Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №686/22375/18

Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 686/22375/18

провадження № 61-11893св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області про визнання правочинів недійсними.

Позов обгрунтовано тим, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у справі № 822/38/18 за його позовом до Хмельницького об`єднаного управління пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії.

Дії начальника відділу представництва інтересів Фонду у судах та інших органах юридичного управління ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Лебедюка М.В під час подання апеляційної скарги та клопотань є незаконними, оскільки видані йому довіреності на право представляти юридичну особу у суді підроблені.

У довіреностях відсутні дата та місце їх складання, паспортні дані та місце реєстрації уповноваженого представника. Строк дії довіреності не зазначено словами. Наявний на них вихідний номер не є датою їх вчинення, а датою реєстрації. Не зважаючи на те, що вихідний номер на обох довіреностях той же, він виконаний різними чорнилами, що свідчить про те, що довіреності складені у різні дні. Про виготовлення довіреностей у різні дні, тобто однієї заднім числом, свідчить номер бланка, на якому довіреність виготовлена. На зворотній стороні однієї довіреності номер 74 182, іншої - 79 406, розрив у номерах більше ніж на 5000.

Довіреності нібито підписані начальником ОСОБА_2. , але підписи різняться, тому вони є нікчемними.

З огляду на зазначене позивач просив визнати недійсними з моменту видання довіреності ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 15884/08 від 30 травня 2018 року, складені на бланках № 74182 та № 79406 на представництво інтересів начальником відділу представництва інтересів Фонду у судах та інших органах юридичного управління ГУ Пенсійного фонду України в Хмельницькій області Лебедюком М. В.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року, в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач не довів порушення відповідачем його прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15 червня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

08 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

12 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Пунктом 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду, висловлених в ухвалах від 09 липня 2018 року у справі № 709/1605/17, від 17 липня 2018 року у справі № 822/40/18, від 01 жовтня 2018 року у справі № 463/3144/18, від 15 серпня 2018 року у справі № 372/3227/17 від 01 липня 2018 року у справі № 816/2208/17, згідно з якими вказано про необхідність надання належних доказів на підтвердження повноважень осіб на здійснення представництва і що такі докази повинні виключати буд-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем.

Вказаний правовий висновок підтверджується також практикою Верховного Суду в адміністративному судочинстві.

Відповідно до вимог ЦПК України заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням під час розгляду іншої справи.

Оскаржений правочин став підставою для допуску до справи неуповноваженого учасника до суду апеляційної інстанції, внаслідок чого рішення суду першої інстанції, ухвалене на мою користь, було скасовано апеляційним судом, тому висновок судів про відсутність порушених прав заявника оскарженим правочином є необгрунтованим.

Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на той факт, що розгляд апеляційної скарги та клопотань, підписані неповноважною особою на підставі підроблених довіреностей, тобто особою, яка не має права її підписувати та за участі неповноважного представника юридичної особи.

Доводи заявника щодо підробки довіреності належним чином судами першої та апеляційної інстанцій не оцінювалися та не досліджено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив на касаційну скаргу відповідач мотивував тим, що під час вирішення спору суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від встановлених фактів вирішити питання про задоволення позову або про відмову в позові, що також відповідає правовому висновку Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 713/551/17.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини, з урахуванням їхнього змісту та юридичної природи, порушення прав, свобод чи інтересів позивача внаслідок видачі спірних довіреностей не відбулося, тому підстав для їх захисту немає.

Спірні довіреності, видані уповноваженою особою відповідно до положень чинного законодавства не порушують права позивача, не стосуються та не створюють для нього жодних правових наслідків.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 725/1098/17 заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, зокрема, що внаслідок визнання правочину недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені та така особа отримує що-небудь внаслідок проведення реституції чи віндикації.

У позивача відсутнє право на звернення до суду із позовом про визнання недійсним довіреності, оскільки він не є стороною спірного правочину та не є заінтересованою особою, ним не доведено, що вказаною довіреністю безпосередньо порушеного його права та законні інтереси або того, що наявність чи відсутність такої довіреності припинить чи унеможливить реалізацію його прав та/або виконання його обов`язків у будь-яких правовідносинах.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_2. від імені цієї установи були видані начальникові відділу представництва інтересів Фонду у судах та інших органах № 2 юридичного управління Лебедюку М. В. довіреності № 15884/08 від 30 травня 2018 року на представництво інтересів Фонду у судах та інших органах з правами та обов`язками відповідно до норм процесуального законодавства України.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі № 822/38/18 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області задоволена, судове рішення скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Участь у справі в якості представника відповідача на підставі довіреності № 15884/08 від 30 травня 2018 року брав Лебедюк М. В .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності порушених прав оспорюваними довіреностями, зокрема з недоведеності вимог.

Верховний Суд погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Обґрунтовуючи свою заінтересованість у результатах оспорювання довіреностей, позивач посилався на те, що внаслідок подання апеляційної скарги представником за оспореною довіреністю скасовано рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги позивача, тому зазначеними довіреностями порушуються його права.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

ЦК України не містить визначення поняття «заінтересована особа» в контексті вимог про визнання правочину недійсними, а тому питання належного позивача у кожному конкретному випадку є оціночним, у зв`язку з чим слід враховувати те, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, зокрема, що внаслідок визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені та така особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції чи віндикації.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач не був учасником правовідносин з оформленням оспорених довіреностей та не довів порушення його прав і законних інтересів внаслідок вчинення відповідачем правочину з оформлення довіреностей на представництво інтересів юридичної особи.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі за № 822/38/18 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_1 апеляційну скаргу задоволено, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Під час відкриття апеляційного провадження Сьомим апеляційним адміністративним судом перевірено апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства, в тому числі щодо дотримання пункту 1 частини першої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України щодо підтвердження повноважень представників сторін та інших учасників.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Верховний Суд враховує, що позивач під час подачі позову, апеляційної та касаційної скарг не надав достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог позову, зокрема порушення його прав оспорюваними довіреностями.

Верховний Суд бере до уваги, що згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення відбулося за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

З огляду на вказане, Верховний Суд бере до уваги, що доводи касаційної скарги про те, що оскаржений правочин став підставою для допуску до справи неуповноваженого учасника до суду апеляційної інстанції, внаслідок чого рішення суду першої інстанції, ухвалене на його користь, було скасовано апеляційним судом, є необгрунтованими, оскільки встановлення апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення судового рішення стали підставою для його скасування.

Верховний Суд зауважує, що під час розгляду апеляційної скарги під час розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_1 останнім було подано ряд клопотань, у тому числі і клопотання про закриття апеляційного провадження, виклику та допиту як свідка ОСОБА_2. , зупинення провадження у справі з метою проведення почеркознавчої експертизи щодо вчинення підпису ОСОБА_2. на довіреності від 30 травня 2018 року. Судом були розглянуті вказані клопотання ОСОБА_1 , надано оцінку, а у задоволенні клопотань було відмовлено.

Верховний Суд не бере до уваги наведені заявником правові висновки Верховного Суду у вказаній справі за позовом якого відмовлено внаслідок відсутності встановлених порушених прав оспорюваними довіреності, оскільки в наведених правових висновках Верховного Суду інші встановлені фактичні обставини на відміну від вказаної справи.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку про відмову в позові.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам позову та апеляційної скарги, яким суди надали належну оцінку, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_1 із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 13 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко