Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №390/1516/20 Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №390...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 10.01.2024 року у справі №390/1516/20

Державний герб України


ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


10 січня 2024 року


м. Київ


справа № 390/1516/20


провадження № 61-20183св21


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого - Синельникова Є. В.,


суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,


Шиповича В. В. (суддя-доповідач),


учасники справи:


позивач - ОСОБА_1 ,


відповідач - фермерське господарство Ковалевського Віталія Івановича,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Романяк Микола Ярославович , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня


2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог


1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства Ковалевського Віталія Івановича (далі -


ФГ Ковалевського В. І.) про витребування земельної ділянки та скасування реєстрації речового права.


2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 8,2304 га, з цільовим призначення - для ведення сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971, яка розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.


3. 15 серпня 2012 року між нею та ФГ Ковалевського В. І. укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 15 років. У цей же день вона підписала з ФГ Ковалевського В. І. акт приймання-передачі об`єкта оренди.


4. Через значний проміжок часу, а саме у 2018 році отримала від


ФГ Ковалевського В. І. оригінальні примірники договору оренди землі, акта приймання-передачі об`єкта оренди та оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 22 грудня 2017 року № 108783049. Із отриманих документів дізналася, що договір оренди землі не був зареєстрований у строк до 01 січня 2013 року, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена за


ФГ Ковалевського В. І. 18 грудня 2017 року, номер запису 24112055.


5. Вважала, що між нею та ФГ Ковалевського В. І. відсутні договірні відносини, оскільки договір оренди не набув чинності і відповідач не набув прав орендаря за вказаним договором.


6. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:


- витребувати від ФГ Ковалевського В. І. земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 8,2304 га, з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;


- скасувати державну реєстрацію за ФГ Ковалевського В. І. права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, проведену 18 грудня 2017 року державним реєстратором (номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24112055 від 18 грудня 2017 року).


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


7. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області,


у складі судді Бойко І. А., від 08 червня 2021 року позов задоволено.


8. Витребувано від ФГ Ковалевського В. І. на користь ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 8,2304 га,


з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971, що знаходиться на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.


9. Скасовано державну реєстрацію за ФГ Ковалевського В. І. права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971, що розташована на території Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, проведену 18 грудня 2017 року державним реєстратором (номер запису про інше речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24112055 від 18 грудня 2017 року). Вирішено питання розподілу судових витрат.


10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведення 18 грудня 2017 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки не може підмінити державну реєстрацію самого договору оренди,


а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.


11. Оскільки ФГ Ковалевського В. І. не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно, вказане фермерське господарство не набуло прав орендаря землі.


Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції


12. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ФГ Ковалевського В. І. задоволено. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08 червня


2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову


у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.


13. Апеляційним судом було застосовано доктрину заборони суперечливої поведінки і відмовлено у задоволенні позову, оскількидії позивачки, яка уклала 15 серпня 2012 року договір оренди землі, передала земельну ділянку, отримувала орендну плату, а згодом пред`явила позов про витребування земельної ділянки, суперечить її попередній поведінці і є недобросовісною.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


14. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Романяк М. Я. просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду


від 01 грудня 2021 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.


Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції


15. У грудні 2021 року до Верховного Суду представник


ОСОБА_1 - адвокат Романяк М. Я. подав касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року.


16. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.


17. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу № 390/1516/20 призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.


18. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у зв`язку із відставкою судді Хопти С. Ф.,


суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.


19. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року зупинено провадження у справі № 390/1516/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 513/879/19.


20. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року провадження у справі поновлено.


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


21. Підставою касаційного оскарження вказаного постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 23 червня 2020 року у справі


№ 696/1693/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).


22. Вважає, що застосування апеляційним судом в спірних правовідносинах доктрини заборони суперечливої поведінки з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05 червня


2018 року у справі № 338/180/17 є безпідставним, оскільки правовідносини,


у справі № 338/180/17 та у розглядуваній справі не є подібними.


23. При цьому у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про необхідність застосування судами вимог статті З ЦК України, але позов про витребування земельної ділянки задовольнила.


24. Отже, апеляційний суд, не врахувавши вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.


Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив


Обставини справи, встановлені судами


25. 15 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. укладено договір оренди земельної ділянки, площею 8,23 га, що належить


ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 052262.


26. Згідно із пунктом 3.1 договору, його укладено на 15 років, починаючи


з дати державної реєстрації. Пунктом 16 договору передбачено, що договір набуває чинності після його укладення, підписання сторонами та державної реєстрації. Цей договір укладений у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один примірник знаходиться у орендодавця,


другий - в орендаря, третій - в органі, який здійснив державну реєстрацію.


У договорі міститься запис, що договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі. Дата реєстрації договору, реєстраційний номер, підпис та прізвище особи, яка здійснила державну реєстрацію, а також печатка державної установи, - відсутні. У пункті 9.2 договору зазначено, що орендар зобов`язаний приступити до використання орендної земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди


у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору та у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди землі надати його копію відповідному органу державної податкової служби.


27. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 лютого 2021 року № НВ-3512353402021, 21 жовтня 2017 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3522585000:02:000:0971.


28. Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22 грудня 2017 року № 108783049 вбачається, що 18 грудня 2017 року приватним нотаріусом Коваленко Г. Г. здійснено державну реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки за орендарем ФГ Ковалевського В. І., підставою виникнення якого вказано договір оренди землі: б/н від 15 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ковалевського В. І. Номер запису про інше речове право Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24112055


від 18 грудня 2017 року.


29. 05 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про витребування земельної ділянки до ФГ Ковалевського В. І., в якій зазначила, що вказане товариство не набуло прав оренди за договором оренди землі


від 15 серпня 2012 року, а тому вона вимагає негайно повернути їй земельну ділянку, кадастровий номер 3522585000:02:000:0971.


30. 26 листопада 2020 року ФГ Ковалевського В. І. надіслало ОСОБА_1 відповідь, де зазначило, що договір оренди є чинним, а підстави для повернення земельної ділянки, відсутні.


31. Згідно із відомостями Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України за період з 01 жовтня 2012 року до 31 грудня 2020 року кожного четвертого кварталу ОСОБА_1 від ФГ Ковалевського В. І. за надання майна в лізинг нараховувались доходи у відповідних розмірах, з яких сплачувались податки.


Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права


32. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права


у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.


33. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.


35. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, посилалася на те, що отримавши у 2018 році від ФГ Ковалевського В. І. оригінали договору оренди землі від 15 серпня 2012 року, акта приймання-передачі об`єкта оренди та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права від 22 грудня 2017 року


№ 108783049, дізналася, що договір оренди землі не був зареєстрований


у строк до 01 січня 2013 року, а державна реєстрація права оренди земельної ділянки була проведена за ФГ Ковалевського В. І. лише 18 грудня 2017 року.


36. Вважала, що договір оренди не набув чинності і відповідач не набув прав орендаря за вказаним договором.


37. Відповідно до частини першої статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.


38. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.


39. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.


40. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі


у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння


і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.


41. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України ЦК України, цим та іншими законами України


і договором оренди землі.


42. Статтею 18 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.


43. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 20 Закону України «Про оренду землі»).


44. Частиною четвертою статті 124 ЗК України, тут і далі, у редакції, чинній на час підписання договору оренди, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки


і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.


45. За змістом частини другої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.


46. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина п`ята статті 126 ЗК).


47. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).


48. Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на час підписання сторонами оспорюваного договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації,


є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.


49. У постановах від 18 грудня 2013 року у справі № 1106/2791/2012,


від 07 червня 2017 року у справі № 634/769/15-ц, від 18 січня 2017 року


у справі № 532/129/16-ц Верховний Суд України звертав увагу на те, що


у договорах оренди сторони не вказали початку перебігу строку договору оренди, однак зауважували, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації, тому в таких випадках моментом початку строку дії договору є саме набрання ним чинності.


50. У постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) Верховний Суд України зробив висновок, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є момент, коли сторони, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами. При цьому Верховний Суд України указав, що цивільні права та обов`язки за договором набуваються після його державної реєстрації.


51. Велика Палата Верховного Суду підтримала зазначені висновки


у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17.


52. Суди встановили, що 15 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та


ФГ Ковалевського В. І. укладено договір оренди земельної ділянки, площею 8,23 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії КР № 052262.


53. Укладений між сторонами 15 серпня 2012 року договір оренди землі підлягав державній реєстрації (частина перша статті 20 Закону України «Про оренду землі», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).


54. Право оренди ФГ Ковалевського В. І. щодо земельної ділянки позивачки зареєстровано 18 грудня 2017 року за № 24112055.


55. З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України


від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182 640 657 732 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» виключено статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому з 01 січня 2013 року ФГ Ковалевського В. І. не мало можливості зареєструвати оспорюваний правочин.


56. Однак, апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що до пред`явлення позову сторони виконували досягнуті між ними домовленості, зафіксовані в договорі від 15 серпня 2012 року, зокрема позивачка передала відповідачу земельну ділянку, а останній тривалий час користується земельною ділянкою, сплачуючи орендну плату.


57. Позивачка у строк до 01 січня 2013 року не була позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію спірного договору самостійно.


58. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року


у справі № 696/1693/15-ц зазначала, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України та враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.


59. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 надав таке тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України: «Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.


60. У постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього,


а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).


61. Апеляційний суд, встановивши, що дії ОСОБА_1 , яка 15 серпня 2012 року підписала договір оренди землі, передала земельну ділянку орендарю, тривалий час отримує орендну плату, а у 2020 році пред`являє позов про витребування земельної ділянки через те, що договір не був зареєстрований до 01 січня 2013 року, суперечать її попередній поведінці, тому з урахуванням встановлених у розглядуваній справі обставин, дійшов правильного по суті висновку про відмову в позові.


62. Наявність правових підстав для скасування державної реєстрації права оренди не доведено.


63. Доводи касаційної скарги щодо безпідставності застосування апеляційним судом в спірних правовідносинах доктрини заборони суперечливої поведінки з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі


№ 338/180/17, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц


є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення висновків, викладених у вказаних нею постановах.


64. Апеляційним судом було обґрунтовано застосовано доктрину заборони суперечливої поведінки з урахуванням встановлених у справі обставин.


65. Апеляційний суд належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.


66. За встановлених обставин, висновки суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та


від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц.


67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів


є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).


68. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.


69. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.


70. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено


з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.


71. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.


72. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411


ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.


Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романяк Микола Ярославович, залишити без задоволення.


2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня


2021 року залишити без змін.


Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.


Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович



logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати