12 000,00 доларів США строком погашення кредиту не пізніше 07 травня 2010 року та сплатою 13,5 % річних за користування кредитом.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 07 травня 2007 року позивач укладав з ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу. Також, укладено договір поруки № 1 від 07 травня 2007 року із ОСОБА_1 , яка згідно договору поруки зобов`язалася солідарно відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором .

Позичальник своїх зобов`язань по поверненню кредиту і сплаті процентів не виконує, тому утворилася заборгованість у розмірі 15 116,12 доларів США, яку банк просив стягнути солідарно з відповідачів.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 02 березня 2011 року позов задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1484-н в розмірі 15 116,12 доларів США на користь банку; вирішено питання про розподіл судових витрат.

З рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та у квітні 2018 року оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 березня 2011 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 пропущено строк на апеляційне оскарження судового рішення понад один рік.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження..

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив їй у відкритті апеляційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції вона не отримувала, а дізналася про нього лише 11 квітня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи.

Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року від банку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено отримання ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції особисто під підпис 16 березня 2011 року.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 02 березня 2011 року позов задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2007 року № 1484-н в розмірі 15 116,12 доларів США на користь банку; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 2 березня 2011 року.

Установлено, що ОСОБА_1 особисто під підпис 16 березня 2011 року в суді отримала копію повного тексту рішення (а. с. 78).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана у квітні 2018 року, то застосуванню підлягали норми ЦПК України у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 02 березня 2011 року спростовуються матеріалами справи. Так, установлено, що ОСОБА_1 особисто під підпис 16 березня 2011 року в суді отримала копію повного тексту рішення, про що власноруч написала на звороті супровідного листа Суворовського районного суду м. Одеси про направлення рішення суду (а. с. 78).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов