Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №367/6289/21

Друк

Пошук

63

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.04.2024 року у справі №367/6289/21

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 367/6289/21

провадження № 61-449св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє адвокат Корж В`ячеслав Васильович,на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокута додаткову постанову цього ж суду від 17 січня 2024 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про захист гідності, честі та ділової репутації.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідачем ОСОБА_2 на сайті газети ІНФОРМАЦІЯ_1 та на youtube-каналі розміщено статтю такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4. Обсяги крадіжки лісу набули катастрофічних масштабів. Старожили кажуть що такого варварського ставлення до лісу ще не було ніколи.

Сьогодні я знову повертаюсь до Сумщини, до округу на якому балотувався до Верховної ради України. В об`єктиві мафія міста Шостки - Депутати «Слуги народу» і «ОПЗЖ», яких бояться навіть і правоохоронні органи.

За отриманою мною інформацією від співробітників Нацполіції, на минулому тижні в Шостці, в районі залізничного переїзду, що розташований неподалік від інфекційної лікарні, працівниками поліції був зупинений вантажний автомобіль «Рено» (тягач-довгомір), завантажений деревиною. В кузові знаходився діловий ліс-кругляк хвойних порід (сосна) високої якості, призначений для промислової переробки. Під час перевірки було встановлено, що деревина не має жодних позначок і не супроводжується спеціальними чіпами. Автомобіль, як того вимагає закон, був відправлений на штраф-майданчик до з`ясування всіх обставин.

Однак, зовсім скоро і машина, і вантаж були повернуті власнику, оскільки суд не вважав за порушення вищевказаний факт.

Чому феміда закрила очі на очевидне порушення закону?

ОСОБА_1 депутат Сумської обласної ради від партії «Слуга народу».

Як вдалося дізнатися з власних джерел у національній поліції Шостки, і машина, і вантаж належали депутату Сумської обласної ради від партії «Слуга народу» ОСОБА_1 , який багато років займається деревопереробкою за допомогою свого підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_6». Це підприємство вже не раз потрапляло в поле зору поліції, податківців та місцевих активістів. Для одного з борців з незаконним вирубуванням лісу історія закінчилася дуже сумно - йому спалили автомобіль. Незважаючи на те, що інцидент набув широкого розголосу, до відповідальності так ніхто і не був притягнутий.

Що стосується зупиненого тягача, завантаженого лісом, то ділова деревина, без відповідного маркування, була придбана в Шосткинському агролісгоспі. Як виявилося, це далеко не єдиний факт взаємовигідної «співпраці» керівництва підприємства і народного обранця.

Обкатані схеми крадіжки лісу.

Варто відзначити, що ділки знахабніли настільки, що навіть особливо не заморочуються з конспірацією і використовують обкатані схеми крадіжки лісу. Зокрема, ділова деревина - лісоматеріали з дерев цінних порід, вивозиться під виглядом дров або фрезерованих заготовок для виготовлення будь-яких виробів з дерева. Нагадаю, з 2017 року діє повна заборона на експорт необроблених лісоматеріалів. Єдиний виняток - звичайні дрова, але їх довжину обмежили двома метрами. Однак, ця «умовність» особливо підприємливих та хитрозроблених ділків не зупиняє.

Ще одна схема крадіжки лісу - вирубка цінних порід під виглядом санітарної рубки. Санітарна рубка передбачає видалення хворих і старих дерев. А в нашому випадку «хворими» і «старими» виявляються вікові корабельні сосни. Більш того, рубки проводяться у вихідні дні, що заборонено. Щоб приховати сліди незаконних рубок, «лісова братва» використовують прийом самовільної порубки. Коли ліс вивозиться, а в поліцію робиться заява, що нібито самовільну порубку зробили невідомі».

«мені вдалося дізнатися, що «Слуга народу» ОСОБА_1 буквально «видавив» з лісів підприємства всі дрібні фірми і створив монополію на вирубку і перевезення лісу. Люди, які заготовляють для нього ліс працюють без оформлення і необхідних допусків. Навіть якщо хтось постраждає, то це будуть проблеми виключно «індіанця». Бо проблеми «індіанців» шерифа ОСОБА_1 не хвилюють. Заготовлена деревина переробляється на пилорамах самого ОСОБА_1 і особливо наближених посадових осіб агролісгоспу. Доходи йдуть безпосередньо в кишені цих самих осіб. При цьому сам агролісгосп планомірно заганяється в борги. Масштаби вирубки лісу вражають навіть бувалих лісорубів. Люди кажуть, що за всю історію існування агролісгоспу такого варварського ставлення до лісу не було ніколи.

Однак, крадіжка лісу на Шосткинщині набирає обертів і апетити у «лісової братви» ростуть, а щедрі відкати і підношення роблять свою справу, «узаконюючи» тотальне цинічне беззаконня. На сьогодні все, дякую правоохоронним органам Шостки, які роблять все можливе для боротьби з місцевою мафією та за надану інформацію.

Я по собі добре знаю, що Шостка - це важке місто, я розумію, як важко служити чесним поліцейським Шостки, коли ця мафія дахується обласниками та покривається своїми судами та прокурорами. Тому, очікую й надалі інформацію по паразитам, з якими боротись важко або неможливо з зрозумілих причин, залюбки надам максимального розголосу».

Позивач зазначає, що вказана вище інформація є недостовірною та порушує його особисті немайнові права. Разом із статтею була опублікована фотографія позивача, і у осіб, які ознайомлюються зі змістом цієї статті, створюється враження, що позивач причетний до всіх викладених випадків протиправної діяльності. Проаналізувавши наведену в статті інформацію та характер використаних при її викладенні мовних засобів, вважав, що інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження, з огляду на використання мовних оборотів, застосованих у статті, які прямо і ясно вказували на певні події, явища і були позбавлені будь-якого іронічного або гумористичного елементу, яким характеризуються оціночні судження. Виходячи зі змісту статті, вбачається, що допущені на адресу позивача висловлювання зводяться до обвинувачень його у вчиненні протиправних дій, які мають ознаки кримінальних злочинів, але не мають під собою жодного підґрунтя, проте за своїм змістом можуть стати підставою для відповідного реагування з боку правоохоронних органів. Відповідач у цих висловлюваннях прямо звинувачував позивача у здійсненні незаконних порубів, крадіжок лісу, використання неоформлених працівників, втручання в діяльність правоохоронних та судових органів, все це є серйозними звинуваченнями, і тому саме так може зрозуміти ці слова громадськість, сформувавши думку виключно про причетність позивача до кримінальної діяльності.

Внаслідок поширення відповідачем недостовірної і неправдивої інформації про позивача, в якій останній фактично зображується в якості злочинця, який у своїй діяльності вчиняв різні кримінальні правопорушення, мало місце порушення його особистих немайнових прав на повагу до гідності і честі, недоторканність ділової репутації, оскільки така інформація спотворила оцінку та принизила позивача і зважаючи на спосіб, у який була поширена ця інформація, сформувала негативне ставлення громадськості до позивача, ця оцінка перестала бути об`єктивною, поставила під сумнів професійність, породила сумніви щодо дотримання ним моральних засад та правових норм, наявний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між поширенням відповідачем недостовірної інформації та приниженням честі, гідності та ділової репутації позивача. У світлі характеру статті відповідача «міра перебільшення» чи «провокації», використана з його боку, не була дозволена йому навіть у контексті принципів забезпечення свободи слова, оскільки реальність було перекручено без жодних фактичних на те підстав. Навіть гостра критика діяльності публічної особи не повинна перетворюватись у констатацію вчинення такою особою злочинних дій та кримінальних правопорушень, оскільки виходить за межі критичної оцінки, яка допускається у демократичному суспільстві та стає обвинуваченнями у вчиненні протиправних дій.

Крім того, внаслідок поширення відповідачем інформації позивачу завдано моральну шкоду, він відчув розчарування і тривогу, констатація простого встановлення факту порушення його прав від публікації не вистачить, щоб відновити понесені зусилля. З урахуванням обставин справи, виходячи зі засад справедливості, добросовісності та розумності, позивач оцінює моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до його гідності та честі, недоторканість його ділової репутації зазначену в позові інформацію, поширену ОСОБА_2 у мережі інтернет на сайті газети ІНФОРМАЦІЯ_1 та на youtube-каналі в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на своєму youtube-каналі повідомлення про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні тексту рішення суду; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня

2022 року у складі судді Хоменко В. С. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті майнові права

ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканість його ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_2 у мережі інтернет на сайті газети ІНФОРМАЦІЯ_1 та на ютуб-каналі в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на своєму ютуб-каналі повідомлення про прийняте рішення суду з викладенням у такому повідомленні тексту рішення суду.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачем негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, отже розповсюджена відповідачем інформація щодо позивача є такою, що ображає честь та гідність позивача, відповідачем не надано суду належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження її достовірності, у зв`язку із чим така інформація підлягає спростуванню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності вимог в цій частині.

Короткий зміст постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 рокузаочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року заяву ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 77 000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Судові рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не зазначив особу, якою саме було опубліковано зазначену інформацію, отже не встановив належних співвідповідачів у даній справі, не витребував дані про власника веб-сайту в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі інтернет. Також апеляційний суд зазначив, що місцевий суд належним чином не надав оцінку змісту викладеної у статті та у відео інформації в цілому, залишив поза увагою, що позивач просив визнати недостовірною інформацію, розміщену на 13 абзацах тексту, при цьому прізвище позивача « ОСОБА_1 » згадується лише в двох абзацах, а відображена в більшості абзаців інформація за своєю семантикою та стилістикою містить узагальнення і жодним чином не пов`язана безпосередньо з особою позивача. Наведена інформація не містить посилання на жоден факт, який може бути перевірений на достовірність, в ній не зазначено конкретних обставин та часу будь-якої конкретної події, а відображає власну критичну оцінку автором дій позивача, висловлену у формі оціночних суджень. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином неповідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Суд апеляційної інстанції стягнув з позивача на користь відповідача понесені останнім витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, зменшивши заявлений розмір з 111 500 грн до 77 000 грн, виходячи із їх доведеності та реальності понесення таких витрат.

Короткий зміст вимог касаційних скарги та аргументи учасників справи

У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, а у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року справа № 200/20351/18, від 24 червня 2021 року справа № 552/1030/20,

від 19 січня 2022 року справа № 331/3298/20, від 02 лютого 2022 року справа

№ 199/4585/18, від 19 травня 2021 року справа № 752/23412/18, від 26 квітня

2023 року справа № 757/15335/18, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 13 липня 2022 року справа № 496/3134/19, від 27 червня 2018 року справа № 826/1216/16, від 20 липня

2021 року справа № 922/2604/20, від 18 березня 2021 року справа

№ 910/15621/19, від 03 жовтня 2019 року справа № 922/445/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги мотивовані тим, що за характером висловлювань і вжитих словосполучень поширена відповідачем негативна інформація про позивача є фактичними твердженнями, містить посилання на обставини, як такі, що реально існували, проте правдивість такої інформації не знайшла свого підтвердження, така інформація принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а тому підлягає спростуванню, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції не встановив належних співвідповідачів у даній справі, не витребував дані про власника веб-сайту в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі інтернет є помилковими, оскільки відповідач не спростував належність йому веб-сайту « Блог ОСОБА_2 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1/, ні свого авторства, ні поширення щодо позивача інформації. Канал ютуб містить назву « ІНФОРМАЦІЯ_1 », перегляд якого показує самого відповідача та подальше викладення ним інформації за текстом статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», авторство стосовно якої визнав відповідач.

Зазначає, що стягуючи з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що вказаний адвокатом у додатковій угоді до договору про надання правової допомоги рахунок належить Михайловину Д. В. не як адвокату, а як фізичній особі-підприємцю, отже не може використовуватися адвокатом у разі надання професійної правничої допомоги, а тому такі витрати не відносяться до судових і не підлягають стягненню з позивача. Посилається на те, що відповідач не надав доказів понесення таких витрат. Крім того, зауважує, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 77 000 грн вочевидь не відповідає критерію розумності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзиви на касаційну скаргу

У лютому 2024 року від відповідача надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених судом апеляційної інстанції судових рішень. Зазначає, що позивачем не доведено, що спірна інформація є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. Вважає доводи позивача про безпідставність стягнення з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу помилковими, оскільки понесення останнім таких витрат підтверджується матеріалами справи. Правнича допомога відповідачу була надана адвокатом Михайловиним Д. В. і факт надання правничої допомоги адвокатом не спростований.

Встановлені судами фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на сайті газети ІНФОРМАЦІЯ_1 та на youtube-каналі розміщено статтю такого змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4. Обсяги крадіжки лісу набули катастрофічних масштабів. Старожили кажуть що такого варварського ставлення до лісу ще не було ніколи.

Чому феміда закрила очі на очевидне порушення закону?

ОСОБА_1 депутат Сумської обласної ради від партії «Слуга народу».

Обкатані схеми крадіжки лісу.

Роздруківка інтернет-статті наявна в матеріалах справи та знаходиться інтернет-посилання на опубліковану статтю ІНФОРМАЦІЯ_1 та на відео канал ІНФОРМАЦІЯ_2, і конверт з флеш-носієм з відеозаписом вищезазначеного відеоролику Youtube, зміст якого відповідає вищезазначеному посиланню, та гіперпосилання на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_4 » на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9-14, 16, т. 1).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Щодо касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року

У статті 34 Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Верховний Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованогостаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії» суд також розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

У зазначеній Резолюції визначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Системний аналіз зазначених норм права з урахуванням релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише саме така інформація, висловлена чи написана відповідачем у цій категорії справ. Тобто предметом спору у цій категорії справ є спірна інформація, що передається дослівним цитуванням (без редагування, корегування, власного розуміння позивача).

Тобто якраз конкретно висловлена особою інформація (сказана, написана, надрукована в ЗМІ) повинна бути предметом дослідження та правового аналізу у справах про захист честі, гідності і ділової репутації. Саме сказані відповідачем висловлювання, тобто дослівні твердження, досліджуються на предмет оціночності суджень із урахуванням вживаних особою слів та виразів із використанням мовно-стилістичних засобів.

Установлено, що у мережі інтернет на сайті газети ІНФОРМАЦІЯ_1 та на youtube-каналі в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» розміщено спірну інформацію.

Поширення відповідачем зазначеної інформації підтверджується роздруківкою інтернет-статті та інтернет-посиланням на опубліковану статтю ІНФОРМАЦІЯ_1 та на відео канал ІНФОРМАЦІЯ_2, а також флеш-носієм з відеозаписом вищезазначеного відеоролику Youtube, зміст якого відповідає вищезазначеному посиланню, та гіперпосиланню на статтю «ІНФОРМАЦІЯ_4 » на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9-14, 16, т. 1).

Ці обставини не заперечували учасники справи, тому вони не підлягають доказуванню в розумінні частини першої статті 82 ЦПК України.

Таким чином, позивач довів у суді публічне поширення відповідачем зазначеної інформації.

Разом з тим, досліджуючи та надаючи оцінку поширеній відповідачем інформації, суд апеляційної інстанції правильно відхилив посилання позивача про те, що спірна інформація викладена у формі фактичних тверджень, а не оціночних суджень, оскільки її стилістика викладення та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні фактичні дані та обставини стосовно осіб позивача, а є висловленою думкою відповідача.

Зазначені висловлювання є також вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача як еко-активіста, не містять жодних конкретних фактів та посилання на докази, у зв`язку із чим носять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню, що виключає можливість доведення їх правдивості.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач просив визнати недостовірною інформацію, розміщену на 13 абзацах тексту, при цьому прізвище позивача « ОСОБА_1 » згадується лише в двох абзацах, а відображена в більшості абзаців інформація за своєю семантикою та стилістикою містить узагальнення і жодним чином не пов`язана безпосередньо з особою позивача.

Поняття «видавив», вжите ОСОБА_2 у цитованому тексті статті відносно дій позивача ОСОБА_1 у вислові «Слуга народу» ОСОБА_1 буквально «видавив» з лісів підприємства всі дрібні фірми і створив монополію на вирубку і перевезення лісу», не має нормативного вираження, а відтак його значення можна тлумачити, виходячи лише із особистого їх сприйняття автором вислову. Крім того, таке висловлювання не може бути визнане таким, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки з огляду на характер використання мовних засобів не містить повідомлення/звинувачення про вчинення ним злочину.

Наведена інформація не містить посилання на жоден факт, який може бути перевірений на достовірність, в ній не зазначено конкретних обставин та часу будь-якої конкретної події, а відображає власну критичну оцінку автором дій позивача, висловлену у формі оціночних суджень.

Верховний Суд зауважує, що хоча опублікована відповідачем спірна інформація хоч і містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачами законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Крім того, межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

У разі, якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872?му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Позивач ОСОБА_1 на момент опублікування спірної інформації був публічною особою, депутатом Сумської обласної ради, а тому відповідно межа допустимої критики та обсяги поширення інформації щодо нього є значно ширшими, ніж щодо непублічної особи, оскільки його дії становлять підвищений суспільний інтерес.

ОСОБА_1 як публічна особа, мав би усвідомити, що він самостійно та свідомо відкриває себе для критики, яка у демократичному суспільстві може цілком правомірно здійснюватись у формі, яка не є обов`язково приємною для позивача, навіть шокуючою; він мав бути готовий до того, що критика на його адресу може бути зроблена у спосіб та за стилем, які не будуть схвальними для нього.

Публікація на власному youtube-каналі та сайті щодо ситуації на Шосткинщині Сумської області, на території якої здійснює свою політичну та підприємницьку діяльність позивач, зокрема щодо незадовільної боротьби з незаконною вирубкою деревини, ґрунтуються на трактуванні відповідачем отриманої з інших джерел інформації, а також розміщена метою доведення інформації, яка має суспільний інтерес. Ця інформація є суб`єктивною думкою відповідача щодо діяльності позивача як політика та підприємця та не може бути ним спростована.

Доводи касаційної скарги про те, що спірна інформація містила фактичні дані були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 липня

2020 року справа № 200/20351/18, від 24 червня 2021 року справа № 552/1030/20,

від 19 січня 2022 року справа № 331/3298/20, від 02 лютого 2022 року справа

№ 199/4585/18, від 19 травня 2021 року справа № 752/23412/18, від 26 квітня

2023 року справа № 757/15335/18, є помилковими, оскільки фактичні обставини цих справах та у справі, яка переглядається, є різними, отже правовідносини не є подібними. Крім того, у вказаних справах поширена інформація відрізняється від інформації, яку поширив відповідач у справі, яка переглядається.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову Київського апеляційного суду

від 17 січня 2024 року

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного циільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Крім того, згідно з пунктом пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_2 посилався на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 111 500 грн.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції надано договір про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3132, копію ордера на надання правової допомоги, акт прийому-передачу наданої правової допомоги від 08 грудня 2023 року з детальним описом таких робіт (усна консультація, вивчення матеріалів справи, участь у судових засіданнях з урахуванням часу на транспорт та очікування, підготовка та складання апеляційної скарги, подання скарги до суду, усунення недоліків апеляційної скарги, ознайомлення з відзивом на апеляційну скаргу, подання відповіді на відзив, гонорар успіху).

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом відповідача Михайловиним Д. В. послуг (необгрунтоване включення до послуг підготовка зави про перегляд заочного рішення у червні 2023 року, з огляду на укладення договору про правову допомогу 13 липня

2023 року, усунення недоліків апеляційної скарги, ознайомлення із відзивом на позовну заяву та підготовка відповіді на відзив, з огляду на те, що

Михайловин Д. В. не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції), виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодування на користь ОСОБА_2 підлягали витрати на правову допомогу у розмірі 30 000 грн, а не 77 000 грн як помилково вважав суд апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу (30 000 грн) відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, тривалістю слухання справи у суді апеляційної інстанції (з 14 вересня до 06 грудня 2023 року).

Щодо судових витрат

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, які він поніс у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 надав:

- договір про надання правової допомоги від 14 грудня 2023 року, укладений з адвокатським бюро «Корж та партнери»;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 листопада

2009 року;

- додаткову угоду від 09 лютого 2024 року до договору про надання правової допомоги, яким сторони визначили вартість наданих юридичних послуг у розмірі 35 000 грн із описом наданих послуг;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 12 лютого 2024 року (ознайомлення, вивчення та правовий аналіз додаткової постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року, аналіз висновків Верховного Суду України щодо даної категорії справ та їх правове застосування, підготовка та написання касаційної скарги на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 січня

2024 року);

- прибутковий касовий ордер від 12 лютого 2024 року № 02-02 про сплату ОСОБА_1 коштів за надання юридичних послуг на загальну суму

35 000 грн.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі

№ 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом Коржем В. В. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша - четверта статті 412 ЦПК України).

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 06 грудня 2023 року прийнята з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Разом з тим, додаткову постанову цього ж суду від 17 січня 2024 року слід змінити, зменшивши стягнуту судом суму витрат на правову допомогу

з 77 000 грн до 30 000 грн.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє адвокат Корж В`ячеслав Васильович, на постанову Київського апеляційного суду

від 06 грудня 2023 року залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє адвокат Корж В`ячеслав Васильович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року задовольнити частково.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2024 року змінити та зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу з 77 000 грн до 30 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою правничої допомоги, у розмірі

10 000 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович